Простазан уроплюс таблетки с модиф. высвоб. по 6 мг/0.4 мг №30

діючі речовини: соліфенацину сукцинат, тамсулозину гідрохлорид;

1 таблетка містить соліфенацину сукцинату 6 мг та тамсулозину гідрохлориду 0,4 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 200, поліетиленоксид 7000000, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, заліза оксид червоний (Е 172);

плівкова оболонка: опадрай червоний 03f250016: гіпромелоза, заліза оксид червоний (Е 172), макрогол, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Таблетки з модифікованим вивільненням.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки округлої форми, вкриті плівковою оболонкою червоного кольору, з тисненим маркуванням.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються в урології. Альфа- адреноблокатори. Код АТХ G04C A53.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Простазан Уроплюс – комбінований лікарський засіб, що містить дві діючі речовини – соліфенацин і тамсулозин. Ці діючі речовини мають незалежні і взаємодоповнюючі механізми дії для лікування симптомів з боку нижніх сечових шляхів (СНСШ) при доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ), при наявності симптомів наповнення сечового міхура. Соліфенацин – селективний конкурентний антагоніст мускаринових рецепторів, не володіє спорідненістю з іншими рецепторами, ферментами чи іонними каналами. Соліфенацин має найвищу спорідненість з мускариновими М₃-рецепторами і меншу спорідненість з мускариновими М₁- і М₂-рецепторами.

Тамсулозин – блокатор альфа₁-адренорецепторів. Тамсулозин селективно і конкурентно зв’язується з постсинаптичними альфа₁-адренорецепторами, особливо з підтипами альфа_1A і альфа_1D, що відповідають за розслаблення гладкої мускулатури нижніх сечових шляхів.

Соліфенацин полегшує симптоми наповнення сечового міхура (ірритативні симптоми), пов’язані з дією ацетилхоліну, який активує М₃-холінорецептори у сечовому міхурі. Ацетилхолін активує скоротливу функцію стінки сечового міхура, що проявляється у вигляді ургентних позивів до сечовипускання або нетримання сечі.

Тамсулозин покращує симптоми спорожнення, підвищуючи максимальну швидкість потоку сечі, зменшує симптоми обструкції, розслабляючи гладкі м’язи передміхурової залози, шийки сечового міхура та уретри. Також покращує наповнення сечі в сечовому міхурі.

Фармакокінетика.

Дослідження біодоступності при багаторазовому прийомі показало, що фармакокінетика при прийомі лікарського засобу порівнянна з фармакокінетикою при одночасному прийомі соліфенацину та тамсулозину.

Всмоктування.

Після багаторазового прийому лікарського засобу час досягнення максимальної концентрації t_max соліфенацину варіює між 4,27 і 4,76 год в різних дослідженнях, тамсулозину – між 3,47 і 5,65 год відповідно. Максимальна концентрація в плазмі (C_max) соліфенацину варіювала між 26,5 нг/мл і 32,0 нг/мл, тамсулозину – між 6,56 нг/мл і 13,3 нг/мл. Значення площі під кривою «концентрація – час» соліфенацину коливалася від 528 нг/год/мл до 601 нг/год/мл, а тамсулозину – від 97,1 нг/год/мл та 222 нг/год/мл. Абсолютна біодоступність соліфенацину становила близько 90 %, тоді як тамсулозин всмоктується на 70–79 % від дози, що застосовується.

Проведено дослідження лікарського засобу при застосуванні разової дози одночасно з прийомом їжі, під час прийому їжі з низьким вмістом жиру, під час низькокалорійного сніданку та під час прийому їжі з високим вмістом жиру і висококалорійного сніданку. Після прийому їжі з високим вмістом жиру, висококалорійного сніданку відмічалось збільшення показника С_max для тамсулозину на 54 % в порівнянні із прийомом лікарського засобу натще, при якому AUC підвищується на 33 %. Фармакокінетика соліфенацину не змінюється при прийомі їжі з низьким вмістом жиру, під час низькокалорійного сніданку та під час прийому їжі з високим вмістом жиру і висококалорійного сніданку. Одночасне застосування соліфенацину та тамсулозину призводить до підвищення С_max тамсулозину у 1,19 раза та підвищення AUC тамсулозину у 1,24 раза в порівнянні AUC тамсулозину при монотерапії. Відсутні показники впливу тамсулозину на фармакокінетику соліфенацину.

