Карбопа конц. д/р-ра д/инф. 10 мг/мл фл. 15 мл №1

діюча речовина: карбоплатин;

1 мл препарату містить 10 мг карбоплатину;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, від безбарвного до злегка жовтого розчину.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Код АТХ L01X А02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Карбопа – препарат, що містить платину, другого покоління, його біохімічні властивості подібні до властивостей алкілуючих біфункціональних сполук. Препарат є цитотоксичним комплексом платини, що вступає в реакцію з нуклеофільними ділянками ДНК. Через утворення міжспіральних і внутрішньоспіральних зшивок у ДНК, а також зшивок ДНК-білок пригнічується синтез ДНК, РНК і білків. Протипухлинна дія Карбопи не є специфічною щодо фаз клітинного циклу.

Фармакокінетика.

Після введення Карбопи більша частина дози швидко виводиться з крові і виділяється головним чином із сечею протягом 6 годин. Частина препарату, що залишилася, виводиться двофазно, при цьому в середньому період напіввиведення препарату становить 1,5 години. Карбопа майже не зв’язується з білками плазми крові. Ступінь виведення препарату із сечею вказує на те, що Карбопа майже не затримується в тканинах організму. Основний шлях його виведення — нирки. У пацієнта з кліренсом креатиніну 60 мл/хв і вище екскретується 65 % введеної дози протягом 12 годин і 71 % від введеної дози — протягом 24 годин у формі карбоплатину. Лише 3-5 % від введеної платини виділяється із сечею через 24-96 годин після застосування. У хворих з кліренсом креатиніну нижче 60 мл/хв загальний кліренс і нирковий кліренс Карбопи знижуються пропорційно до зниження кліренсу креатиніну, тому при нирковій недостатності період напіввиведення Карбопи із сироватки крові збільшений, що спричиняє підвищену мієлотоксичність. Отже, таким хворим дозу Карбопи слід зменшити. Карбопа виводиться майже повністю шляхом клубочкової фільтрації, і в канальцях нирок відзначається низька його концентрація, що пояснює незначний нефротоксичний ефект препарату порівняно з цисплатином.

Карбопу застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими антинеопластичними засобами для лікування епітеліального раку яєчників і дрібноклітинного раку легенів.

• Підвищена чутливість до карбоплатину та до інших препаратів, що містять платину, в анамнезі.
• Тяжке пригнічення функції кістковомозкового кровотворення в анамнезі.
• Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), крім випадків, коли, на думку лікаря і пацієнта, можливі переваги лікування переважають над ризиками.
• Порушення слуху.
• Пухлини, що кровоточать, та інші значні крововтрати.
• Одночасне застосування вакцини проти жовтої гарячки.
• Гострі інфекції.

Особливі заходи безпеки

Набирати розчин з флакона слід безпосередньо перед застосуванням. Дозволяється лише одноразовий забір препарату з флакона.

Контакт зі шкірою та/або очима

У випадку контакту карбоплатину зі шкірою або очима місце ураження необхідно ретельно промити водою або фізіологічним розчином. Подразнення на шкірі можна обробити м’яким кремом. У випадку контакту з очима слід звернутися до лікаря.

Розведення.

Перед інфузією лікарський засіб необхідно розбавити 5 % розчином глюкози або 0,9 % розчином NaCl до концентрації 0,5 мг/мл.

Вказівки з безпечного використання цитостатичних речовин

1.Підготуванням карбоплатину до його застосування може займатися тільки кваліфікований персонал, котрий був навчений безпечному поводженню з хіміотерапевтичними засобами.

2. Приготування препарату для введення слід проводити у спеціально відведеному для цього місці з дотриманням асептичних умов.

3. При приготуванні слід використовувати спеціальні захисні рукавички.

4. Слід вжити застережних заходів для уникнення випадкового контакту засобу з очима. У випадку контакту засобу з очима необхідно добре промити їх водою та/або фізіологічним розчином.

5. Вагітним жінкам не слід контактувати з цитотоксичними лікарськими засобами.

