Далерон Колд 3 табл. п / плен. оболочкой блистер №24

діючі речовини: парацетамол, псевдоефедрину гідрохлорид, декстрометорфану гідробромід;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить парацетамолу 325 мг, псевдоефедрину гідрохлориду 30 мг, декстрометорфану гідроброміду 15 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, опадрай 03F21305 зелений (містить гіпромелозу, макрогол, титану діоксид (Е 171), хіноліновий жовтий (Е 104), індигокармін (Е 132)).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Анальгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків.

Код АТС N02B E51.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості світло-зеленого кольору овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Симптоматичне лікування простудних захворювань і грипу з метою:

• зняття слабкого та помірного болю (головного болю, болю у м’язах та суглобах, болю у горлі);
• зниження підвищеної температури тіла;
• зменшення секреції з носа і полегшення дихання при закладеності носа;
• пом’якшення сухого, подразнюючого кашлю.

 

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-яких компонентів препарату; вроджена гіпербілірубінемія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; алкоголізм; захворювання крові; виражена анемія; лейкопенія; тяжкі порушення серцевої провідності; нестабільна стенокардія; гострий період інфаркту міокарда; некомпенсована серцева недостатність; гіпертиреоз; гіпертрофія передміхурової залози; тяжкі форми цукрового діабету; феохромоцитома; закритокутова глаукома; дихальна недостатність; одночасне застосування неселективних інгібіторів зворотного нейронального захоплення серотоніну; тяжка артеріальна гіпертензія, тяжке захворювання коронарних артерій (стенокардія); одночасне застосування разом з інгібіторами MAO та протягом двох тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО; одночасне застосування інших препаратів, які містять парацетамол; синдром Жильбера; тяжкі порушення функції печінки і/або нирок. Не призначати хворим, які отримують інші симпатоміметики.

Особливості застосування

Пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю помірного або середнього ступеня тяжкості препарат призначати тільки під наглядом лікаря.

З обережністю призначати препарат пацієнтам літнього віку, пацієнтам з бронхіальною астмою, персистуючим чи хронічним кашлем, який виникає внаслідок куріння, астми чи емфіземи легень, коли кашель супроводжується надлишковою секрецією.

Пацієнти, які страждають на захворювання серцево-судинної системи, артеріальну гіпертензію, захворювання щитовидної залози, цукровий діабет, або пацієнти, які мають проблеми із сечовипусканням через гіперплазію передміхурової залози, можуть приймати препарат, якщо інше не призначено лікарем.

Не слід перевищувати тривалість зазначеного періоду лікування. Не перевищувати зазначених доз. Якщо симптоми та ознаки тривають понад 5 днів, лікар має вирішити питання про доцільність подальшого застосування препарату.

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам після перенесених тяжких захворювань та пацієнтам, які страждають на алкоголізм. Під час лікування слід виключити вживання алкоголю. Враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект, перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем.

Пацієнтам, які щодня приймають аналгетики при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж застосовувати препарат.

У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіона, при прийомі парацетамолу може підвищитися ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

Не приймати препарат одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол.

Якщо головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.

Вплив на результати лабораторних досліджень.

Далерон Колд 3® може змінити результати аналізів допінг-контролю спортсменів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Парацетамол

При тривалому та регулярному застосуванні парацетамол посилює дію варфарину, збільшує ризик виникнення кровотечі. Введення парацетамолу у поєднанні з холестираміном призводить до зниження абсорбції парацетамолу (зниження дії парацетамолу). Метоклопрамід і домперидон збільшують абсорбцію парацетамолу. Введення парацетамолу одночасно з нестероїдними протизапальними засобами збільшує ризик розвитку ниркової недостатності. Введення парацетамолу у поєднанні з хлорамфеніколом може призводити до збільшення періоду напіввиведення хлорамфеніколу (у 5 разів). Імовірність появи ефектів токсичності може збільшуватись при поєднаному застосуванні препаратів, які підвищують активність ферментів печінки, таких як протиепілептичні засоби (наприклад фенітоїн та карбамазепін), барбітурати та рифампіцин. Саліциламід подовжує період виведення парацетамолу, що призводить до накопичення діючої речовини, і відповідно, до зростання утворення токсичних метаболітів. Поєднане введення парацетамолу та етилового спирту може посилювати гепатотоксичну дію парацетамолу. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Псевдоефедрин

