Рестфул р-р д/ин. 100 мг амп. 2 мл №6

діючі речовини: сульпірид;

2 мл розчину містять 100 мг сульпіриду;

допоміжні речовини: кислота сірчана, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A L01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Сульпірид впливає на допамінергічну нервову передачу у головному мозку як допаміноміметик, завдяки чому чинить активуючу дію. У високих дозах сульпірид має антирепродуктивну дію.

Фармакокінетика.

Після внутрішньом’язового введення дози 100 мг максимальна концентрація (Cmax) сульпіриду у плазмі крові досягається через 30 хвилин і становить 2,2мг/л. Сульпірид швидко  розподіляється у тканинах організму: видимий об’єм розподілу у стаціонарному стані становить 0,94 л/кг. Зв’язування з білками плазми становить 40 %. У незначних кількостях проникає у грудне молоко та здатен проникати через плацентарний бар’єр. Сульпірид практично не метаболізується в організмі людини; 92 % від введеної дози сульпіриду шляхом внутрішньом’язової ін’єкції виводиться у незміненому стані з сечею. Виводиться в основному нирками шляхом клубочкової фільтрації. Його нирковий кліренс становить 126 мл/хв. Період напіввиведення з плазми – 7 годин.

Основні фізико-хімічні властивості

прозорий, майже безбарвний розчин.

Короткотривале лікування станів ажитації та агресивності у пацієнтів з гострими та хронічними психічними розладами:

• шизофренія;
• хронічні порушення нешизофренічного характеру: параноїдальні стани, хронічний галюцинаторний психоз.

Підвищена чутливість до сульпіриду або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, пролактинзалежні пухлини (наприклад, пролактинсекретуюча аденома гіпофіза (пролактинома) та рак молочної залози), відомий або підозрюваний діагноз феохромоцитоми, гостра порфірія. Комбінації з неантипаркінсонічними агоністами допаміну (каберголін, ротиготин та кінаголід), комбінації з леводопою або антипаркінсонічними лікарськими засобами (включаючи ропінорол), комбінації з мехітазином, циталопрамом та есциталопрамом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Особливості застосування

Оскільки повідомлялося про випадки розвитку гіперглікемії у пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні засоби, у осіб, які хворіють на діабет або мають фактори ризику розвитку діабету, на початку лікування сульпіридом слід проводити належний моніторинг рівня глюкози в крові.

Окрім особливих випадків, Рестфул не слід призначати пацієнтам з хворобою Паркінсона.

Пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується зменшення дозування та посилений 

моніторинг; у разі серйозної ниркової недостатності бажано проводити переривчасті курси

лікування.

Під час лікування Рестфулом необхідне ретельне спостереження за:

• хворими на епілепсію, оскільки сульпірид може знижувати судомний поріг (див. розділ «Побічні реакції»);
• пацієнтами літнього віку, чутливими до розвитку постуральної гіпотензії, седативного впливу та екстрапірамідних ефектів препарату;

Пацієнтам з агресивною поведінкою або ажитацією з імпульсивністю сульпірид слід призначати разом із седативними засобами.

При застосуванні антипсихотиків, включаючи Рестфул, повідомлялось про випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. Інфекції нез’ясованого походження чи лихоманки можуть вказувати на дискразію крові та потребує негайного лабораторного аналізу крові.

Потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром: у разі підвищення температури тіла нез’ясованої етіології лікування необхідно негайно припинити, оскільки це може бути одним із симптомів злоякісного синдрому, який може розвиватися під час приймання нейролептичних засобів (блідість, гіпертермія, автономні розлади, порушення свідомості, ригідність м’язів).

Ознаки автономної дисфункції, такі як підвищена пітливість і зміни артеріального тиску, можуть розвиватися до появи гіпертермії та є ранніми тривожними симптомами.

Хоча цей ефект нейролептичних засобів може мати ідіосинкратичну природу, можуть бути присутні фактори ризику, такі як зневоднення та органічне ушкодження мозку.

Подовження інтервалу QT: сульпірид може призводити до залежного від дози подовження інтервалу QT. Цей ефект підвищує ризик розвитку серйозних вентрикулярних аритмій, зокрема шлуночкової пароксизмальної тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes), частіше має місце у пацієнтів з брадикардією, гіпокаліємією та вроджненим або набутим подовженням QT (коли сульпірид застосовують одночасно з лікарським засобом, який призводить до подовження інтервалу QT ), (див. розділ «Побічні реакції»).