6. Утилізацію матеріалів (шприци, голки та інше), котрі використовували для приготування цитостатичного засобу, необхідно проводити з особливою ретельністю та з дотриманням заходів безпеки. Залишки засобу та тверді відходи необхідно помістити у закритий з двох боків поліетиленовий пакет та спалити при температурі 1000 °С. Рідкі відходи можна змити великою кількістю води.

7. Робочу поверхню слід накрити абсорбуючим папером з пластиковою основою для одноразового використання.

8. Для усіх шприців та інфузійних систем необхідно використовувати насадки «типу «Луер-Лок». Для мінімізації тиску та можливого утворення аерозолю рекомендовано використання голок великого діаметра. Утворення аерозолю можна зменшити також шляхом використання голки-повітропроводу.

Через те що алюміній може реагувати з карбоплатином, призводячи до утворення осаду або до втрати активності препарату, для приготування та введення розчину карбоплатину не дозволяється використовувати голки та інший інструментарій для внутрішньовенного введення, що містить деталі з алюмінію.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Карбоплатин взаємодіє з компонентами голок, шприців, катетерів, наборів для внутрішньовенного введення препаратів, що містять алюміній, з утворенням чорного осаду, у зв'язку з чим такі предмети не слід використовувати для введення карбоплатину.

Через підвищений ризик розвитку тромбозів при пухлинних захворюваннях часто призначають антикоагулянтну терапію. Високі інтраіндивідуальні коливання показників згортання крові під час хвороби, а також можлива взаємодія між пероральними антикоагулянтами і хіміопрепаратом потребують регулярного контролю показників МНО.

Протипоказане одночасне застосування:

• з вакциною проти жовтої гарячки: ризик летального генералізованого вакцинального захворювання (див.розділ «Протипоказання»).

Не рекомендоване одночасне застосування:

• з живими послабленими вакцинами (за винятком вакцини проти жовтої гарячки): ризик системного захворювання, можливо, з летальним наслідком. Цей ризик збільшується у індивідуумів, у яких вже наявна імуносупресія у зв’язку з основним захворюванням. Слід використовувати неактивовану вакцину у разі наявності (поліомієліт);
• з фенітоїном, фосфофенітоїном: ризик загострення судом у результаті зниження абсорбції фенітоїну у травному тракті, пов’язаний із застосуванням цитотоксичного лікарського засобу, або ризик підсилення токсичності чи втрати ефективності цитотоксичного препарату у зв’язку з підвищенням печінкового метаболізму, спричиненого фенітоїном.

У разі одночасного застосування слід враховувати таке:

• циклоспорин (та за екстраполяцією такролімус і сиролімус): занадто висока імуносупресія з ризиком лімфопроліферації;
• супутнє застосування з нефротоксичними та ототоксичними засобами, такими як аміноглікозиди, ванкоміцин, капреоміцин та діуретики, зважаючи на зміни ниркового кліренсу, індуковані карбоплатином, може призвести до посиленої та підвищеної токсичності, особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю;
• петльові діуретики: одночасне застосування карбоплатину з петльовими діуретиками слід брати до уваги у зв’язку з кумулятивною нефротоксичністю та токсичністю для органів слуху;

Комбінована терапія карбоплатином та іншими мієлосупресивними препаратами може потребувати зміни або перегляду доз для запобігання кумулятивному токсичному ефекту.

Карбопу не слід призначати одночасно з препаратами, які містять хелатні сполуки, оскільки вони теоретично можуть послаблювати протипухлинну дію Карбопи. Експериментально встановлено, що Карбопа діє синергічно з етопозидом і віндесином. Послаблює ефективність імунізації інактивованими вакцинами; при застосуванні вакцин, що містять живі віруси, посилює реплікацію вірусу і побічні ефекти вакцинації.

Особливості застосування

Карбопу потрібно застосовувати в умовах стаціонару під керівництвом лікаря, який має досвід застосування протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів. Для проведення лікування та попередження ускладнень у лікарні мають бути доступні засоби діагностики стану пацієнта.