Виведення.

Після одноразового прийому лікарського засобу період напіввиведення t_1/2 соліфенацину коливався від 49,5 години до 53 годин; тамсулозину – від 12,8 години до 14 годин. Багаторазове застосування верапамілу в дозі 240 мг одночасно з лікарським засобом призводить до підвищення С_max та AUC соліфенацину відповідно на 60 % та 63 %, тоді як С_max і AUC тамсулозину підвищуються відповідно до 115 % та 122 %. Зміни С_max та AUC не є клінічно значущими.

Аналіз фармакокінетичних даних під час проведення 3 фази клінічних досліджень показує варіабельність у фармакокінетиці тамсулозину залежно від віку, зросту пацієнта та концентрації в крові α₁-кислого глікопротеїну. Підвищення AUC асоціюється з підвищенням α₁-кислого глікопротеїну та збільшенням віку, тоді як зниження AUC асоціюється зі зниженням зросту. Крім того, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази пов’язане із високими показниками AUC. Ці зміни показників AUC не є клінічно значущими. Інформація щодо фармакокінетики діючих речовин доповнює фармакокінетичні властивості лікарського засобу Простазан Уроплюс.

Соліфенацин.

Всмоктування.

Час досягнення максимальної концентрації t_max не залежить від дози і становить від 3 до 8 годин після прийому декількох доз. Значення C_max і AUC зростають пропорційно дозі в діапазоні від 5 до 40 мг. Абсолютна біодоступність становить приблизно 90 %. Розподіл. Об’єм розподілу соліфенацину після внутрішньовенного введення лікарського засобу становить близько 600 л. Приблизно 98 % соліфенацину зв’язується з білками плазми, в першу чергу з α₁-кислим глікопротеїном.

Біотрансформація. Соліфенацин метаболізується повільно, має низький ефект першого проходження. Соліфенацин активно метаболізується в печінці, головним чином за участю CYP3A4. Однак існують альтернативні шляхи метаболізму, які можуть впливати на метаболізм соліфенацину. Системний кліренс соліфенацину становить близько 9,5 л/год. Після перорального прийому в плазмі визначався (крім соліфенацину) один фармакологічно активний метаболіт (4R-гідроксисоліфенацин) і три неактивних метаболіти (N-глюкуронід, N-оксид і 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину). Виведення. Після одноразового застосування дози 10 мг ¹⁴С-міченого соліфенацину близько 70 % радіоактивності було виявлено в сечі і 23 % у фекаліях протягом 26 днів. У сечі приблизно 11 % радіоактивності виявлено в незміненому вигляді у формі активної речовини, близько 18 % – як N-оксидний метаболіт, 9 % – 4R-гідрокси-N-оксидного метаболіт і 8 % – у вигляді 4R-гідроксиметаболіту (активний метаболіт).

Тамсулозин.

Всмоктування. Для тамсулозину t_max знаходиться у діапазоні від 4 до 6 годин після прийому декількох доз по 0,4 мг/день. C_max і AUC зростають пропорційно дозі в діапазоні від 0,4 до 1,2 мг. Абсолютна біодоступність становить приблизно 57 %.

Розподіл. Об’єм розподілу тамсулозину після внутрішньовенного введення становить близько 16 л. Приблизно 99 % тамсулозину зв’язується з білками плазми, в першу чергу з α₁-кислим глікопротеїном.

Біотрансформація. Тамсулозин має низький ефект першого проходження, метаболізується повільно. Тамсулозин активно метаболізується в печінці, головним чином за участю CYP3A4 і CYP2D6. Системний кліренс тамсулозину становить близько 2,9 л/год. Більшість застосовуваного тамсулозину присутня в плазмі у вигляді незміненої активної речовини. Жоден з метаболітів не був активніший вихідної речовини. Виведення. У разі застосування одноразової дози 0,2 мг ¹⁴С-міченого тамсулозину через 1 тиждень лікування близько 76 % радіоактивності виводиться з сечею і 21 % – з фекаліями. У сечі виявлено приблизно 9 % радіоактивності у вигляді незміненого тамсулозину, близько 16 % – у вигляді сульфату о-діетильованого тамсулозину і 8 % – як о-етоксифеноксил-оцтової кислоти.