Зважаючи на це, перш ніж вводити препарат, і якщо дозволяє клінічна ситуація, слід перевірити наявність у пацієнтів факторів ризику, які можуть сприяти розвитку цього типу аритмії: брадикардія менш ніж 55 ударів за хвилину, гіпокаліємія, вроджене подовження

інтервалу QT, супутнє лікування лікарським засобом, який може спричиняти виражену брадикардію (менш ніж 55ударів за хвилину), гіпокаліємію, уповільнення внутрішньосерцевої провідності або подовження QT-інтервалу, (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Рекомендовано провести ЕКГ дослідження під час початкового обстеження пацієнтів, які повинні отримувати лікування нейролептичним препаратом.

Інсульт

У пацієнтів літнього віку зі старечим слабоумством, які лікувались атиповими антипсихотичними засобами, можливий підвищений ризик інсульту порівняно з тими, хто отримував плацебо. Причина цього підвищення ризику не відома. Не можна виключити існування підвищеного ризику при

застосуванні інших антипсихотичних препаратів або в інших популяціях пацієнтів. Пацієнтам, які мають фактори ризику інсульту, Рестфул слід призначати з обережністю.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Ризик летального наслідку підвищується серед пацієнтів літнього віку, хворих з психозом, спричиненим деменцією, та пацієнтам, які отримують лікування антипсихотичними засобами. 

Хоча причини летальних наслідків у клінічних дослідженнях із застосуванням атипових антипсихотичних засобів були різними, більшість летальних наслідків наступали внаслідок або серцево-судинних (наприклад, серецева недостатність, раптовий летальний наслідок), або інфекційних захворювань (наприклад, пневмонія). Лікування стандартними антипсихотичними засобами може збільшувати летальність, так само як і у випадку з атиповими антипсихотичними засобами.

Венозна тромбоемболія: під час застосування антипсихотичних засобів повідомлялося про летальні випадки від венозної тромбоемболії (ВТ). Оскільки хворі, які приймають антипсихотичні засоби, часто мають набуті фактори розвитку ВТ, до та під час лікування препаратом Рестфул необхідно визначити усі потенційні фактори ризику розвитку ВТ та вжити попереджувальних заходів (див. розділ «Побічні реакції»).

Не рекомендується застосовувати Рестфул одночасно з алкоголем, леводопою, агоністами допамінових рецепторів, протипаразитичними засобами, метадоном, іншими нейролептиками та лікарськими засобами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes), див. розділ («Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Рестфул має антихолінергічний ефект, тому з обережністю слід застосовувати у пацієнтів з глаукомою, кишковою непрохідністю, вродженим стенозом ШКТ, затримкою сечі та гіперплазією простати в анамнезі.

Рестфул потрібно застосовувати з обережністю у пацієнтів зі схільністю до гіпертензії, особливо у пацієнтів літнього віку, через ризик виникнення гіпертонічного кризу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

та інші види взаємодій.

Седативні засоби

Слід пам’ятати, що багато лікарських засобів або речовин можуть мати адитивний гальмівний вплив на центральну нервову систему та призводити до зменшення розумової активності. Ці засоби включають похідні морфіну (аналгетики, засоби від кашлю та замісної терапії морфінзалежності), нейролептики, барбітурати, бензодіазипіни, небензодіазепінові анксіолітичні засоби (такі як мепробамат), гіпнотичні засоби, седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), седативні Н₁-антигістамінні, антигіпертензивні препарати з центральною дією (клонідин), баклофен і талідомід.

Препарати, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes)

До цього серйозного порушення серцевого ритму можуть призводити деякі лікарські засоби, які мають або не мають антиаритмічну активність. Провокуючими факторами є гіпокаліємія та брадикардія або наявність вродженого або набутого подовження інтервалу QT.

До таких засобів належать, зокрема, антиаритмічні агенти класів Іа та III і деякі нейролептики.

У таку взаємодію вступають доласетрон, еритроміцин, спіраміцин та вінкамін тільки у лікарських формах для внутрішньовенного введення.

Супутнє введення двох «торсадогенних» (тих, що спричиняють torsades de pointes) препаратів загалом протипоказане. Але виняток складають метадон та деякі інші речовини:

• протипаразитарні засоби (галофантрин, люмефантрин, пентамідин) небажано комбінувати з іншими препаратами, які можуть зумовити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes);
• нейролептичні засоби, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes), також не рекомендуються, але не протипоказані для застосування у комбінації з іншими препаратами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes).

Протипоказані комбінації (див. розділ «Протипоказання»)

Циталопрам, есциталопрам, мехітазин

Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії.

З неантипаркінсонічними агоністами допаміну (каберголін, кінаголід, ротиготин).

Між леводопою та нейролептиками існує взаємний антагонізм.

