Гелоплазма раствор д/инф. по 500 мл мішок Freeflеx №20

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Гелоплазма-розчин модифікованого рідкого желатину у фізіологічному розчині з усередненою молекулярною масою (Mw) 45 000 Дальтон. Внаслідок сукциніляції молекули желатину стають більш негативно зарядженими, а отже, більш витягнутими. Гелоплазма є замінником плазми, але не чинить плазморозширювальної дії.

Розчин препарату впливає на відновлення іонного балансу та корекцію ацидозу та незначно підвищує діурез.

Розчин препарату застосовують самостійно, без переливання крові у випадках втрати крові від 10 до 20 % загального об’єму та при вливаннях обмеженого об’єму (приблизно 500 мл). Такі введення не впливають на зміну групи крові та чинять нейтральну дію щодо механізмів згортання крові.

За наявності сильної кровотечі альтернативне введення крові та препаратів рідкого желатину забезпечує адекватну гемодилюцію (відновлення об’єму крові та підтримання онкотичного тиску).

Фармакокінетика. Після інфузії препарат швидко розповсюджується у внутрішньосудинному просторі та частково – з урахуванням низької частки молекулярної маси – у інтерстиціальному просторі. Наявність у складі низькомолекулярних речовин впливає на функцію нирок та на підвищення діурезу. Об’ємозамісний ефект препарату зберігається протягом 4-5 годин після інфузії. Виводиться швидко (75 % протягом 24 годин), переважно нирками із сечею.

Змішування з іншими лікарськими засобами для внутрішньовенного введення може призвести до несумісності, оскільки фармакокінетика складових суміші не вивчалась. Оскільки препарат містить калій, необхідно уникати застосування з препаратами, які містять калій, для запобігання гіперкаліємії.

Препарат несумісний з жировими емульсіями, барбітуратами, міорелаксантами, антибіотиками, глюкокортикостероїдами.

Особливості застосування.

Тільки для внутрішньовенного застосування.

Перед проведенням інфузії лікар повинен провести візуальний огляд мішків з препаратом. Препарат придатний для застосування за умови збереження герметичності упаковки.

Препарат повинен бути прозорим. Заборонено використовувати мутні розчини.

Препарат може спричинити метаболічний алкалоз через наявність іонів лактату.

З обережністю слід застосовувати при хронічних захворюваннях печінки: препарат може спричинити порушення метаболізму лактатом, оскільки не має підлужнювальної дії.

Розчин не можна одночасно (в одній системі) вводити з препаратами крові або її похідними (гематокрит, плазма і фракції плазми). Введення можливе тільки через окремі системи. Пацієнтам, яким було введено більше 2-х л препарату, необхідно проводити будь-які лабораторні дослідження щодо визначення групи крові та антигенів. Визначення цих показників краще проводити перед введенням препаратів желатину оскільки гемодилюція може вплинути на інтерпретацію результатів аналізів.

Необхідно проводити моніторинг стану пацієнта через можливість алергічних проявів (анафілактичні/анафілактоїдні реакції). У разі появи алергічних реакцій необхідно терміново відмінити інфузію препарату та призначити відповідне лікування.

Розчин містить 5 ммоль/л калію та 150 ммоль/л натрію. Необхідно брати до уваги цю інформацію при призначенні розчину пацієнтам з нирковою недостатністю та у разі дієти з контролем калію та натрію.

Внаслідок можливих перехресних реакцій у пацієнтів з підвищеною чутливістю до галактози-α-1,3-галактози (альфа-Гал) ризик підвищеної чутливості та відповідної анафілактичної реакції на розчини, що містять желатин можуть бути значно підвищені у пацієнтів з відомою алергією на червоне м'ясо (м'ясо ссавців) та субпродуктів та/або позитивним результатом на антитіла до анти-альфа-Гал IgE. Таким пацієнтам не слід призначати колоїдні розчини, які містять желатин.

Заходи безпеки:

При застосуванні препарату необхідно проводити постійний моніторинг стану пацієнта:

- визначення артеріального тиску та по можливості центрального венозного тиску;

- контроль діурезу;

- визначення рівню гематокриту та електролітів;

Особливо при таких станах:

- серцева недостатність;

- функціональні порушення легенів;

- тяжкі порушення функції нирок;

- набряки/затримання солі;

- кровоносне перевантаження;

- лікування кортикостероїдами та їх похідними;

- основні порушення коагуляції.

Ступінь зниження гематокриту не повинен перевищувати 25 % (у літніх пацієнтів, а також при серцево-судиній та легеневій недостатності – 30 %). При хронічній серцевій недостатності інфузію проводять повільно через можливе циркуляторне перевантаження. При введенні під час операції

понад 2-3 л та у післяопераційному періоді необхідно контролювати концентрацію білка в сировотці крові, особливо у разі наявності набряку тканин (при необхідності для подальшої плазмозамінної терапії доцільне введення людського альбуміну).

Інформація щодо впливу препарату на здатність керування автотранспортом або працювати зі складними механізмами відсутня.