Линелид р-р д/инф. 2 мг/мл бутылка стекл. 300 мл

Юрія-Фарм, ТОВ, м.Київ, Україна
Инструкция указана для Линелид р-р д/инф. 2 мг/мл бутылка стекл. 300 мл

Состав

діюча речовина: лінезолід;

1 мл розчину містить 2 мг лінезоліду (у перерахунку на 100 % речовину);

допоміжні речовини: натрію цитрат, кислота лимонна безводна, глюкоза моногідрат, натрію гідроксид*, кислота хлористоводнева*, вода для ін’єкцій.

* корегенти рН.

Лікарська форма

прозора безбарвна або злегка жовтуватого кольору рідина.

Фармакотерапевтична група

J01Х Х08.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Лінелід – це антибактеріальний препарат.

Під час рандомізованого перехресного контрольованого за допомогою препарату порівняння і плацебо ретельного дослідження інтервалу QT з участю 40 здорових добровольців препарат Лінелід застосовували однократно у дозі 600 мг шляхом годинної внутрішньовенної інфузії, однократно у дозі 1200 мг шляхом годинної внутрішньовенної інфузії, а також вводили плацебо та одноразову пероральну дозу препарату порівняння. При введенні препарату Лінелід у дозах 600 мг і 1200 мг не виявлено значного його впливу на інтервал QTc при максимальній концентрації препарату у плазмі крові та в будь-який інший час.

Фармакокінетика.

Середні показники фармакокінетики лінезоліду у дорослих після однократного і багатократного перорального і внутрішньовенного застосування препарату подані в таблиці 1.

Таблиця 1

Середнє (стандартне відхилення) показників фармакокінетики лінезоліду у дорослих

 

 

Доза лінезоліду

Cmax

мкг/мл

Cmin

мкг/мл

Tmax

год

AUC *

мкг•год/мл

t1/2

год

CL

мл/хв

Таблетки по 400 мг

одноразова доза 

 

 

кожні 12 годин

 

8,10

(1,83)

 

11,00

(4,37)

 

 

 

3,08

(2,25)

 

1,52

(1,01)

 

1,12

(0,47)

 

55,10

(25,00)

 

73,40

(33,50)

 

5,20

(1,50)

 

4,69

(1,70)

 

146

(67)

 

110

(49)

Таблетки по 600 мг

одноразова доза

 

 

кожні 12 годин

 

12,70

(3,96)

 

21,20

(5,78)

 

 

 

6,15

(2,94)

 

1,28

(0,66)

 

1,03

(0,62)

 

91,40

(39,30)

 

138,00

(42,10)

 

4,26

(1,65)

 

5,40

(2,06)

 

127

(48)

 

80

(29)

600 мг, внутрішньовенна ін’єкція 

одноразова доза

 

 

кожні 12 годин

 

12,90

(1,60)

 

15,10

(2,52)

 

 

 

3,68

(2,36)

 

0,50

(0,10)

 

0,51

(0,03)

 

80,20

(33,30)

 

89,70

(31,00)

 

4,40

(2,40)

 

4,80

(1,70)

 

138

(39)

 

123

(40)

600 мг, оральна суспензія

одноразова доза

 

11,00

(2,76)

 

 

0,97

(0,88)

 

80,80

(35,10)

 

4,60

(1,71)

 

141

(45)

 

* AUC для одноразової дози = AUC0-¥; для багаторазової дози = AUC0-t.

† Дані, нормалізовані до дози 375 мг.

 Дані, нормалізовані до дози 625 мг, внутрішньовенну дозу вводили за допомогою інфузії тривалістю 0,5 години.

Cmax – максимальна концентрація препарату у плазмі крові; Cmin – мінімальна концентрація препарату у плазмі крові; Tmax – час до досягнення Cmax; AUC – площа під кривою «концентрація-час»; t1/2 – період напіввиведення; CL – системний кліренс.

Абсорбція

Лінезолід інтенсивно всмоктується після застосування перорально. Максимальні концентрації у плазмі крові досягаються приблизно через 1–2 години після застосування, а абсолютна біодоступність препарату становить близько 100 %. Тому лінезолід можна застосовувати перорально або внутрішньовенно без корекції дози.