Небажані комбінації  (див. розділ «Особливості застосування»)

З протипаразитарними препаратами, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes), (галофантрин, люмефантрин, пентамідин).

Існує підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes). Якщо можливо, лікування протигрибковими азолами слід припинити.

Якщо одночаснго лікування уникнути не можна, перед його початком потрібно оцінити на ЕКГ стан QT - інтервалу та у його ході контролювати показники ЕКГ.

З антипаркінсонічними агоністами допаміну (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін).

Між агоністами допаміну та нейролептиками існує взаємний антагонізм.

Агоністи допаміну можуть зумовити появу або посилювати психічні розлади. Якщо пацієнтам з хворобою Паркінсона, які отримують лікування агоністами допаміну, необхідне призначення нейролептиків, дози агоністів допаміну слід поступово зменшити (різка їх відміна може призвести до виникнення злоякісного нейролептичного синдрому).

З іншими препаратами, які можуть зумовити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes): антиаритмічні препарати класу Іа (хінідин, гідрохінідин,

дизопірамід) і класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід) та інші препарати, такі як бепридил, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, моксифлоксацин; еритроміцин, спіраміцин,

вінкамін для внутрішньовенного введення. Високий ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

З іншими нейролептиками, які можуть викликати розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes): амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпотіазид, сертиндол, сультоприд, тіаприд, вераліприд, літій.

Високий ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

З етанолом

Потенціювання седативних ефектів нейролептичних засобів.

Погіршення здатності до концентрації уваги може становити небезпеку під час керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Пацієнти повинні уникати споживання алкогольних напоїв або лікарських засобів, які містять етиловий спирт.

З метадоном

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

Пацієнтам з хворобою Паркінсона слід призначати мінімальні ефективні дози кожного з цих засобів.

Комбінації, призначення яких вимагає обережності.

Азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин

Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії. В період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль.

З бета-блокаторами, які застосовуються при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол).

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes). Необхідний клінічний моніторинг та контроль ЕКГ.

Засоби, що спричиняють брадикардію (такими як антиаритмічні препарати класу Іa, бета блокатори, деякі антиаритмічні препарати класу III, деякі блокатори кальцієвих каналів (дилтіазем, верапаміл, клонідин, гуанфацин), глікозиди дигіталісу, пілокарпін, антихолінестеразні засоби).

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes). Необхідний клінічний моніторинг та контроль ЕКГ.

З калійнезберігаючими препаратами (калій-незберігаючі діуретики, самостійні або у комбінації, стимулювальні проносні засоби, глюкокортикоїди, тетракозактид і амфотерицин В IV).

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes). Перед введенням слід провести корекцію наявної гіпокаліємії та здійснювати клінічний моніторинг і контроль електролітів та ЕКГ.

З сукралфатом

Зменшення абсорбції сульпіриду у шлунково-кишковому тракті.

Між введенням сукралфату та сульпіриду має бути певний інтервал часу (більше 2 годин, якщо це можливо).

Зі шлунково-кишковим трактом засобами місцевої дії, антацидами та активованим вугіллям

Зменшення абсорбції сульпіриду у шлунково-кишковому тракті.

Між введенням цих агентів має бути певний інтервал часу (більше 2 годин, якщо це можливо)

Комбінації, які слід взяти до уваги

З гіпотензивними засобами.

Підвищений ризик гіпотензії, зокрема постуральної.

З бета-блокаторами (крім есмололу, соталолу та бета-блокаторів, що застосовують хворим з серцевою недостатністю).

Судинорозширювальна дія і ризик гіпотензії, зокрема постуральної (адитивний ефект).

З нітратами, нітритами та спорідненими препаратами.

Підвищений ризик гіпотензії, зокрема постуральної.

Застосування літію підвищує ризик виникнення екстра пірамідальних побічних ефектів.

Сульпірид може знижати ефективність ропіноролу.

Препарат вводити внутрішньом’язово.

Препарат призначений лише для дорослих пацієнтів.

Слід завжди призначати мінімальну ефективну дозу. Якщо клінічний стан пацієнта дозволяє, лікування слід розпочинати з низької дози (100 мг), після чого можливе поступове титрування дози.

Доза становить 400 мг до 800 мг на добу протягом 2 тижнів.

Діти

Препарат у даній лікарській формі призначений лише для дорослих.