Цей лікарський засіб не слід застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (MAO) та протягом двох тижнів після проведення терапії інгібіторами моноаміноксидази. Одночасне його застосування з інгібіторами моноаміноксидази (MAO) може викликати сильний гіпертонічний криз, головний біль, сильне підвищення температури тіла та важку аритмію серця. Як симпатоміметик псевдоефедрин стимулює вивільнення норепінефрину шляхом прямої дії, тоді як інгібітори МАО підвищують кількість норепінефринів в адренергічних нейронах шляхом пригнічення розпаду катехоламінів. Одночасне застосування значно підвищує кількість норепінефринів та посилює дію симпатичної нервової системи.

Одночасне застосування псевдоефедрину та метилдопи призводить до порушення регуляції артеріального тиску з можливим розвитком гіпертонічного кризу.

Одночасне застосування дигідроерготаміну та псевдоефедрину може призвести до значного підвищення артеріального тиску.

Одночасне застосування псевдоефедрину та речовин, які підлужнюють сечу (наприклад, гідрокарбонат натрію), значно послаблює виведення псевдоефедрину.

Псевдоефедрин може мати антагоністичний ефект при сумісному застосуванні з деякими антигіпертензивними препаратами (наприклад бета-блокатори, резерпін, дебрикосвін, гуанетидин).

Декстрометорфан

Цей лікарський засіб не слід застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (MAO) та протягом двох тижнів після проведення терапії інгібіторами моноаміноксидази. Одночасне його застосування може викликати серотоніновий синдром (нудоту, блювання, гіпертензію, м'язові судоми, тремор, сильне підвищення температури, зміни розумової діяльності, зупинку серця). Одночасне застосування інгібіторів МАО та декстрометорфану призводить до зміненого зворотного захоплення та метаболізму катехоламінів, а також до накопичення серотоніну у центральній нервовій системі.

Одночасне застосування декстрометорфану та флуоксетину (антидепресанту, інгібітора зворотного захоплення серотоніну у церебральних нейронах) підвищує токсичність декстрометорфану (нудота, блювання, розлади зору, галюцинації) або ризик розвитку серотонінового синдрому. Флуоксетин гальмує активність цитохрому P450IID6 (CYP2D6) - ізоферменту, який каталізує метаболізм декстрометорфану. Супутнє введення цих двох препаратів призводить до конкурентного гальмування метаболізму обох активних речовин та збільшення їх рівня у сироватці крові і тому супроводжується посиленням токсичності.

Поєднане застосування декстрометорфану і галоперидолу (нейролептичний засіб, антагоніст дофаміну) збільшує токсичність декстрометорфану. Галоперидол є інгібітором цитохрому P450IID6, який каталізує метаболізм декстрометорфану. У разі одночасного застосування цих препаратів відбувається пригнічення метаболізму декстрометорфану та збільшення його рівня у сироватці крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Далерон Колд 3®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, містять парацетамол, аналгетик-антипіретик, псевдоефедрину гідрохлорид, пероральний протинабряковий засіб, та декстрометорфану гідробромід, протикашльовий засіб. Лікарський засіб полегшує декілька симптомів, які зазвичай супроводжують застудні захворювання.

Механізм дії парацетамолу досі не повністю визначений. Знеболювальна дія, можливо, є результатом пригнічення ферменту циклооксигенази та синтезу простагландинів у центральній нервовій системі. Парацетамол майже не впливає на синтез простагландинів у місцях запалення, тому він має лише слабку протизапальну дію. Порівняно з нестероїдними протизапальними засобами парацетамол спричиняє менше побічних ефектів у шлунково-кишковому тракті, оскільки він має лише слабкий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах. Жарознижувальна дія парацетамолу є результатом його безпосередньої дії на центри регуляції температури тіла у гіпоталамусі. Парацетамол підвищує виділення тепла за рахунок розширення периферичних кров’яних судин і за рахунок сприяння кровообігу та виділення поту.