Пригнічення функції кісткового мозку залежить від дози Карбопи і може призвести до розвитку інфекції та/або тяжкої кровотечі. Мієлосупресивна дія карбоплатину значною мірою залежить від його ниркового кліренсу. Перед введенням Карбопи і регулярно у процесі терапії необхідно визначати кількість формених елементів крові, проводити функціональні ниркові і печінкові обстеження, а також неврологічні обстеження і контроль функції слуху. Щотижнево контролювати кількість формених елементів у периферичній крові і відповідним чином коригувати дози. При комбінованій терапії Карбопою та іншими препаратами з мієлосупресивною дією необхідно ретельно підбирати дози і час введення з метою мінімізації адитивних небажаних ефектів. Пацієнти з порушенням функції нирок або пацієнти, які отримують одночасно лікування іншими нефротоксичними препаратами, можуть страждати тяжкою та довготривалою мієлосупресією, особливо тромбоцитопенією. Частота, тяжкість та тривалість токсичності, імовірно, будуть значнішими у пацієнтів, які отримували серйозне попереднє лікування препаратом для терапії їх захворювань, або цисплатином, у пацієнтів з поганим загальним станом здоров’я, пацієнтів літнього віку.

Для цих груп пацієнтів початкове дозування має бути зменшене (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Тому перед початком, у процесі лікування та після закінчення терапії карбоплатином слід ретельно оцінювати функцію нирок. У пацієнтів з тяжким пригніченням функції кісткового мозку введення препарату має бути призупинене, і може бути необхідною трансфузійна терапія.

Гострий промієлоцитарний лейкоз і мієлодиспластичний синдром (МДС)/гострий мієлоїдний лейкоз (ГМЛ) були зареєстровані через кілька років після терапії карбоплатином та іншими протипухлинними препаратами.

Введення карбоплатину спричиняє тромбоцитопенію, лейкопенію та анемію. Анемія, що виникає, є частою та кумулятивною, в деяких випадках може знадобитися переливання крові. Повідомляли про розвиток гемолітичної анемії з присутністю серологічних медикаментозних антитіл у пацієнтів, які отримували карбоплатин. Така анемія може бути летальною. Лейкопенія, нейтропенія та тромбоцитопенія є дозозалежними та дозообмежувальними. Зазвичай тривалість інтервалів між курсами терапії має бути не менше 4 тижнів. Необхідно проводити ретельний моніторинг стану периферичної крові під час лікування карбоплатином для корекції режиму дозування та графіка терапії з метою мінімізації побічних ефектів. У даному випадку діють наступні норми: для лейкоцитів – 2000 лейкоцитів/мм³, для тромбоцитів – 100000 тромбоцитів/мм³. Пацієнти з важкою та стійкою мієлосупресією перебувають у групі високого ризику виникнення інфекційних ускладнень, у тому числі з летальним наслідком. При виникненні таких ефектів слід негайно припинити терапію карбоплатином.

Карбопа може спричинити блювання. Його частоту та інтенсивність можна зменшити за допомогою протиблювальних засобів.

Оклюзійна хвороба печінки.

Повідомляли про випадки оклюзійної хвороби печінки (синдром синусоїдальної обструкції), деякі з яких завершилися летально. Пацієнтів необхідно контролювати щодо наявності ознак і симптомів порушення функції печінки або портальної гіпертензії, які не пов’язані з метастатичним ураженням печінки.

Як і інші сполуки платини, можуть виникати алергічні реакції, протягом введення препарату та можуть потребувати відміни препарату.

Повідомляли про розвиток симптомів, подібних до анафілактичних, які виникають у перші хвилини введення препарату. У цьому випадку слід ретельно спостерігати за пацієнтом та призначити адренергічні препарати, кортикостероїди та антигістамінні засоби.

При застосуванні усіх сполук платини повідомляли про перехресні реакції, іноді з летальним наслідком.

З обережністю застосовувати пацієнтам з вітряною віспою, герпесом, іншими інфекційними захворюваннями.

Синдром лізису пухлини (СЛП).

У постмаркетинговому періоді повідомляли про розвиток синдрому лізису пухлини (СЛП) у пацієнтів після застосування карбоплатину окремо або в комбінації з іншими хіміотерапевтичними агентами. Пацієнтів з високою проліферативною швидкістю пухлини, високим пухлинним навантаженням і високою чутливістю до цитотоксичних агентів слід ретельно контролювати і приймати відповідні запобіжні заходи.

