Артродар капс. 50 мг №10

діюча речовина: diacerein;

1 капсула містить діацереїну 50 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат 214,3 мг; натрію кроскармелоза; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; желатин; титану діоксид (Е 171); індиготин (Е 132); заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма. Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули біло-зеленого кольору, непрозорі, містять гранули жовтого кольору без запаху.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Код АТХ М01А Х21.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Артродар® – це лікарський засіб для лікування остеоартриту, який має аналгетичні, антипіретичні і протизапальні властивості. Діацереїн класифікується як повільно діючий лікарський засіб, ефект якого проявляється протягом 2-4 тижнів лікування і досягає клінічної значущості після 4-6 тижнів. Він має оригінальний механізм дії, який відрізняється від механізму дії нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Діацереїн і його активний метаболіт реїн мають протизапальний ефект, у той же час вони не інгібують синтез простагландинів і, отже, не мають гастродуоденальних побічних ефектів.

Діацереїн інгібує синтез та вивільнення різних прозапальних цитокінів (інтерлейкіну 1, інтерлейкіну 6, інтерлейкіну 18 і фактору некрозу пухлини альфа), протеолітичних ферментів (наприклад, колагенази стромелізину), вільних радикалів кисню та інших факторів, які беруть участь у запальному процесі сустава. Діацереїн стимулює синтез протеогліканів, глікозаміногліканів і гіалуронової кислоти, які є основними компонентами хряща.

Артродар® уповільнює прогресування деструкції синовіальної речовини і суглобів на основі зазначених вище механізмів дії.

Фармакокінетика. Після перорального прийому 100 мг (2х50 мг) діацереїну на добу протягом 5 днів максимальна концентрація у плазмі крові (С_max) становить 4,9 мкг/мл і досягається приблизно через 2,6 години. Одночасний прийом з їжею призводить до збільшення біодоступності (AUC збільшується приблизно на 25 %) і затримки абсорбції. Усі фармакокінетичні параметри дозонезалежні для одноразової дози між 50 і 200 мг.

Розподіл. Зв'язування з білками плазми крові дуже високе (99 %) і реїн має високу спорідненість до зв'язування з альбуміном.

Біотрансформація. Діацереїн, прийнятий перорально, швидко і повністю деацетилюється і метаболізується в реїн.

Виведення. Період напіввиведення реїну після повторного прийому діацереїну - близько 7,5 години. Близько 30 % загальної дози виводиться з сечею, з яких 20 % у незміненому вигляді і 80 % у вигляді сульфо- і глюкокон’югатній формах.

Повторні дози діацереїну призводять до незначних накопичень. У хворих із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) AUC і період напіввиведення збільшуються в 2 рази, виведення із сечею зменшується приблизно на 50 %. Таким чином, для пацієнтів необхідне зниження дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лікування пацієнтів із симптомами остеоартриту стегна або коліна, з відкладеним ефектом.

Лікування діацереїном не рекомендується пацієнтам із швидко прогресуючим остеоартритом тазостегнового суглоба, оскільки вони можуть мати слабку реакцію до діацереїну.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату або до похідних антрахінону в анамнезі.
• Хвороби печінки наявні або в анамнезі.
• Запальні кишкові захворювання (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона).
• Кишкова непрохідність або псевдо непрохідність.
• Біль у животі невизначеного походження.
• Період вагітності або годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Прийом діацереїну може призвести до виникнення діареї і гіпокаліємії. При одночасному застосуванні діацереїну з діуретиками (петльові і тіазидні) та/або серцевими глікозидами (дигітоксин, дигоксин) збільшується ризик виникнення аритмії.

Одночасний прийом з антацидами (алюміній, солі кальцію та магнію, такі як оксиди та гідроксиди) значно зменшує всмоктування діацереїну зі шлункового-кишкового тракту. Таким чином, між прийомом антацидів і діацереїну має бути інтервал 1-2 години.

Не спостерігалося взаємодій на зв'язування білків плазми реїном (активний метаболіт діацереїну) з варфарином, парацетамолом, саліциловою кислотою, індометацином, ібупрофеном, диклофенаком, фенбуфеном, флурбіпрофеном, напроксеном, фенілбутазоном, піроксикамом, суліндаком, теноксикамом, вальпроатом натрію, фенітоїном, толбутамідом, глібенкламідом або хлорпропрамідом.

Одночасне застосування діацереїну і блокатора Н₂-гістамінових рецепторів (циметидину) не призводить до модифікації фармакокінетичних параметрів реїну у плазмі і сечі.

Особливості застосування.

Діарея. Довготривалий прийом діацереїну призводить до діареї, яка може спричинити зневоднення і гіпокаліємію. У разі виникнення діареї слід припинити лікування діацереїном і проконсультуватися у лікаря для обговорення альтернативних варіантів лікування.

Слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають діуретики, у зв’язку з можливим виникненням зневоднення і гіпокаліємії. Особливу обережність слід також проявляти в разі гіпокаліємії у хворих, які отримували серцеві глікозиди (дигітоксин, дигоксин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід уникати одночасного прийому з проносними лікарськими засобами.

Гепатотоксичність. При застосуванні діацереїну можливе підвищення рівня печінкових ферментів у сироватці крові та симптоматичне гостре ураження печінки (див розділ «Побічні реакції»).

Перед початком лікування діацереїном пацієнта слід розпитати про можливі супутні захворювання, захворювання печінки наявні або в анамнезі, та обстежити. Діагностована хвороба печінки є протипоказанням до застосування діацереїну (див. розділ «Протипоказання»).