Лінезолід можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Час до досягнення максимальної концентрації збільшується з 1,5 до 2,2 години, і Cmax знижується приблизно на 17 % при застосуванні лінезоліду з їжею з високим вмістом жирів. Проте загальна експозиція, яка оцінюється за AUC0?¥, подібна в обох випадках.

Розподіл

Дослідження фармакокінетики показали, що лінезолід швидко розподіляється у тканинах з доброю перфузією. Приблизно 31 % лінезоліду зв’язується з білками плазми крові, і це не залежить від концентрації препарату. Об’єм розподілу лінезоліду в рівноважному стані у здорових дорослих добровольців становить у середньому 40–50 л.

Концентрації лінезоліду визначалися в різних рідинах за участю обмеженої кількості учасників у дослідженнях фази 1 після багатократного введення лінезоліду. Відношення концентрації лінезоліду в слині до концентрації у плазмі крові становило 1,2:1, а відношення концентрації лінезоліду в поті до концентрації у плазмі крові ? 0,55:1.

Метаболізм

Лінезолід переважно метаболізується шляхом окислення морфолінового кільця з утворенням двох неактивних похідних карбонової кислоти з розімкненим кільцем: метаболіту аміноетоксіоцтової кислоти (А) і метаболіту гідроксіетилгліцину (В). Передбачається, що метаболіт А утворюється ферментативним шляхом, тоді як утворення метаболіту В опосередковується неферментативним механізмом, що включає хімічне окислення в умовах in vitro. Дослідження in vitro продемонстрували, що лінезолід мінімально метаболізується з можливою участю у цьому процесі системи цитохрому людини Р450. Проте метаболічні шляхи для лінезоліду повністю не вивчені.

Виведення

Позанирковий кліренс становить приблизно 65 % від загального кліренсу лінезоліду. У рівноважному стані приблизно 30 % дози препарату виявляється в сечі у вигляді лінезоліду, 40 % ? у вигляді метаболіту В і 10 % ? у вигляді метаболіту А. Середній нирковий кліренс лінезоліду становить 40 мл/хв, що вказує на канальцеву реабсорбцію. Лінезолід у калі практично не визначається, тоді як приблизно 6 % дози препарату виявляється у калі у вигляді метаболіту В і 3 % ? у вигляді метаболіту А.

Незначна нелінійність кліренсу спостерігалася при підвищенні дози лінезоліду, що, очевидно, є наслідком нижчого ниркового і нениркового кліренсу цього препарату при його вищих концентраціях. Проте ця різниця у кліренсі була незначна і не впливала на уявний період напіввиведення.

Показания Линелид р-р д/инф. 2 мг/мл бутылка стекл. 300 мл

Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами анаеробних або аеробних грампозитивних мікроорганізмів, включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією, такі як:

  • госпітальна пневмонія;
  • негоспітальна пневмонія;
  • ускладнені інфекції шкіри та її структур, зокрема інфекції на тлі діабетичної стопи без супутнього остеомієліту, спричинені Staphylococcus aureus (метицилінчутливими та метицилінрезистентними ізолятами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalactiae;
  • неускладнені інфекції шкіри та її структур, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливими ізолятами) або Streptococcus pyogenes;
  • інфекції, спричинені ентерококами, включаючи резистентні до ванкоміцину штами Enterococcus faecium та faecalis.

Якщо збудники інфекції включають грамнегативні мікроорганізми, клінічно показана комбінована терапія.

Противопоказания Линелид р-р д/инф. 2 мг/мл бутылка стекл. 300 мл

Відома гіперчутливість до лінезоліду або до будь-якого іншого компонента препарату.

Лінелід не слід застосовувати пацієнтам, які приймають будь-які медичні препарати, що пригнічують моноаміноксидазу А та В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід), або протягом двох тижнів після прийому таких препаратів.