Пацієнти літнього віку.

В дослідженнях клінічної фармакології і біодоступності вік пацієнтів коливався від 19 до 79 років. Після застосування лікарського засобу найвищі показники концентрації виявлялись у пацієнтів літнього віку, хоча окремі показники майже повністю збігалися з такими у більш молодих пацієнтів. Лікарський засіб можна застосовувати і пацієнтам літнього віку.

Ниркова недостатність.

Лікарський засіб Простазан Уроплюс застосовують пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості, проте слід дотримуватись обережності при застосуванні пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю. Фармакокінетика лікарського засобу Простазан Уроплюс не вивчалась у пацієнтів з нирковою недостатністю. Зазначені нижче дані відображають інформацію щодо ниркової недостатності, характерну кожній з діючих речовин лікарського засобу.

Соліфенацин.

AUC та C_max соліфенацину у пацієнтів з легкою та середнього ступеня тяжкості нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) експозиція соліфенацину значно вища: збільшення C_max становить близько 30 %, AUC – більше 100 % і t_1/2 – більше 60 %. Відмічений статистично значимий взаємозв’язок між кліренсом креатиніну і кліренсом соліфенацину. Фармакокінетика у пацієнтів, яким проводився гемодіаліз, не вивчалася.

Тамсулозин.

Проводилось порівняння фармакокінетики тамсулозину у 6 пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (30 мл/хв/1,73 м² ≥ кліренс креатиніну < 70 мл/хв/1,73 м²) або від середнього до тяжкого ступеня ниркової недостатності (< 30 мл/хв/1,73 м²) і у 6 здорових пацієнтів (кліренс креатиніну > 90 мл/хв/1,73 м²). Відмічались зміни загальної концентрації тамсулозину в плазмі крові внаслідок зміни зв’язку із α₁-кислим глікопротеїном, активна концентрація тамсулозину гідрохлориду, а також внутрішній кліренс залишалися відносно стабільними. Фармакокінетика тамсулозину у пацієнтів з останньою стадією нирковою недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв/1,73 м²) не вивчалась.

Печінкова недостатність.

Лікарський засіб Простазан Уроплюс застосовується пацієнтам з печінковою недостатністю помірного та середнього ступеня тяжкості, але протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Фармакокінетика лікарського засобу Простазан Уроплюс не вивчалась у пацієнтів з печінковою недостатністю.

Зазначені нижче дані відображають інформацію щодо печінкової недостатності, характерну кожній з діючих речовин лікарського засобу.

Соліфенацин.

У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (7–9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) величина C_max не змінюється, AUC збільшується на 60 % , t_1/2 збільшується вдвічі.

Фармакокінетика у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не досліджувалась. Тамсулозин.

Проводилось порівняння фармакокінетики тамсулозину у 8 пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (7–9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) і у 8 здорових пацієнтів. Відмічались зміни загальної концентрації тамсулозину в плазмі крові внаслідок зміни зв’язку із α₁-кислим глікопротеїном, активна концентрація тамсулозину гідрохлориду значно не змінювалась, а внутрішній кліренс неактивного тамсулозину змінювався помірно (32 %). Фармакокінетика тамсулозину у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчалась.

• Підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Гемодіаліз.
• Тяжка печінкова недостатність.
• Тяжка ниркова недостатність, при якій застосовують потужні інгібітори цитохрому Р450 (CYP) 3A4, наприклад кетоконазол.
• Помірні порушення функції печінки, при яких також застосовують потужні інгібітори CYP3A4, наприклад кетоконазол.
• Тяжкі шлунково-кишкові захворювання (включаючи токсичний мегаколон), міастенія гравіс або закритокутова глаукома та наявність ризиків розвитку цих захворювань.
• Наявність в анамнезі ортостатичної гіпотензії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Одночасне застосування препарату Простазан Уроплюс з іншими лікарськими засобами з антихолінергічною дією може спричинити більш виражену терапевтичну дію та побічні ефекти. Інтервал між прийомом таких лікарських засобів повинен становити приблизно один тиждень. Терапевтична дія соліфенацину може знижуватися при одночасному застосуванні агоністів холінергічних рецепторів.

Взаємодії з інгібіторами CYP3A4 і CYP2D6.