Ознаки ушкодження печінки слід контролювати протягом перших двох місяців лікування, також слід проявляти обережність при застосуванні діацереїну одночасно з іншими лікарськими засобами, що пов'язано з можливими ураженнями печінки. Пацієнтам слід рекомендувати обмежити споживання алкоголю під час лікування діацереїном.

Лікування діацереїном має бути припинено, якщо виявлено підвищення рівня печінкових ферментів або наявні ознаки чи симптоми пошкодження печінки, включаючи неврологічні симптоми. У разі появи симптомів пошкодження печінки слід негайно звернутися до лікаря.

Унаслідок пізнього початку дії (через 2-4 тижні) протягом першого місяця лікування діацереїном можна поєднувати із застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів та анальгетиків.

Метаболіти діацереїну можуть надавати сечі від коричневого до червоного кольору, залежно від рН; ця зміна кольору не має клінічного значення, але може впливати на результати діагностичних тестів, на основі колориметрії (глюкозні сечові палички).

Оскільки забарвлення сечі може маскувати мікрогематурію, лабораторний аналіз функції нирок, у тому числі випробування осаду сечі, слід проводити регулярно, особливо якщо Артродар® застосовувати протягом тривалих періодів.

Артродар® капсули містять лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою чутливістю до галактози, при дефіциті лактази Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід приймати Артродар®.

Лікування повинні розпочинати тільки лікарі, які мають досвід лікування остеоартриту.

Протягом перших 2-4 тижнів лікування Артродар® призначати дорослим по 1 капсулі (50 мг) разом з вечірнім прийомом їжі, запиваючи водою. Починаючи з 2-4-го тижня лікування, дозу препарату збільшувати до 100 мг на добу в 2 прийоми (по 1 капсулі вранці і ввечері під час їди). Діацереїн має повільну із затримкою початкову активність та ефект залишкової дії після припинення лікування, внаслідок чого Артродар® слід застосовувати протягом як мінімум 2-4 тижнів до появи першого позитивного ефекту. Позитивна симптоматична дія зберігається протягом 3-х місяців після періоду застосування. Враховуючи природу захворювання, рекомендовано тривалий курс лікування не менше 3 місяців, який може бути повторений, якщо з'являються симптоми.

Тривалість курсу лікування встановлює лікар індивідуально.

Пацієнти літнього віку.

Діацереїн не рекомендований пацієнтам віком від 65 років у зв’язку з тим, що ця категорія є більш вразливою до ускладнень, пов'язаних з діареєю.

Істотних змін фармакокінетичних параметрів при застосуванні діацереїну пацієнтами літнього віку не виявлено, тому жодних змін до рекомендованої дози не потребується (див розділ «Фармакологічні властивості»). Тим не менше, необхідно проявляти обережність. При виникненні діареї слід припинити лікування діацереїном.

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю.

У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю немає потреби змінювати звичайну рекомендовану дозу. Проте для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мг/мл) добову дозу слід зменшити на 50 % від рекомендованої дози (що відповідає 50 мг на добу).

Діти

Безпека та ефективність не були встановлені для дітей та підлітків до 18 років.

Зазвичай препарат переноситься добре, проте інколи можливі диспептичні порушення (часті випорожнення, м’який стул, метеоризм), діарея, біль у животі, які, як правило, стихають з продовженням лікування. У деяких випадках тривала діарея може спричинити ускладнення, такі як зневоднення і порушення водно-електролітного балансу.

Відзначалось також забарвлення сечі, що не має клінічного значення. На відміну від нестероїдних протизапальних препаратів, діацереїн не має ульцерогенної дії на шлунково-кишковий тракт.

З боку травної системи

Дуже часто: діарея, болі в животі.

Часто: часті випорожнення, метеоризм.

Рідко: пігментація слизової оболонки кишечнику (псевдомеланоз).

З боку гепатобіліарної системи

Нечасто: випадки підвищення рівня печінкових ферментів у сироватці крові.

З боку нирок і сечовивідних шляхів

Дуже часто: забарвлення сечі.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто: свербіж, висипи, екзема.

Загальні

Невідомо: головний біль.

Дані пост-маркетингового дослідження

Розлади гепатобіліарної системи.

У фазі пост-маркетингових досліджень при застосуванні діацереїну повідомлялося про випадки гострого ураження печінки, у тому числі підвищення рівня печінкових ферментів у сироватці крові та випадки гепатиту. Більшість з них відбулися протягом перших місяців лікування. Пацієнти повинні контролювати ознаки і симптоми ураження печінки (див. розділ «Особливості застосування»).

При випадковому або навмисному прийомі великих доз діацереїну може виникнути діарея. Специфічного антидоту не існує. Невідкладне лікування полягає у відновленні електролітного балансу.

Через відсутність даних застосування Артродару у період вагітності протипоказано.

Діацереїн не слід приймати жінкам, які годують груддю, оскільки незначна кількість препарату виявляється у грудному молоці.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Немає повідомлень про вплив діацереїну на здатність керувати автотранспортом або роботу з іншими механізмами.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Производитель: ТРБ Хемедіка Інтернешнл С.А., Аргентина/Швейцарія

Фарм. группа: Нестероидные противовоспалительные средства.

Регистрация: UA/3270/01/01

МНН: Діацереїн

Код АТХ:

(M) Лекарственные средства для лечения заболеваний костно-мышечной системы

(M01) Противовоспалительные и противоревматические препараты

(M01A) Нестероидные противовоспалительные препараты

(M01AX) Прочие нестероидные противовоспалительные препараты

(M01AX21) Диацереин