Нервові розлади: рання дискінезія (спастична кривошия, окулогирні кризи, тризм) що зменшується при застосуванні антихолінергічних антипаркінсонічних препаратів;

екстрапірамідні симптоми та пов’язані порушення:

• паркінсонізм та пов’язані симптоми: тремор, гіпертонія, гіпокінезія, гіперсалівація;
• акінетичні симптоми, що супроводжуються або не супроводжуються гіпертонусом, які частково зменшуються при застосуванні антихолінергічних антипаркінсонічних

агентів;

• гіперкінетично-гіпертонічна, збудлива рухова активність;
• акатизія;
• пізня дискінезія, для якої характерні мимовільні ритмічні рухи, зокрема язика і/або обличчя, яка може спостерігатись у ході тривалих курсів лікування всіма нейролептиками; у цьому випадку антихолінергічні антипаркінсонічні препарати неефективні та можуть погіршувати клінічні прояви;
• заспокійливий ефект або сонливість, безсоння;
• судоми (див. розділ «Особливості застосування»).

Загальні порушення: потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Особливості застосування»). Збільшення маси тіла.

 Ендокринні порушення: короткочасна гіперпролактинемія, що зникає після відміни лікування, яка може призводити до аменореї, галактореї, гінекомастії, імпотенції, фригідності, збільшення молочних залоз та біль у молочних залозах.

Кардіологічні розлади: подовження QT-інтервалу, шлуночкові аритмії, зокрема пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes) та шлуночкова тахікардія, яка може призвести до фібриляції шлуночків або зупинки серця, раптовий летальний наслідок (див. розділ «Особливості застосування»).

Судинні порушення: постуральна гіпотензія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз- частота виникнення невідома.

Під час застосування антипсихотичних засобів повідомялося про випадки венозної тромбоемболії, включаючи іноді летальні випадки, емболії легеневої артерії та тромбоз глибоких вен.

З боку гепатобіліарної системи: збільшення активності ферментів печінки.

Патологія шкіри та підшкірної тканини: макулопапулярний висип, кропив’янка.

Стани при вагітності, післяпологовому та перинатальному періоді: синдром відміни у новонароджених.

Повідомлялося про анафілактичні шоки, включаючи зниження артеріального тиску, серцебиття, відчуття нестачі повітря, задишку, судомний синдром, почервоніння та крапельні крововиливи у місці введення.

Досвід щодо передозування сульпіриду обмежений. Можуть спостерігатися дискінетичні прояви зі спазматичною кривошиєю, протрузією язика та тризмом. У деяких хворих можуть розвинутися прояви паркінсонізму, що становлять небезпеку для життя, або навіть кома.

Сульпірид частково виводиться при гемодіалізі. Специфічний антидот для сульпіриду відсутній.

Лікування має бути симптоматичне, за необхідності показана реанімація з ретельним контролем серцевої діяльності та дихальної функції (ризик пролонгації інтервалу QT та шлуночкових аритмій), який повинен продовжуватися до повного одужання хворого. У разі розвитку тяжкого екстрапірамідального синдрому слід вводити антихолінергічні препарати.

Вагітність

У тварин спостерігалося зниження фертильності, пов'язане з фармакологічними властивостями лікарського засобу (пролактин опосередкований ефект). Результати дослідження на тваринах не вказують на безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на перебіг вагітності, розвиток ембріону/плода і/або постнатальний розвиток. Щодо жінок наявна дуже обмежена кількість даних про вплив на перебіг вагітності. Майже в усіх випадках порушення розвитку плода або новонароджених, про які повідомлялося у контексті застосування сульпіриду під час

вагітності, допускаються альтернативні пояснення, які здаються більш вірогідними. Таким чином, через обмежений досвід застосування сульпіриду у період вагітності не рекомендується. При застосуванні антипсихотиків, включаючи Рестфул, упродовж III триместру вагітності існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстра пірамідний синдром та синдром відміни, при яких може змінюватися тяжкість та тривалість побічних реакцій у новонароджених після пологів. Повідомлялось про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, дихального дистрес-синдрому. Тому потрібно проводити ретельне спостереження за новонародженими.

Період годування груддю

Оскільки сульпірид проникає у грудне молоко, грудне годування у період лікування не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншимим механізмами.

Слід попереджати пацієнтів, особливо тих, хто керує транспортними засобами чи працює з механізмами, що застосування Рестфулу може призводити до розвитку сонливості. Під час застосування препарату протипоказано керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25° С в захищеному від світла місці.

Термін придатності

5 років.

Упаковка

По 2 мл в ампулах, по 6 ампул у блістері, по 1 (6x1) або по 5 (6x5) блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Производитель: Брос Лтд, Лаб., Греція

Фарм. группа: Антипсихотические средства. Бензамиды.

Регистрация: UA/7735/01/01

МНН: Сульпірид

Код АТХ:

(N) Средства, действующие на нервную систему

(N05) Психолептическое средства

(N05A) Антипсихотические препараты

(N05AL) Бензамид

(N05AL01) Сульпирид