За винятком випадків, коли є можливість ретельного спостереження та моніторингу артеріального тиску, Лінелід не слід призначати пацієнтам з такими супутніми клінічними станами або супутнім прийомом нижчезазначених препаратів:

  • неконтрольована артеріальна гіпертензія, феохромоцитома, карциноїд, тиреотоксикоз, біполярна депресія, шизоафективний розлад, гострі епізоди запаморочення;
  • інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти, агоністи 5-НТрецепторів серотоніну (триптани), прямі та непрямі симпатоміметики (включаючи адренергічні бронходилататори, псевдоефедрин, фенілпропаноламін), вазопресори (епінефрин, норепінефрин), допамінергічні сполуки (допамін, добутамін), петидин або буспірон.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Інгібітори моноаміноксидази

Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, що створюють певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі заходи безпеки»).

Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення артеріального тиску

У здорових добровольців з нормальним артеріальним тиском лінезолід збільшує підвищення артеріального тиску, спричинене псевдоефедрином та фенілпропаноламіду гідрохлоридом. Комбіноване введення лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіду гідрохлориду призводить до зростання систолічного артеріального тиску в середньому на 30–40 мм. рт. ст. порівняно зі зростанням на 11–15 мм. рт. ст. під впливом виключно лінезоліду, на 14–18 мм. рт. ст. під впливом виключно псевдоефедрину або фенілпропаноламіну, та на 8–11 мм. рт. ст. при застосуванні плацебо. Аналогічних досліджень за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією не проводили. Рекомендовано ретельно підбирати дози препаратів, які проявляють вазопресорний ефект, включаючи дофамінергічні препарати, щоб отримати бажаний результат при комбінованому застосуванні лінезоліду з цими препаратами.

Потенційні серотонінергічні взаємодії

Потенційні взаємодії лікарських препаратів вивчали у дослідженні за участю здорових добровольців. Учасники отримували декстрометорфан (дві дози по 20 мг з інтервалом у 4 години) у комбінації з лінезолідом або без нього. У здорових добровольців, які отримували лінезолід та декстрометорфан, не спостерігали проявів серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, марення, занепокоєння, тремор, патологічний рум'янець, посилене потовиділення, гіперпірексія).

Досвід постмаркетингового використання: було отримано одне повідомлення щодо виникнення проявів, подібних до проявів серотонінового синдрому, у пацієнта, який приймав лінезолід та декстрометорфан; ці прояви зникли після відміни обох препаратів.

Протягом клінічного застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI)), були описані випадки розвитку серотонінового синдрому. Таким чином, хоча комбіноване застосування цих препаратів протипоказане (див. розділ «Протипоказання»), лікування пацієнтів, для яких лікування як лінезолідом, так і серотонінергічними препаратами має вирішальне значення, описано у розділі «Особливі заходи безпеки».

Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами

У пацієнтів, які отримували лінезолід та тирамін у кількості менш ніж 100 мг, не спостерігали значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати лише надлишкового споживання продуктів та напоїв з великим вмістом тираміну (а саме: зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соєвий соус).

Препарати, які метаболізуються за допомогою цитохрому P450

Лінезолід не є індуктором цитохрому P450 (CYP450). Крім того, лінезолід не інгібує активність клінічно значущих ізоформ СYР (наприклад 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, ЗА4) у людини. Тому не очікується впливу лінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів, які метаболізуються цими основними ферментами.

Одночасне застосування лінезоліду суттєво не впливає на фармакокінетичні характеристики (S)-варфарину, який активно метаболізується за допомогою CYP2C9. Такі лікарські засоби як варфарин і фенітоїн, які є субстратами CYP2C9, можна застосовувати разом з лінезолідом без зміни режиму дозування.

Сильні індуктори CYP 3A4

Рифампін. Одночасне застосування рифампіну і лінезоліду призводило до зниження Cmax лінезоліду на 21 % і зниження AUC0-12 лінезоліду на 32 %. Клінічна значущість цієї взаємодії не встановлена. Механізм цієї взаємодії повністю не вивчений і може бути пов’язаний з індукцією печінкових ферментів. Інші сильні індуктори печінкових ферментів (наприклад карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал) можуть спричинити подібне або менш сильне зниження експозиції лінезоліду.

Антибіотики

Азтреонам. Фармакокінетика лінезоліду або азтреонаму не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.

Гентаміцин. Фармакокінетика лінезоліду або гентаміцину не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.

Антиоксиданти

При одночасному застосуванні препарату з вітаміном С або вітаміном Е проводити корекцію дози лінезоліду не рекомендується.