Одночасне застосування соліфенацину з кетоконазолом (потужний інгібітор CYP3A4) у дозі 200 мг/добу призводило до 1,4? і 2,0-кратного підвищення C_max і AUC соліфенацину, тоді як прийом кетоконазолу у дозі 400 мг/добу призводив до 1,5? і 2,8-кратного підвищення C_max і AUC соліфенацину.

При одночасному застосуванні тамсулозину з кетоконазолом у дозі 400 мг/добу спостерігалося 2,2? і 2,8-кратне підвищення C_max і AUC тамсулозину відповідно. Оскільки одночасне застосування з потужними інгібіторами CYРЗА4, такими як кетоконазол, ринонавір, нелфінавір та ітраконазол, може призвести до підвищеної експозиції як соліфенацину, так і тамсулозину, Простазан Уроплюс слід застосовувати з обережністю з потужними інгібіторами CYРЗА4. Лікарський засіб Простазан Уроплюс не слід застосовувати одночасно з потужними інгібіторами CYРЗА4 пацієнтам із фенотипом, для якого характерний низький рівень метаболізму CYP2D6, або пацієнтам, які уже застосовують потужні інгібітори CYP2D6.

Одночасне застосування лікарського засобу Простазан Уроплюс з верапамілом (середнім інгібітором CYРЗА4) призводило до приблизно 2,2-кратного підвищення C_max і AUC тамсулозину та приблизно 1,6-кратного підвищення C_max і AUC соліфенацину. Слід застосовувати з обережністю лікарський засіб Простазан Уроплюс з помірними інгібіторами CYРЗА4.

При одночасному застосуванні тамсулозину із циметидином, слабким інгібітором CYP3A4 (по 400 мг кожні 6 годин), відмічалось 1,44-кратне підвищення AUC тамсулозину, тоді як C_max суттєво не змінювалось. Лікарський засіб Простазан Уроплюс можна застосовувати одночасно зі слабкими інгібіторами CYP3A4.

Одночасне застосування тамсулозину із пароксетином, потужним інгібітором CYP2D6 (по 20 мг на добу), призводило до 1,3- та 1,6-кратного підвищення C_max та AUC тамсулозину відповідно. Лікарський засіб можна застосовувати одночасно із інгібіторами CYP2D6. Вплив ферментів індукції на фармакокінетичні властивості соліфенацину та тамсулозину не вивчався. Оскільки соліфенацин і тамсулозин метаболізуються за участю CYP3A4, можливі фармакокінетичні взаємодії з індукторами CYP3A4 (наприклад рифампіцином), які можуть зменшувати концентрацію соліфенацину та тамсулозину в плазмі крові. Інші взаємодії.

Соліфенацин.

Соліфенацин може зменшувати вплив лікарських засобів, які стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, таких як метоклопрамід і цизаприд. У дослідженнях соліфенацину in vitro відмічалось, що соліфенацин в терапевтичних концентраціях не пригнічує CYP1A1/2, 2B6, 2C8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 або 3A4, тому не очікується ніяких взаємодій між соліфенацином і лікарськими засобами, які метаболізуються за участю цих CYP ферментів. Прийом соліфенацину не змінює фармакокінетику R-варфарину або S-варфарину та їхній вплив на протромбіновий час. Було показано, що прийом соліфенацину практично не впливає на фармакокінетику дигоксину.

Тамсулозин.

Одночасне застосування тамсулозину з іншими блокаторами альфа₁-адренорецепторів може призвести до гіпотензивної дії. У дослідженнях іn vitro кількість вільної фракції тамсулозину в плазмі крові людини не змінювалася при одночасному застосуванні таких лікарських засобів, як діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин або варфарин. Тамсулозин не змінює кількість вільної фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду або хлормадинону. Хоча диклофенак і варфарин можуть збільшити швидкість виведення тамсулозину. Одночасне застосування з фуросемідом призводить до зниження рівня тамсулозину в плазмі крові, але оскільки рівень тамсулозину залишається в межах терапевтичного діапазону, прийнятним є одночасне застосування тамсулозину та фуросеміду. Дослідження тамсулозину in vitro показало, що в терапевтичних концентраціях тамсулозин практично не пригнічує CYP1A2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1 або 3A4. Тому не очікується жодних взаємодій між тамсулозином і лікарськими засобами, що метаболізуються за участю зазначених CYP-ферментів. Відсутні випадки взаємодії тамсулозину при одночасному застосуванні з атенололом, еналаприлом або теофіліном.