Синдром зворотної задньої лейкоенцефалопатії (СЗЗЛ)

Випадки синдрому зворотної задньої лейкоенцефалопатії були зареєстровані у пацієнтів, які отримували карбоплатин при комбінованій хіміотерапії. СЗЗЛ виникає рідко та проходить після припинення лікування. Характеризується швидким розвитком неврологічної симптоматики, яка може включати епілептичні напади, гіпертонію, головний біль, сплутаність свідомості, сліпоту та інші зорові та неврологічні порушення (див. розділ «Побічні реакції»). Діагноз СЗЗЛ встановлюється на основі дослідження головного мозку, бажано МРТ (магнітно-резонансна томографія).

Гемолітико-уремічний синдром (ГУС)

ГУС є життєво-небезпечною побічною реакцією. Терапію карбоплатином слід припинити при перших ознаках мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження рівня гемоглобіну, що супроводжується тромбоцитопенією, підвищення рівнів білірубіну та креатиніну у сироватці крові, азоту сечовини у крові або лактатдегідрогенази (ЛДГ). Ниркова недостатність може бути необоротною після припинення терапії і може вимагати проведення діалізу.

У пацієнтів з обмеженою функцією нирок ще до початку лікування карбоплатином нефротоксичний ефект може виникати частіше та мати більш тяжку форму. Окрім того, виникнення порушення функції нирок є більш вірогідним у тих пацієнтів, у котрих під дією цисплатину виникла нефротоксичність. До теперішнього часу не з’ясовано, чи можна за допомогою відповідної гідратації боротися з даним впливом на функцію нирок.

Хоча прояви периферичної неврологічної токсичності зазвичай помірні і обмежуються парестезією та зниженням остеосухожильних рефлексів, виникнення цих симптомів частіше більш виражене у пацієнтів віком від 65 років або у тих, котрі вже пройшли курс лікування цисплатином. Слід забезпечити пацієнтам постійний нагляд та неврологічні обстеження. Порушення зору, включаючи втрату зору, спостерігаються при перевищенні рекомендованих доз карбоплатину. Зір зазвичай відновлюється після закінчення лікування високими дозами препарату протягом декількох тижнів, як правило, у повному обсязі або з невеликими обмеженнями.

Під час терапії карбоплатином повідомляли про порушення слуху. Ототоксичність може мати більш виражений характер у дітей. У дітей спостерігалася втрата слуху, що проявлялася через якийсь час. Рекомендується встановити тривалий нагляд за функцією органів слуху в цій групі пацієнтів.

Застосування живих або атенуйованих живих вакцин у пацієнтів з порушенням функції імунної системи під час проведення хіміотерапії, у тому числі з використанням карбоплатину, може призводити до розвитку тяжких інфекцій, іноді з летальним наслідком. З цієї причини слід уникати вакцинації пацієнтів із застосуванням живої вакцини під час проведення лікування карбоплатином. Неживі або інактивовані вакцини можна застосовувати, однак реакція на такі вакцини може бути знижена.

Карбопа має мутагенні властивості, чинить тератогенну та ембріотоксичну дію. Жінкам репродуктивного віку під час лікування препаратом необхідно рекомендувати застосовувати надійні засоби контрацепції.

Застосування пацієнтам літнього віку. При комбінованій терапії карбоплатином та циклофосфамідом пацієнти літнього віку були більше схильні до тяжкої тромбоцитопенії, ніж молоді пацієнти. Оскільки функція нирок, як правило, ослаблена у пацієнтів літнього віку, слід брати до уваги цей факт при визначенні дози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не досліджували. Однак карбоплатин може спричинити нудоту, блювання, судоми, порушення зору і слуху і таким чином може порушувати здатність керувати транспортними засобами та механізмами, тому слід утримуватися від керування автотранспортом та роботи з механізмами під час лікування карбоплатином.

Несумісність

При контакті карбоплатину з алюмінієм може випасти осад.

