Абипим 2000 пор. д/р-ра д/ин. 2000 мг фл. №1

діюча речовина: cefepime;

1 флакон містить цефепіму гідрохлорид у перерахуванні на цефепім – 500 мг, 1000 мг або 2000 мг;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська форма

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Інші b-лактамні антибіотики. Цефалоспорини.

Код АТС J01D E01.

Інфекцї, збудники яких чутливі до цефепіму.

Дорослі:

• септицемія;
• інтраабдомінальні інфекції, в тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;
• інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
• гінекологічні інфекції;
• інфекції дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою.

Діти:

• пневмонія;
• інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
• інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
• септицемія;
• емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;
• бактеріальний менінгіт.

Підвищена чутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або L-аргініну, пеніцилінів або інших b-лактамних антибіотиків.

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість.

Звичайне дозування для дорослих становить 1 г, що вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування – 7-10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Однак дозування і шлях уведення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації стосовно дозування препарату для дорослих наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Інфекція	Дозування	Частота застосування
Інфекції сечовивідних шляхів легкої та середньої тяжкості	500 мг - 1 г в/в або в/м	кожні 12 годин
Інші інфекції легкої та середньої тяжкості	1 г в/в або в/м	кожні 12 годин
Тяжкі інфекції	2 г в/в	кожні 12 годин
Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції	2 г в/в	кожні 8 годин

Для профілактики розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань. За 60 хв до початку хірургічної операції дорослим вводять 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30 хв. По закінченні вводять додатково 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з цефепімом. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу необхідно промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози цефепіму з наступним введенням метронідазолу.

Порушення функції нирок. Цефепім виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації, тому хворим із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу препарату необхідно відкоригувати (таблиця 2).

Таблиця 2

Рекомендовані дози цефепіму для дорослих

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Рекомендовані дози
> 50	Коригування дози не потрібно
	2 г кожні 8 годин	2 г кожні 12 годин	1 г кожні 12 годин	500 мг кожні 12 годин
30 - 50	Коригування дози відповідно до кліренсу креатиніну
	2 г кожні 12 годин	2 г кожні 24 години	1 г кожні 24 години	500 мг кожні 24 години
11 - 29	2 г кожні 24 години	1 г кожні 24 години	500 мг кожні 24 години	500 мг кожні 24 години
£ 10	1 г кожні 24 години	500 мг кожні 24 години	250 мг кожні 24 години	250 мг кожні 24 години
Гемодіаліз*	500 мг кожні 24 години	500 мг кожні 24 години	500 мг кожні  24 години	500 мг кожні 24 години

*У день проведення діалізу, ін’єкцію необхідно виконувати після сеансу діалізу.

Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, тоді кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою.

Чоловіки:

маса тіла (кг) ´ (140 - вік)

кліренс креатиніну (мл/хв) = ---------------------------------------------------.

72 ´ креатинін сироватки (мг/дл)

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) = вищенаведене значення ´ 0,85.

При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68 % від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початкових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Діти віком від 1 до 2 місяців. Препарат призначають тільки за життєвими показаннями із розрахунку 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин залежно від тяжкості інфекції. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування цефепімом потрібно постійно контролювати.

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт - кожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування. Дітям з масою тіла 40 кг і більше цефепім призначають у дозах, передбачених для дорослих.

Дітям при порушеній функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

0,55 ´ зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) = ---------------------------------

сироватковий креатинін (мг/дл)

або

0,52 ´ зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) = ------------------------------------------ - 3,6.

сироватковий креатинін (мг/дл)

Препарат можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції (0,5 г та 1 г), повільної внутрішньовенної ін’єкції або інфузії (від 3-5 хвилин до 30 хвилин).

Внутрішньовенне введення. Цефепім розчиняють у воді для ін’єкцій або будь-якому іншому сумісному розчиннику в концентраціях, що зазначені в таблиці 3. Розчини для внутрішньовенного введення можна вводити безпосередньо у вену шляхом повільної (3-5 хвилин) ін’єкції через систему для внутрішньовенних вливань або безпосередньо в сумісний інфузійний розчин (вводити 30 хвилин).