Особливості щодо застосування

Лікарський засіб Простазан Уроплюс слід застосовувати з обережністю пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, ризиком розвитку затримки сечі, шлунково-кишковими обструктивними розладами; ризиком розвитку зниження моторики шлунково-кишкового тракту, з грижею стравохідного отвору діафрагми/шлунково-стравохідним рефлюксом та/або у разі одночасного прийому лікарських засобів, які можуть спричинити або загострити розвиток езофагіту (наприклад, бісфосфонати), при вегетативній нейропатії До початку терапії лікарським засобом Простазан Уроплюс потрібно оцінити інші можливі причини частого сечовипускання (серцева недостатність або захворювання нирок). У разі наявності інфекції сечових шляхів необхідно призначити відповідне антибактеріальне лікування.

У пацієнтів з факторами ризику розвитку подовження інтервалу QT, такими як раніше встановлений синдром подовженого QT і гіпокаліємія, при лікуванні соліфенацину сукцинатом відмічалось подовження інтервалу QT та тріпотіння/мерехтіння шлуночків серця (torsade de pointes).

У деяких пацієнтів, що застосовували соліфенацину сукцинат та тамсулозин, повідомлялося про набряк Квінке з обструкцією дихальних шляхів. У разі виникнення набряку Квінке застосування лікарського засобу Простазан Уроплюс необхідно припинити і більше не приймати цей лікарський засіб. Потрібно вжити відповідних заходів та призначити необхідне лікування.

У деяких пацієнтів, які отримували соліфенацину сукцинат, повідомлялося про анафілактичні реакції. У разі виникнення анафілактичних реакцій прийом лікарського засобу Простазан Уроплюс слід припинити і вжити відповідних заходів та призначити необхідне лікування.

Як і при застосуванні інших блокаторів альфа₁-адренорецепторів, в окремих випадках при лікуванні тамсулозином можливе зниження артеріального тиску, в результаті чого рідко може відмічатися непритомність. Пацієнтів, які почали лікування препаратом Простазан Уроплюс, потрібно попередити, що вони повинні сидіти або лежати при появі перших ознак ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) до зникнення симптомів. У деяких пацієнтів, які приймали тамсулозину гідрохлорид під час операції з приводу катаракти або глаукоми або які отримували попереднє лікування із застосуванням тамсулозину гідрохлориду, відмічався синдром атонічної зіниці (IFIS, варіант синдрому звуженої зіниці). Синдром IFIS може підвищувати ризик виникнення офтальмологічних ускладнень під час і після операції. Таким чином, не рекомендується починати лікування із застосуванням лікарського засобу Простазан Уроплюс пацієнтам, для яких призначена операція з приводу катаракти або глаукоми. Припинення застосування препарату Простазан Уроплюс за 2 тижні до проведення операції з приводу катаракти або глаукоми теоретично вважається корисним, але достовірно не встановлена користь від припинення лікування. В передопераційний період хірурги та офтальмолог при плануванні операцій з приводу катаракти або глаукоми повинні поцікавитись у пацієнтів, чи застосовують вони нині та чи приймали вони раніше лікарський засіб Простазан Уроплюс, щоб забезпечити відповідні заходи лікування можливого виникнення IFIS під час операції. Простазан Уроплюс слід застосовувати з обережністю при одночасному прийомі з помірними і потужними інгібіторами CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), і його не слід призначати в комбінації з потужними інгібіторами CYP3A4, наприклад з кетоконазолом, пацієнтам з наявністю фенотипу зі зниженим рівнем CYP2D6 або пацієнтам, які приймають потужні інгібітори CYP2D6, наприклад пароксетин.

Лікарський засіб містить маніт, тому може чинити м’яку проносну дію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не проводилось жодних досліджень впливу лікарського засобу Простазан Уроплюс на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами. Проте пацієнтів слід проінформувати про можливість виникнення таких реакцій, як запаморочення, помутніння зору, втома та (нечасто) підвищена сонливість, що може негативно вплинути на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Для лікарського засобу не вимагається спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Категорія відпуску

За рецептом.