Псевдоефедрин є аміном-симпатоміметиком, який має пряму і побічну дію на адренергічні рецептори. Він діє як агоніст β-адренергічних рецепторів у серці і гладких м’язах бронхів, а також як агоніст периферичних α-адренергічних рецепторів; побічно він впливає на виділення нейротрансмітерів (норепінефрин) з адренергічних нейронів.

Протинабрякова дія псевдоефедрину є результатом його прямої дії як агоніста α-адренергічних рецепторів гладких м'язів бронхів та слизової оболонки дихальних шляхів. Через звуження розширених артеріол кровообіг і набряк у слизовій оболонці носоглотки зменшуються, що призводить до зменшення закладеності носа і секреції у носі.

Порівняно з ефедрином псевдоефедрин значно менше стимулює β-адренергічні рецептори. Псевдоефедрин має слабку стимулюючу дію на ЦНС. При прийомі у рекомендованих дозах він практично не підвищує артеріальний тиск.

Декстрометорфан є D-ізомером кодеїнового аналога леворфанолу. Він діє на центральну нервову систему, центри кашлю, піднімаючи поріг рефлексу кашлю, і таким чином зменшує сухий кашель, пов'язаний з подразненням горла при застудах. Протикашльовий ефект цієї діючої речовини аналогічний такому ефекту кодеїну, але він не має значної знеболювальної дії. Декстрометорфан не пригнічує дихальні центри і не призводить до розвитку залежності.

Фармакокінетика.

Парацетамол

Всмоктування

Після перорального застосування парацетамол швидко і повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Пікова концентрація в сироватці досягається через 15-90 хвилин після застосування залежно від фармацевтичної форми препарату. Біодоступність становить приблизно 80 %.

Розподіл

Парацетамол швидко і рівномірно розподіляється у більшість тканин організму. Об’єм розподілу становить від 0,8 до 1,36 л/кг маси тіла. Незначною мірою зв'язується з білками плазми (приблизно 10 %), крім випадків передозування (20-50 % діючої речовини).

Метаболізм

Парацетамол метаболізується головним чином у печінці, і лише незначна кількість метаболізується у кишечнику та нирках. Основним метаболічним шляхом є утворення кон’югатів з глюкуроновою та сірчаною кислотою.

При застосуванні у звичайних дозах парацетамол метаболізується у глюкуроніди і сульфати. Незначна частка діючої речовини перетворюється у N-ацетил-п-бензохінонімін, який є високореактивним метаболітом та чинить токсичний вплив на клітини печінки. Зазвичай він швидко зв’язується з клітинним компонентом глутатіоном та екскретується у вигляді кон'югатів нирками. Після перевищення дози утворюється значна кількість N-ацетил-п-бензохіноніміну. Після того як вичерпаються запаси глутатіону, надлишок токсичних метаболітів ковалентно зв’язується з життєво важливими клітинними компонентами та спричиняє гострий некроз печінки.

Період напіввиведення парацетамолу з плазми становить 1,5-3 години (середній період напіввиведення становить 2,3 години).

У пацієнтів літнього віку середній період напіввиведення з плазми є аналогічним (2,17 години); тому корекція дози не потрібна. При стабільних хронічних захворюваннях печінки парацетамол можна безпечно застосовувати у терапевтичних дозах. Для пацієнтів із печінковою недостатністю деякі автори рекомендують продовжувати інтервал між прийомами препарату.

Виведення

Невеликі кількості парацетамолу (2-5 %) виводяться у незміненому вигляді нирками; препарат головним чином виводиться із сечею у вигляді глюкуронідів (55-60 %) та сульфатів (30-35 %). Дуже незначна кількість виводиться разом із жовчю. Приблизно 90 % парацетамолу виводиться з організму протягом 24 годин.