Несумісність

Лінелід для ін’єкцій фізично несумісний з такими препаратам для введення через Y- подібний перехідник інфузійної системи: амфотерицин В, хлорпромазину гідрохлорид, діазепам, пентамідину ізотіонат, фенітоїн натрій, еритроміцину лактобіонат та триметоприм/сульфаметоксазол.

Лінезолід для ін’єкцій хімічно несумісний у комбінації з цефтріаксону натрієвою сіллю. Не можна вводити добавки до розчину для інфузій. Якщо ін’єкційний лінезолід призначається одночасно з іншим препаратом, кожен препарат слід вводити окремо, відповідно до рекомендацій щодо дозування та способу введення кожного засобу.

Способ применения и дозы Линелид р-р д/инф. 2 мг/мл бутылка стекл. 300 мл

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на чутливість до лінезоліду.

Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення Лінеліду у вигляді внутрішньовенних інфузій, можуть бути переведені на лікування Лінелідом у формі для перорального застосування. У такому разі підбір дози не потрібний, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100 %.

Таблиця 2

Показання

Доза та спосіб застосування

Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль)

Пацієнти дитячого віку

 (від народження

до 11 років)

Дорослі та діти

(віком від 12 років)

Госпітальна пневмонія

10 мг/кг внутрішньовенно

600 мг внутрішньовенно

 

10–14

Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією)

Ускладнені інфекції шкіри та її структур

Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентними до ванкоміцинузокрема інфекції, які супроводжуються бактеріємією

10 мг/кг внутрішньовенно

600 мг внутрішньовенно

14–28

 

Неускладнені інфекції шкіри та її структур

< 5 років: 10 мг/кг перорально кожні 8 годин.

5–11 років: 10 мг/кг перорально кожні

12 годин

Дорослі: 400 мг перорально кожні

12 годин.

Діти: 600 мг перорально кожні 12 годин

10–14

 Новонароджені <7 днів. Більшість недоношених новонароджених у віці < 7 днів (< 34 тижнів гестації) мають нижчі показники системного кліренсу лінезоліду та вищі показники AUC, ніж більшість доношених новонароджених і дітей старшого віку. Лікування таких новонароджених слід розпочинати з дози 10 мг/кг кожні 12 годин. Для новонароджених з недостатньою клінічною відповіддю на препарат можна розглянути можливість застосування дози 10 мг/кг кожні 8 годин. Усі пацієнти віком до 7 днів повинні отримувати дозу 10 мг/кг кожні 8 годин. 

Вказівки щодо застосування. Лінелід для внутрішньовенних ін’єкцій випускається в одноразових, готових до використання інфузійних пакетах. Безпосередньо перед використанням видалити захисну упаковку із фольги і провести візуальну перевірку лікарського засобу на наявність механічних домішок; протягом приблизно 1 хвилини стискувати пакет, щоб упевнитися в його цілісності. Якщо пакет протікає, розчин не використовувати, оскільки може бути порушена його стерильність. Залишки невикористаного розчину слід утилізувати згідно з діючими вимогами. Не використовувати упаковки, у яких порушена цілісність.

Внутрішньовенна інфузія здійснюється протягом 30–120 хвилин.

Не можна з’єднувати інфузійні пакети послідовно!

При одночасному введенні препарату Лінелід для внутрішньовенних ін’єкцій з іншим засобом кожен препарат слід вводити окремо, відповідно до рекомендованої дози і способу застосування кожного лікарського засобу.

При використанні однієї внутрішньовенної системи для послідовного введення декількох препаратів цю систему до і після введення препарату Лінелід для внутрішньовенних ін’єкцій слід промити інфузійним розчином, сумісним з препаратом Лінелід та з іншим препаратом, який вводиться через цю систему.

Сумісні розчини для інфузій: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % розчин декстрози для ін’єкцій, розчин Рінгера лактатний для ін’єкцій.

Основні випадки несумісності

Виникала фізична несумісність, коли Лінелід для внутрішньовенних ін’єкцій вводили через Y-подібний з’єднувач спільно з такими препаратами: амфотерицин В, хлорпромазину гідрохлорид, діазепам, пентамідину ізотіонат, еритроміцину лактобіонат, фенітоїн натрію і триметоприм-сульфаметоксазол. Крім того, Лінелід для внутрішньовенних ін’єкцій був хімічно несумісний з цефтріаксоном натрію.