Карбоплатин слід застосовувати лише внутрішньовенно. Дорослим пацієнтам, які раніше не лікувалися, за умови нормальної функції нирок (тобто коли кліренс креатиніну

> 60 мл/хв) Карбопу вводити у дозі 400 мг/м² поверхні тіла шляхом разової короткої внутрішньовенної інфузії. Тривалість введення від 15 до 60 хвилин. Наступний курс терапії призначати не раніше ніж через 4 тижні, та/або поки вміст нейтрофілів не буде становити 2×10⁹/л, а вміст тромбоцитів — 100×10⁹/л.

Пацієнтам, які належать до групи ризику (яким раніше призначали препарати з активною мієлосупресивною дією та/або променеву терапію, а також хворим із загальним поганим станом здоров’я — загальний стан по Зуброду (шкала ECOG) 2-4 або індекс Карновського менше 80), Карбопу призначати у початковій дозі 300-320 мг/м² поверхні тіла. Низькі дози препарату можна призначати у разі застосування у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. У пацієнтів з кліренсом креатиніну < 60 мл/хв виникає підвищений ризик розвитку мієлосупресії.

При наявності у пацієнтів порушень функції нирок дози карбоплатину необхідно зменшувати відповідно до швидкості клубочкової фільтрації, а також проводити регулярний та частий контроль гематологічних показників та функції нирок у пацієнтів з обмеженою нирковою функцією.

Частота тяжких форм лейкопенії, нейтропенії або тромбоцитопенії при наступних дозуваннях є постійною та становить 25 %:

Кліренс креатинину Початкове дозування 

41-59 мл/хв 250 мг/м² поверхні тіла

16-40 мл/хв 200 мг/м² поверхні тіла

Немає достатніх даних щодо застосування ін’єкцій карбоплатину для пацієнтів із кліренсом креатиніну 15 мл/хв або менше, які дозволили б надавати рекомендації стосовно лікування.

Комбіноване лікування. Оптимальне застосування карбоплатину з іншими мієлосупресивними препаратами вимагає коригування доз залежно від використаного режиму і схеми лікування.

Дози (у мг) також можна розраховувати за допомогою формули Кальверта, виходячи зі швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) хворого і бажаної площі під фармакокінетичною кривою (ППК).

Доза (мг) = Бажана ППК (мг/мл·хв) × [ШКФ (мл/хв) + 25]
Бажана ППК	Хіміотерапія	Статус пацієнтів
5-7 мг/мл·хв	Монотерапія карбоплатином	Раніше не лікувалися
4-6 мг/мл·хв	Монотерапія карбоплатином	Раніше лікувалися
4-6 мг/мл·хв	Карбоплатин + циклофосфамід	Раніше не лікувалися

Примітка. При використанні формули Кальверта доза карбоплатину розраховується у міліграмах, а не в мг/м².

При лікуванні пацієнтів літнього віку (віком понад 65 років) дози коригувати на початковому етапі або при подальшому лікуванні відповідно до їхнього загального стану здоров’я. Наведені дози рекомендувати тільки для першого курсу, дози лікування при наступних курсах мають бути скориговані з урахуванням переносимості лікування та вираженої мієлосупресії. При проведенні початкових курсів лікування карбоплатином необхідно щотижня визначати вміст формених елементів крові для коригування дози у наступних курсах лікування.

Якщо ж кількість клітин менше вищезазначених, необхідно призупиняти терапію до відновлення нормальних значень показників.

Підготовка розчину для внутрішньовенного введення. Безпосередньо перед застосуванням кожен флакон препарату Карбопа розводити 5 % розчином глюкози або 0,9 % розчином хлориду натрію для інфузій до концентрації карбоплатину не вище 0,5 мг/мл.

Діти.

Немає достатнього досвіду щодо застосування препарату для лікування дітей, тому Карбопу не призначати пацієнтам цієї вікової категорії.

Інфекції та інвазії: інфекційні ускладнення, іноді з летальним наслідком, пневмонія.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та невизначені (у тому числі кісти та поліпи): вторинні злоякісні новоутворення на тлі терапії.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: основним проявом токсичності Карбопи, що обмежує дозу, є пригнічення кровотворення, яке може посилюватися при комбінації з іншими мієлосупресивними сполуками. При монотерапії карбоплатином у максимально переносимих дозах тромбоцитопенія (мінімальна кількість тромбоцитів

< 50 × 10⁹/л) спостерігається приблизно у 25 % пацієнтів. Кількість тромбоцитів у крові зазвичай знижується до мінімуму через 14-21 день і відновлюється протягом 35 днів після введення препарату. Нейтропенія (кількість гранулоцитів – нижче 1х10⁹/л) — у 18 % хворих, лейкопенія (кількість лейкоцитів — нижче 2х10⁹/л) спостерігається у 14 % хворих. Максимальне зниження показників зазвичай відзначається на 21-й день при монохіміотерапії. На 28-й день у 90 % хворих кількість тромбоцитів відновлюється і становить 100х10⁹/л і вище, у 74 % хворих кількість нейтрофілів більша за 2х10⁹/л, у 67 % хворих кількість лейкоцитів вище 4х10⁹/л. Пригнічення функції кісткового мозку може бути більш тяжким і тривалим у пацієнтів з порушеннями функції нирок, хворих, які раніше одержували хіміо- та/або променеву терапію, зокрема цисплатином, з поганим загальним станом здоров’я і віком понад 65 років. У разі монотерапії карбоплатином у рекомендованих дозах з рекомендованою періодичністю введення мієлосупресія зазвичай є оборотною і некумулятивною. Відновлення кількості лейкоцитів зазвичай відбувається дещо повільніше порівняно з тромбоцитами – протягом 42 днів після введення препарату (мінімальна кількість лейкоцитів спостерігається через 14-28 днів). Анемія з рівнями гемоглобіну < 8 г/дл розвивається у 15 % пацієнтів з нормальними початковими показниками. Частота виникнення анемії збільшувалась при збільшенні експозиції карбоплатину. Повідомляли також про фебрильну нейтропенію, кровотечу, іноді з летальним наслідком, гемолітико-уремічний синдром. Ці явища, хоча і мають оборотний характер, спричиняють інфекційні або геморагічні ускладнення відповідно у 4 % і 5 % пацієнтів, яким вводять карбоплатин. Ці ускладнення призвели до летальних наслідків у менш ніж 1 % пацієнтів.

У тяжких випадках може бути необхідною підтримуюча трансфузійна терапія. Щоб уникнути глибокої мієлосупресії, повторні курси лікування карбоплатином не слід проводити раніше ніж через 4 тижні.

З боку імунної системи. Реакції підвищеної чутливості до карбоплатину, гарячка без відомої причини. Можуть виникати реакції анафілактичного типу, іноді з летальним наслідком, які можуть статися у хвилини після ін’єкції препарату з наступними проявами: набряк обличчя, задишка, тахікардія, низький артеріальний тиск, кропив’янка, анафілактичний шок, бронхоспазм.

З боку метаболізму. Гіпомагніємія, зміна концентрації натрію (гіпонатріємія), гіпокальціємія, гіпокаліємія, підвищення активності лужної фосфатази, рівня АСТ, сечовини, креатиніну, загального білірубіну, зниження кліренсу креатиніну, зневоднення, анорексія, синдром лізису пухлини.

У деяких хворих можуть спостерігатися аномально низькі показники електролітів у сироватці крові. Ці порушення рідко проявляються клінічними симптомами і зазвичай не потребують додаткового введення електролітів при терапії Карбопою.

З боку нервової системи. Периферичні нейропатії спостерігаються у невеликої кількості пацієнтів, які лікувалися Карбопою. Парестезія, наявна до початку терапії карбоплатином (зокрема спричинена попередньою терапією цисплатином), може посилюватися у процесі лікування карбоплатином. Можливі судоми, парестезії, зниження остеосухожильних рефлексів, сенсорні порушення, дисгевзія, гострі порушення мозкового кровообігу, іноді з летальним наслідком, синдром зворотної задньої лейкоенцефалопатії (СЗЗЛ). Найчастіше спостерігалися слабкі парестезії. Ризик розвитку периферичної нейропатії збільшується у хворих віком понад 65 років, та у пацієнтів, які раніше лікувалися цисплатином. Хоча загальна частота периферичних неврологічних побічних явищ, пов’язаних із Карбопою, є низькою, тривала терапія препаратом може призвести до кумулятивної нейротоксичності. Частота виникнення неврологічних побічних ефектів була вища у пацієнтів, котрі отримували карбоплатин у рамках комбінованої терапії. Це може бути пов’язано з кумулятивним впливом. Клінічні прояви ототоксичності та інші сенсорні розлади, такі як порушення зору і зміна смаку, виникають рідко. Існують випадки розвитку симптомів з боку центральної нервової системи у невеликої кількості хворих. Вважається, що ці симптоми часто пов’язані із застосуванням протиблювальних засобів.

З боку органів зору. Порушення зору може спостерігатися при застосуванні Карбопи у підвищених дозах. Як правило, зір відновлюється повністю або значною мірою протягом декількох тижнів після припинення застосування. У рідкісних випадках можлива втрата зору.

З боку органів слуху та органів рівноваги. Субклінічне зниження гостроти слуху, виходячи з результатів аудіологічних обстежень, у діапазоні високих частот (4000-8000 Гц) відзначається у 15 % пацієнтів. Однак клінічні симптоми, переважно шум у вухах, гіпоакузія, спостерігаються лише в 1 % хворих. У пацієнтів зі зниженою гостротою слуху внаслідок одночасного застосування цисплатину та карбоплатину слух може ще погіршитися.

З боку серця. Серцево-судинні розлади, серцева недостатність, іноді летальна, у поєднанні з емболією та гострим порушенням мозкового кровообігу.

З боку судинної системи. Геморагічні ускладнення, артеріальна гіпертензія та гіпотензія, судинна емболія, іноді з летальним наслідком, кровотечі, крововиливи.

З боку дихальної системи. Розлади дихання, інтерстиціальні захворювання легень, задишка, кашель, бронхоспазм, пневмосклероз, фіброз легенів зі стискаючим болем у грудях та задишкою; це варто враховувати, якщо можна виключити легеневу гіперчутливість.

З боку шлунково-кишкового тракту. Блювання виникає приблизно у 65 % хворих, при цьому в однієї третини цих хворих воно різко виражене. Нудота без блювання спостерігається додатково в 10–15 % хворих. Нудота і блювання виникали в основному через 6–12 годин після введення карбоплатину, та зазвичай припиняються через 24 години від початку лікування, симптоми можна контролювати протиблювальними засобами. Блювання частіше спостерігається при введенні препарату в комбінації з іншими еметогенними лікарськими засобами. Інші шлунково-кишкові явища, що часто спостерігаються: біль у животі, діарея і запори, анорексія, шлунково-кишкові кровотечі. Можливі стоматит, коліки, запалення слизової оболонки порожнини рота, панкреатит. У пацієнтів, котрі раніше отримували лікування, особливо із застосуванням цисплатину, блювання виникає частіше.

З боку гепатобіліарної системи. Тяжкі порушення функції печінки; повідомляли про випадки гострого фульмінантного некрозу клітин печінки (при застосуванні високих доз карбоплатину). Більшість відхилень від норми спонтанно нормалізуються упродовж курсу лікування. В обмеженій групі пацієнтів, які отримували високі дози карбоплатину для ін’єкцій та яким робили автогенну трансплантацію кісткового мозку, відзначали порушення з боку функціональних показників печінки.

Відхилення функціональних тестів печінки від норми (у т.ч. АЛТ, АСТ, загального білірубіну і лужної фосфатази) можуть спостерігатися у хворих з нормальними початковими показниками. Ці порушення, як правило, не виражені й оборотні приблизно у половині випадків, хоча наявність метастатичної пухлини у печінці може ускладнювати правильну оцінку.

З боку шкіри та її придатків. Захворювання шкіри, алопеція, еритема, висипання, свербіж, кропив’янка.

З боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини. Захворювання опорно-рухового апарату.