При внутрішньовенному способі введення цефепім сумісний з такими розчинниками: вода для ін’єкцій, 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій (з або без 5 % розчину глюкози); 5 і 10 % розчини глюкози для ін’єкцій; 1/6М розчин натрію лактату для ін’єкцій, розчин Рінгера лактату (з або без 5 % розчину глюкози).

Внутрішньом’язове введення. Препарат можна розчиняти у воді для ін’єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду в концентраціях, що вказані в таблиці 3.

При застосуванні лідокаїну як розчинника слід перед введенням зробити шкірну пробу на його переносимість.

Таблиця 3

Шлях введення	Об’єм розчину для розведення (мл)	Приблизний об’єм отриманого розчину (мл)	Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл)
В/в введення: 500 мг/флакон 1 г/флакон 2 г/флакон	5 10 10	5,7 11,4 12,8	90 90 160
В/м введення: 500 мг/флакон 1 г/флакон	1,5 3	2,2 4,4	230 230

Як і інші лікарські засоби, що застосовують парентерально, приготовлені розчини препарату перед уведенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму необхідно провести відповідні мікробіологічні дослідження. Однак препарат можна застосовувати у формі монотерапії ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, тому що він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У хворих із ризиком змішаної аеробно/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Частоту виникнення побічних реакцій, наведених нижче, визначали згідно з такою умовною шкалою:

дуже часто: ≥ 1/10;

часто: ≥ 1/100 та < 1/10;

нечасто: ≥ 1/1000 та < 1/100;

рідко: ≥ 1/10000 та < 1/1000;

дуже рідко: < 1/10000, частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних).

У кожній частотній групі небажані ефекти наведені у порядку зменшення тяжкості.

З боку системи крові та лімфатичної системи: гіпереозинофілія, нейтропенія, тромбопенія, пролонгація протромбінового часу та активованого часткового тромбопластинового часу (рідко). Артеріальна гіпотензія, вазодилатація, зниження концентрації фосфатів у сироватці (дуже рідко).

З боку імунної системи: свербіж, кропив’янка та гарячка (нечасто). Тяжка анафілаксія (анафілактичний шок) (рідко).

З боку нервової системи: енцефаліт, парестезія (альтерація уваги та свідомості можуть призвести до коми, галюцинацій, міоклонусу, судом) та/або тяжка ниркова недостатність, яка частіше всього виникає у пацієнтів з порушеннями функції нирок при перевищенні рекомендованих доз, особливо у пацієнтів літнього віку. Звичайно симптоми нейротоксичності мають оборотний характер і зникають після припинення застосування препарату та/або гемодіалізу (рідко). Сплутаність свідомості, запаморочення, судоми, дисгевзія, тиніт (дуже рідко).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання (часто).

З боку травного тракту: діарея (часто). Нудота, блювання, стоматити рота (нечасто). Біль у животі, коліт, особливо псевдомембранозний коліт, виразки у порожнині рота (дуже рідко).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: помірне та транзиторне підвищення рівнів трансаміназ (АСТ-АЛТ) (рідко).

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: опухлість та біль у суглобах (дуже рідко).

З боку репродуктивної системи та молочної залози: вагініт (дуже рідко).

Порушення загального стану і пов’язані зі способом застосування препарату: флебіт та тромбофлебіт, біль та запалення у місці ін’єкції (нечасто).

Симптоми. У випадках суттєвого перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих з порушеною функцією нирок, посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептоформними нападами, нейром’язовою збудженістю.

Лікування. Необхідно припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергійні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Вагітність.

Клінічних даних щодо застосування цефепіму жінкам у період вагітності недостатньо. Цефепім вагітним можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Період годування груддю.

У малих концентраціях цефепім проникає у грудне молоко. Тому при призначенні цефепіму годування груддю необхідно припинити.

Діти

Препарат застосовують дітям віком від 1 місяця.

Особливості застосування

При виникненні алергічних реакцій необхідно припинити введення препарату.

Перед початком лікування цефепімом слід ретельно зібрати анамнез з метою визначення наявності у пацієнта реакції гіперчутливості до цефепіму або будь-якого іншого препарату групи цефалоспоринів, пеніцилінів або b-лактамних антибіотиків.

Антибіотики варто призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати. За наявності сумнівів необхідна присутність лікаря при першому введенні для вжиття негайних заходів у випадку виникнення анафілактичної реакції.

Виникнення діареї може свідчити про наявність псевдомембранозного коліту, діагностика якого ґрунтується на даних колоноскопії. Це явище потребує негайного припинення лікування і початку відповідної специфічної терапії.

Оскільки функція нирок з віком знижується, дозу літнім пацієнтам необхідно підбирати залежно від стану функції нирок у кожного конкретного хворого.

Пацієнтам з нормальною функцією нирок коригування дозування не потрібне. Доцільно слідкувати за функцією нирок при одночасному застосуванні цефепіму з потенційно нефротоксичними антибіотиками (особливо аміноглікозидами) та сильними діуретиками.

Цефалоспорини схильні абсорбуватися на поверхні еритроцитів і вступати в реакцію з антитілами, спрямованими проти препаратів, результатом чого є позитивний тест Кумбса. У пацієнтів, які приймали цефепім 2 рази на добу, описано позитивний тест Кумбса за відсутності ознак гемолізу.

При проведенні аналізу сечі на глюкозурію можливий хибнопозитивний результат. Із цієї причини визначення глюкози в сечі в період лікування препаратом слід проводити глюкозооксидазними методами.

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування препарату може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Не вивчалася.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Можливі випадки підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримують цефалоспорини.

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з цефепімом, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Цефепім сумісний з такими розчинниками: вода для ін’єкцій, 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій (з або без 5 % розчину глюкози); 5 і 10 % розчини глюкози для ін’єкцій; 1/6М розчин натрію лактату для ін’єкцій, розчин Рінгера лактату (з або без 5 % розчину глюкози), розчин лідокаїну гідрохлориду.

Як і у випадках з іншими цефалоспоринами, відновлений розчин може набути жовто-бурштинового кольору, але це не означає втрату активності.

Для уникнення можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами 5 % розчин препарату (як і більшість інших b-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі одночасного призначення цефепіму із зазначеними препаратами кожен антибіотик вводять окремо.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю b-лактамаз, має малу спорідненість відносно b-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.

Спектр антибактеріальної активності.

До цефепіму чутливі такі види мікроорганізмів:

грампозитивні аероби: Staphylococcus, methicillin resistant, Streptococcus, Streptococcus pneumonia;

грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Branhamella catarrhalis, Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Enterobacter, Escherichia coli, Haemophilus influenza, Klebsiella, Morganella morganii, Neisseria, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia, Salmonella, Serratia, Shigella;

анаероби: Clostridium perfringens, Fusobacterium, Peptostreptococcu, Prevotella.

До цефепіму помірно чутливі (in vitro) такі види мікроорганізмів:

Pseudomonas aeruginosa (грамнегативні аероби)

До цефепіму резистентні такі види мікроорганізмів:

грампозитивні аероби: Enterococci, Listeria, Staphylococcus, methicillin resistant*;

грамнегативні аероби: Burkholderia cepacіа, Stenotrophomonas maltophilia;

анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium difficile.

*Частота резистентності до метициліну становить приблизно 30–50 % усіх стафілококів і у більшості випадків характерна для стаціонарів.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика цефепіму лінійна в діапазоні доз 250 мг – 2 г (в/в) та 500 мг – 2 г (в/м) та є незмінною протягом усього часу терапії.

Після внутрішньом’язового введення абсорбція відбувається швидко та повністю.

Розподілення. Середні концентрації цефепіму у плазмі після одноразової 30-тихвилинної в/в інфузії 250 мг, 500 мг, 1 г, 2 г або після одноразового в/м введення 500 мг, 1 г, 2 г у чоловіків наведено в таблиці 4.

Таблиця 4

Середні концентрації цефепіму у плазмі (мкг/мл)

Доза цефепіму	0,5 години	1 година	2 години	4 години	8 годин	12 годин
250 мг в/в	20,1	10,9	5,9	2,6	0,5	0,1
500 мг в/в	38,2	21,6	11,6	5	1,4	0,2
1 г в/в	78,7	44,5	24,3	10,5	2,4	0,6
2 г в/в	163,1	85,8	44,8	19,2	3,9	1,1
500 мг в/м	8,2	12,5	12	6,9	1,9	0,7
1 г в/м	14,8	25,9	26,3	16	4,5	1,4
2 г в/м	36,1	49,9	51,3	31,5	8,7	2,3

Концентрації цефепіму в тканинах та біологічних рідинах наведені в таблиці 5.

Таблиця 5

Середні концентрації цефепіму в тканинах та біологічних рідинах

Тканини або біологічні рідини	Доза та шлях введения	Середні інтервали відбору зразків (години)	Середня концентрація в тканинах (мкг/г), біологічних рідинах (мкг/мл)	Середня концентрація в плазмі (мкг/мл)
Сеча	500 мг в/в	0 – 4*	292	4,9**
	1 г в/в	0 – 4*	926	10,5**
	2 г в/в	0 – 4*	3120	20,1**
Жовч	2 г в/в	9	11,2	9,2
Перитонеальна рідина	2 г в/в	4,4	18,3	24,8
Інтерстиціальна рідина	2 г в/в	1,5	81,4	72,5
Бронхіальний слиз	2 г в/в	4,8	24,1	40,4
Апендикс	2 г в/в	5,7	5,2	17,8
Жовчний міхур	2 г в/в	9,6	8,1	8,5

*Сечу збирали в інтервалі 0-4 години після введення.

**Зразки плазми крові збирались через 4 години після введення.

Розподілення цефепіму в тканинах не змінюється в діапазоні доз 250-2000 мг. Середній об’єм розподілення в рівноважному стані – 18 літрів. Середній період напіввиведення – 2 години. Акумуляція препарату не відмічалась у пацієнтів, які приймали препарат у дозі 2 г в/в кожні 8 годин протягом 9 днів. Зв’язування з білками крові нижче 19 % і не залежить від концентрації цефепіму в плазмі крові. Період напіввиведення більш тривалий у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Метаболізм. Цефепім не метаболізується. Приблизно 7 % від прийнятої дози перетворюється на N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N-метилпіролізину та виводиться із сечею.

Виведення. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Середній загальний нирковий кліренс цефепіму становить 110 мл/хв, його елімінація відбувається переважно шляхом клубочкової фільтрації. 85 % введеної дози виводиться в незміненому вигляді з сечею. Після в/в введення 500 мг цефепіму його концентрація в плазмі крові нижча рівня кількісного визначення через 12 годин, у сечі – через 16 годин. Середня концентрація в сечі через 12-16 годин після введення становить 17,8 мкг/мл. Після в/в введення 1 г або 2 г цефепіму середня концентрація в сечі в часовому проміжку 12-24 години становить 26,5 мкг/мл та 28,8 мкг/мл. Через 24 години концентрація цефепіму в плазмі крові нижча рівня кількісного визначення.

У пацієнтів з порушенням функції печінки після одноразового введення 1 г цефепіму його фармакокінетика не змінювалася. Тому немає необхідності у зміні режиму дозування.

Розподілення цефепіму у пацієнтів літнього віку вивчали тільки у пацієнтів з нормальною функцією нирок. При лікуванні цієї групи пацієнтів немає необхідності у зміні режиму дозування.

Фармакокінетика цефепіму у дітей віком від 2 місяців не відрізняється від фармакокінетики у дорослих.

У пацієнтів з порушенням функції нирок різного ступеня значно збільшується період напіввиведення препарату. Спостерігається лінійна кореляція між загальним кліренсом та кліренсом креатиніну у пацієнтів з порушенням функції нирок. Середній час напіввиведення цефепіму у пацієнтів, які знаходяться на діалізі, становить 13–17 годин.

Основні фізико-хімічні властивості

кристалічний порошок від білого до блідо-жовтого кольору.

Несумісність

Не змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами. Застосовувати розчинники, зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Приготовлений розчин зберігати не більше 24 годин при кімнатній температурі, не більше 7 днів при температурі 2-8 °С.

Упаковка

Препарат поміщають у флакон, закритий пробкою. По 1 флакону у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Производитель: Ауробіндо Фарма Лтд. для "Абрил Формулейшнз Пвт. Лтд.", Індія

Фарм. группа: Противомикробные средства для системного применения. Бета-лактамные антибиотики.

Регистрация: UA/11998/01/03

МНН: Цефепім

Код АТХ:

(J) Противомикробные лекарственные средства для системного использования

(J01) Антибактериальные препараты для системного назначения

(J01D) Другие антибактериальные бета-лактамы

(J01DE) Цефалоспорины четвертого поколения

(J01DE01) Цефепим