Застосування пацієнтам літнього віку. Немає потреби в корекції дози.

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю (зокрема з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв). Фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з будь-яким ступенем ниркової недостатності; проте два основні метаболіти лінезоліду кумулюються у пацієнтів з нирковою недостатністю зі збільшеним їх накопиченням у пацієнтів з більшим ступенем тяжкості ниркової дисфункції. Незалежно від функції нирок досягалися однакові концентрації лінезоліду у плазмі крові, тому для пацієнтів з нирковою недостатністю не рекомендується проводити корекцію дози. Проте, враховуючи відсутність інформації про клінічну значущість накопичення основних метаболітів, слід зважити застосування лінезоліду пацієнтам з нирковою недостатністю і потенційні ризики накопичення таких метаболітів. І лінезолід, і два метаболіти виводяться шляхом гемодіалізу. Інформація про вплив перитонеального діалізу на фармакокінетику лінезоліду відсутня. Оскільки через 3 години після введення препарату приблизно 30 % дози виводиться протягом тригодинного сеансу гемодіалізу, пацієнтам, які отримували подібне лікування, лінезолід слід призначати після гемодіалізу.

Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю. Клінічні дані з цього питання обмежені, тому рекомендується призначати лінезолід лише тоді, коли очікувана перевага від лікування вища за потенційний ризик.

Діти.

Застосовувати з перших днів життя. 

У дітей віком від 12 до 17 років фармакокінетика лінезоліду подібна до такої у дорослих при застосуванні препарату у дозі 600 мг. Таким чином, у підлітків, які отримують препарат у дозі 600 мг кожні 12 годин щоденно, буде спостерігатися така ж сама експозиція, як і у дорослих пацієнтів при прийомі препарату в тій самій дозі.

У дітей віком від 1 тижня до 12 років призначення препарату у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щоденно забезпечує експозицію, яка наближається до такої, що досягається у дорослих при призначенні препарату в дозі 600 мг двічі на добу.

У новонароджених віком до 1 тижня системний кліренс лінезоліду (із розрахунку на 1 кг маси тіла) швидко зростає протягом першого тижня життя. Таким чином, у новонароджених, які отримують препарат в дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щодобово, спостерігається більш висока системна експозиція препарату у перший день після народження. Проте не очікується надмірної кумуляції препарату в організмі при такому дозуванні протягом першого тижня життя немовляти (внаслідок швидко зростаючого кліренсу препарату протягом перших 7 днів життя)(див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Побочные реакции Линелид р-р д/инф. 2 мг/мл бутылка стекл. 300 мл

Зазначена інформація ґрунтується на даних, отриманих у ході клінічних досліджень, під час яких більш ніж 2000 дорослих пацієнтів отримували рекомендовані дози препарату Лінелід протягом періоду до 28 днів. 

Приблизно у 22 % пацієнтів розвивались побічні реакції; найчастіше повідомлялося про головний біль (2,1 %), діарею (4,2 %), нудоту (3,3 %) та кандидоз (зокрема оральний 0,8 % та вагінальний 1,1 % кандидоз, див. перелік нижче). Найчастішими побічними реакціями, які призводили до відміни препарату, були головний біль, діарея, нудота та блювання. Приблизно 3 % пацієнтів припинили лікування через розвиток зумовлених препаратом побічних реакцій. 

Частота побічних реакцій визначена таким чином: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), поодинокі (> 1/10000, < 1/1000), рідкісні (< 1/10000) і частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).