Псевдоефедрин

Всмоктування

Після перорального застосування псевдоефедрин швидко і повністю всмоктується з кишечнику (>95 %). Протинабрякова дія триває 15-30 хвилин, а максимальний ефект досягається через 30-60 хвилин після застосування залежно від фармацевтичної форми.

Розподіл

Об’єм розподілу становить від 2,4 до 2,6 л/кг маси тіла.

Метаболізм

Псевдоефедрин неповністю метаболізується у печінці шляхом N-деметилування.

Виведення

Протягом 24 годин від 70 до 90 % дози виводиться у незміненому вигляді із сечею; інша частина виводиться у вигляді метаболітів. Від 1 до 6 % діючої речовини виводиться в якості активного метаболіту, норпсевдоефедрину, який стимулює центральну нервову систему. Період напіввиведення залежить від рівня pH сечі: він становить 9-16 годин при pH 5,5-6; його може бути продовжено до 50 годин у підлужній сечі та зменшено до 1,5 години у сильнокислій сечі.

Псевдоефедрин проникає у грудне молоко; концентрації діючої речовини у молоці жінки майже у 2-3 рази перевищують її концентрації у плазмі.

Оскільки псевдоефедрин та його метаболіти у першу чергу виводяться нирками, корекція дози потрібна пацієнтам із порушенням функції нирок.

Декстрометорфан

Всмоктування та розподіл

Після перорального застосування декстрометорфан швидко всмоктується. Дія спостерігається вже через 15-30 хвилин після його застосування; пікові концентрації у сироватці крові досягаються через 2,5 години.

Після застосування разової пероральної дози ефект триває 5-6 годин.

Метаболізм

Декстрометорфан метаболізується у печінці шляхом окислювального O- та N- деметилування, а потім у вигляді кон’югатів глюкуронової і сірчаної кислот. Основна частина діючої речовини O-деметилюється в активний метаболіт декстрорфан, який має протикашльову дію. Метаболізм сильно залежить від генетичного поліморфізму. Існує залежна від фенотипу міжособистісна відмінність у способі метаболізму. Серед пацієнтів європейської раси препарат частково метаболізується приблизно у 10 %; тому концентрації діючої речовини у крові можуть бути значно вищими у цих пацієнтів з відповідно вищим ризиком токсичних ефектів.

Виведення

Через 24 годин після застосування пероральної дози більш ніж 85 % цієї дози виводиться із сечею у вигляді вільних або кон’югованих метаболітів та дуже незначної кількості незміненої діючої речовини. Періоди напіввиведення декстрометорфану та декстрорфану становлять 1,4-3,9 години та 3,4-5,6 години відповідно.

Як базовий активний метаболіт декстрорфан виводиться нирками, корекція дози потрібна пацієнтам з порушенням функції нирок.

Дорослі та діти віком від 12 років

Рекомендована доза для дорослих та дітей віком від 12 років становить 2 таблетки не частіше ніж 4 рази на добу. Проміжок часу між окремими прийомами повинен становити не менше 4 годин. Максимальна добова доза парацетамолу становить 4 г.

Не слід перевищувати рекомендовану дозу.

Термін лікування визначає лікар, залежно від перебігу хвороби, але не більше 3-5 днів.

Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти з печінковою недостатністю

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з печінковою недостатністю (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти літнього віку

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку.

Діти

Препарат не застосовувати дітям віком до 12 років.

Побічні реакції, що можуть виникнути під час застосування препарату Далерон Колд 3®:

З боку імунної системи:

реакції підвищеної чутливості, особливо висипання на шкірі, свербіж та кропив’янка, анафілаксія, ангіоневротичний набряк, алергічний дерматит, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку системи крові:

тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія, синці чи кровотечі.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

дуже рідко траплялися випадки серйозних шкірних реакцій.

З боку гепатобіліарної системи:

порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці.

Метаболічні порушення:

гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку сечовидільної системи:

дизурія, порушення сечовипускання, включаючи затримку сечовиділення.

З боку нервової системи:

головний біль, сухість у роті, підвищена збудливість, втомлюваність, безсоння, порушення сну, нервозність, ажитація, неспокій, тремор, галюцинації (особливо у дітей), запаморочення, судоми, розлади свідомості.

З боку органів дихання:

бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших нестероїдних протизапальних засобів;

З боку серця:

артеріальна гіпертензія, аритмія, тахікардія, посилене серцебиття.

З боку шлунково-кишкового тракту:

нудота, блювання, біль в епігастрії.

Загальні порушення:

пригнічення дихання, зниження апетиту, підвищена пітливість.

Якщо мають місце тяжкі побічні ефекти, то лікування слід припинити.

Парацетамол

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм чи іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія)) прийняття 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки. Ознаки передозування проявляються протягом перших 24 годин у вигляді нудоти, блювання, підвищеної пітливості, болю у животі, блідості, втрати апетиту. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначались також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку ЦНС можливе запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи - нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому.

Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн, згідно з чинними рекомендаціями. При відсутності блювання може бути застосований перорально метіонін як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.

Псевдоефедрин

Після перевищення дози загострюються такі побічні явища, особливо збудженість, спрага, порушення сечовиділення, занепокоєння, дратівливість, тремор, галюцинації, судоми, артеріальна гіпертензія, аритмія серця, нудота та блювання. Симптоми, які зазвичай розвиваються через 4-8 годин після перевищення дози, мають минущий характер і не потребують лікування.

При гострому передозуванні необхідним заходом є промивання шлунка, яке слід провести у межах 4 годин після передозування. Застосування активованого вугілля ефективне протягом першої години після передозування. При відсутності ураження нирок виведення активної речовини з організму прискорює форсований діурез. При наявності проявів кардіотоксичності слід ввести внутрішньовенно пропранолол, при маренні або судомах – діазепам.

Декстрометорфан

При гострому передозуванні діючою речовиною можливий розвиток тяжких побічних явищ, якщо декстрометорфан був прийнятий у дуже великій кількості. Можуть відзначатися такі симптоми як пригнічення дихання, диплопія, атаксія, легкий метаболічний ацидоз, тахіпное, нудота, блювання, сонливість, запаморочення, збудження, порушення зору, затримка сечі, порушення координації рухів і утруднене дихання, токсичний психоз (ейфорія, галюцинації, дезорієнтація). Надто великі дози можуть спричинити апатію та кому. Необхідне промивання шлунка у разі застосування доз, що перевищують 10 мг/кг маси. Лікування включає прийом активованого вугілля, що зменшує всмоктування, а також внутрішньовенне введення налоксону для підтримки функції дихання.

 

Вагітність. Доклінічні дослідження на тваринах не виявили несприятливого впливу на перебіг вагітності та розвиток плода. Однак ризик не виключено, тому цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати у період вагітності. Призначення препарату вагітним можливе лише у разі, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Період годування груддю. Парацетамол потрапляє у грудне молоко, але у клінічно незначущих кількостях. Доступні опубліковані дані не містять протипоказань щодо годування груддю, при застосуванні препарату. Псевдоефедрин проникає у грудне молоко та може викликати занепокоєння і безсоння у дітей, яких годують груддю. Тому цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Враховуючи, що в чутливих хворих при застосуванні препарату Далерон Колд 3® можуть виникнути побічні реакції (запаморочення), на час визначення індивідуальної реакції на препарат слід утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла та вологи при температурі не вище 30 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 12 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Производитель: КРКА, д.д., Ново место, Словенія

Фарм. группа: Анальгетики и антипиретики. Анилиды. Парацетамол, комбинации без психолептиков.

Регистрация: UA/8428/01/01

МНН: Декстрометорфан, Парацетамол, Псевдоефедрин

Код АТХ:

(N) Средства, действующие на нервную систему

(N02) Анальгетики

(N02B) Другие анальгетики и антипиретики

(N02BE) Анилиды

(N02BE51) Парацетамол, исключая комбинации с психолептиками