З боку нирок та сечостатевої системи. Розвиток порушень функціональної активності нирок є дуже поширеним явищем при терапії Карбопою. При терапії Карбопою можливе виникнення урогенітальних порушень, підвищення рівнів сечовини, креатиніну в сироватці крові, а також зниження кліренсу креатиніну нижче 60 мл/хв, що свідчить про порушення функції нирок. Частота і тяжкість нефротоксичних уражень може бути більшою серед пацієнтів з наявними порушеннями функції нирок. Точно не з’ясовано, чи може відповідна гідратація запобігти таким ефектам. При значних відхиленнях результатів ниркових тестів необхідно знижувати дози або припиняти терапію Карбопою. Гіперурикемія спостерігається приблизно у 25 % пацієнтів. Для зменшення концентрації сечової кислоти у сироватці крові можна застосовувати алопуринол. Нефротоксичні ефекти, які зазвичай не вимагають запобіжних заходів на зразок гідратації великим об’ємом рідини або форсованого діурезу.

Були зафіксовані випадки гематурії, гемолітико-уремічного синдрому, поява набряків, болісне, утруднене сечовипускання.

З боку репродуктивної системи. Можливі азооспермія та аменорея.

Загальні порушення: відчуття загального нездужання, астенія, озноб без ознак інфекції, головний біль.

Реакції у місці введення: печіння, біль, набряк, почервоніння шкіри у місці ін’єкції, екстравазація, некроз внаслідок екстравазації.

Лабораторні показники: зниження ниркового кліренсу креатиніну, підвищення рівня азоту сечовини та сечової кислоти у крові, порушення показників з боку печінки (підвищення рівнів загального білірубіну, лужної фосфатази, аспартатамінотрансферази), електролітні розлади (зниження рівнів калію, кальцію, магнію, натрію), підвищення креатиніну крові. Більшість із таких порушень минає спонтанно у період проведення курсу терапії.

Немає даних щодо передозування препаратом. Передозування препаратом може призводити до розвитку вираженої мієлосупресії, недостатності функції печінки, нирок та порушення слуху. Повідомляли про дози до 1600 мг/м², при яких самопочуття пацієнтів було дуже поганим, при цьому розвивалися діарея та алопеція. Застосування карбоплатину у дозах, які є вищими за рекомендовані, було пов’язане із втратою зору (див. розділ «Особливості застосування»).

Відомого антидоту до препарату Карбопа немає. При виникненні ускладнень показано проведення адекватної симптоматичної терапії (з огляду на можливі токсичні прояви).

Вагітність

Карбопа може спричиняти порушення розвитку плода, тому препарат не слід застосовувати у період вагітності. З результатів досліджень на тваринах відомо, що карбоплатин має ембріотоксичну та тератогенну дію на плід. Контрольованих досліджень з участю вагітних жінок не проводили. У разі застосування цього препарату у період вагітності або якщо вагітність наступає у період прийому препарату, пацієнтці слід провести оцінку потенційної небезпеки для плода. Жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати уникати вагітності на період лікування карбоплатином.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає карбоплатин у грудне молоко. Під час лікування Карбопою годування груддю слід припинити. Карбоплатин протипоказаний у період годування груддю.

Фертильність

У пацієнтів, які застосовують протипухлинну терапію, може виникати гонадна супресія, яка призводить до аменореї або азооспермії. Ці ефекти залежать від дози і тривалості терапії та можуть бути необоротними. Прогноз щодо тяжкості порушення тестикулярної функції або функції яєчників ускладнюється в разі комбінації кількох протипухлинних препаратів, що утруднює оцінку дії кожного окремого засобу. Статевозрілим чоловікам, які проходять лікування карбоплатином, рекомендовано уникати зачаття протягом періоду лікування та протягом 6 місяців після нього та проконсультуватися стосовно консервування сперми до початку терапії, оскільки терапія із застосуванням карбоплатину може спричинити необоротне безпліддя.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^°C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 5 мл, або по 15 мл, або по 45 мл, або по 60 мл препарату у скляному флаконі. По 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Производитель: Інтас Фармасьютикалс Лтд для Аккорд Хелскеа Лімітед (Індія/Великобританія)

Фарм. группа: Антинеопластические средства. Соединения платины. Карбоплатин.

Регистрация: UA/13716/01/01

МНН: Карбоплатин

Код АТХ:

(L) Противоопухолевые лекарственные средства и иммуномодуляторы

(L01) Противоопухолевые препараты

(L01X) Другие противоопухолевые препараты

(L01XA) Соединения платины

(L01XA02) Карбоплатин