Таблиця 2

Розлади з боку систем органів

Часто

Нечасто

Поодинокі

Рід­­­к­і­сні

Частота невідома

Інфекції та інвазії

кандидоз (зокрема оральний та вагінальний кандидоз) або грибкові інфекції

вагініт

 

 

антибіотико-асоційовані коліти, включаючи псевдомембранозний

коліт

З боку системи кровообігу та лімфатичної системи

 

еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцито-пенія

 

 

мієлосупресія, панцитопенія, анемія, сидеробластна анемія

З боку імунної системи

 

 

 

 

анафілаксія

З боку метаболізму та харчування

 

 

 

 

лактоацидоз, гіпонатріємія

Психічні розлади

 

безсоння

 

 

 

Неврологічні розлади

 

головний біль, перверсії смаку (металічний присмак)

запаморочення, гіпостезія, парестезія

 

 

серотоніновий синдром, судоми, периферична невропатія

З боку органів зору

 

 

погіршення зору

 

 

зорова невропатія, неврит зорового нерва, втрата зору, зміна зорового відчуття, зміна сприйняття кольору, дефект поля зору

З боку органів слуху та лабіринту

 

дзвін у вухах

 

 

 

З боку серця

 

 

 

аритмія

(тахікардія)

 

 

З боку судин

 

 

артеріальна гіпертензія, флебіт, тромбофлебіт

транзи-торна ішемічна атака

 

 

Шлунково-кишкові розлади

 

діарея, нудота, блювання

локальний або загальний біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія, гастрит, глосит, послаблення випорожнень, панкреатит, стоматит, розлади або зміна кольору язика

 

 

знебарвлення поверхні зубів

З боку гепатобіліар-ної системи

 

аномальні функціональні печінкові проби, збільшення рівнів АЛТ, АСТ або лужної фосфатази

підвищення загального білірубіну

 

 

 

З боку шкіри та підшкірної клітковини

 

 

дерматит, надмірне потовиділення, свербіж, висип, кропив′янка

 

 

бульозні ураження шкіри, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ангіоедема, алопеція

З боку нирок і сечовиді-льної системи

 

підвищення азоту сечовини крові

поліурія, підвищення креатиніну

ниркова недостат-ність

 

 

З боку репродуктив­ної системи та молочних залоз

 

 

вульвовагі-нальні порушення

 

 

 

Загальні розлади та порушення у місці введення

 

 

пропасниця, втома, біль у місці ін’єкції, спрага, локалізований біль

 

 

 

Дослідження

Біохімія

Підвищення ЛДГ, креатинінкінази, ліпази, амілази або глюкози без голодування. Зниження загального білка, альбуміну, натрію та кальцію. Підвищення або зниження калію або бікарбонату.

Гематологія.

Підвищення вмісту нейтрофілів або еозинофілів. Зниження гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроцитів. Підвищення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів.

 

Біохімія

Підвищення натрію або кальцію. Зниження глюкози без голодування. Підвищення або зниження хлоридів.

 

Гематологія.

Підвищення кількості ретикулоцитів. Зниження кількості нейтрофілів.

 

 

 

 

Передозировка Линелид р-р д/инф. 2 мг/мл бутылка стекл. 300 мл

Специфічного антидоту немає.

Не було зареєстровано випадків передозування.

У разі передозування показане симптоматичне лікування з проведенням заходів щодо підтримки рівня клубочкової фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізу, але немає даних щодо виведення лінезоліду під час процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. Два первинних метаболіти лінезоліду також виводяться шляхом гемодіалізу.

Применение в период беременности или кормления грудью Линелид р-р д/инф. 2 мг/мл бутылка стекл. 300 мл

Застосування у період вагітності. Немає адекватних даних щодо застосування препарату Лінелід вагітним жінкам. Результати досліджень на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності. Існує потенційний ризик для людини. Лінелід не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.

Застосування у період годування груддю. Результати досліджень на тваринах показали, що лінезолід та його метаболіти можуть проникати в грудне молоко. Отже, слід припинити годування груддю протягом лікування препаратом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або симптомів порушення зору (див. розділ «Особливі заходи безпеки» та «Побічні реакції») під час прийому лінезоліду та рекомендувати їм не керувати автомобілем та не працювати з іншими механізмами у разі виникнення названих симптомів.

Условия хранения Линелид р-р д/инф. 2 мг/мл бутылка стекл. 300 мл

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Відкривати вторинну вакуумну упаковку безпосередньо перед використанням.

Упаковка

По 300 мл у контейнері полімерному у вакуумній полімерній упаковці; по 1 полімерному контейнеру у вакуумній полімерній упаковці у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Дата обновления информации: 04.08.2022 г.

© likiteka 2024

Полный аналог: Линелид р-р д/инф. 2 мг/мл бутылка стекл. 300 мл: