Риалтрис спрей назал. 240 доз фл. №1

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований протинабряковий засіб для місцевого застосування, який містить олопатадину гідрохлорид та мометазону фуроат.

Олопатадин є антагоністом гістамінових H₁-рецепторів. Антигістамінна активність олопатадину була підтверджена в ізольованих тканинах, на моделях тварин та у людей.

Мометазону фуроат – синтетичний кортикостероїд для місцевого застосування, який чинить виражену протизапальну дію. Точний механізм дії кортикостероїдів при алергічному риніті поки що невідомий. Кортикостероїди демонструють широкий діапазон дії на різні клітини, а саме на гепариноцити, еозинофіли, нейтрофіли, макрофаги, лімфоцити, а також на медіатори запалення (гістамін, ейкозаноїди, лейкотрієни та цитокіни). Механізм протизапальної та протиалергічної дії мометазону фуроату в основному пов’язаний з його здатністю пригнічувати вивільнення медіаторів алергічних реакцій.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після інтраназального застосування 2 впорскувань в кожну ніздрю препарату Ріалтріс (загальна доза 2660 мкг олопатадину гідрохлориду та 100 мкг мометазону фуроату) двічі на день у пацієнтів із сезонним алергічним ринітом середня пікова концентрація в плазмі (C_max) становить 19,80±7,01 нг/мл для олопатадину та 9,92±3,74 пг/мл для мометазону фуроату, а середній системний вплив при зазначеному режимі дозування (AUC) становив 88,77±23,87 нг/мл*год для олопатадину та 58,40±27,00 пг/мл*год для мометазону фуроату. Середній час досягнення пікової концентрації олопатадину та мометазону фуроату після прийому разової дози становить 1 годину.

Системну біодоступність олопатадину та мометазону фуроату після інтраназального застосування препарату Ріалтріс оцінювали як порівнянну із такою при застосуванні окремо олопатадину та мометазону фуроату у вигляді монотерапій.

Розподіл

Зв’язування олопатадину з білками в сироватці крові людини є помірним, приблизно 55 %, і не залежить від концентрації лікарського засобу, яка знаходиться в діапазоні від 0,1 до 1000 нг/мл. Олопатадин переважно зв’язується з сироватковим альбуміном людини.

In vitro зв’язування мометазону фуроату з білками плазми становить 98-99 % при концентраціях від 5 до 500 нг/мл.

Метаболізм

Олопатадин не піддається екстенсивному метаболізму. З огляду на профілі метаболітів в плазмі після перорального застосування [¹⁴С] олопатадину, в плазмі людини циркулює щонайменше 6 другорядних метаболітів. Олопатадин складає 77 % загальної пікової радіоактивності в плазмі, а всі метаболіти сукупно складають <6 %. Два з них були визначені як олопатадину N-оксид та олопатадину N-десметил. У дослідженнях in vitro кДНК-експресованих ізоферментів цитохрому CYP людини та флавіновмісних монооксигеназ (FMO) утворення олопатадину N-десметилу (MI) каталізується переважно за допомогою системи CYP3A4, тоді як олопатадину N-оксид (M3) переважно каталізується за допомогою FM01 та FM03. Олопатадин у концентраціях до 33900 нг/мл не пригнічує метаболізм специфічних in vitro субстратів CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4. Потенціал олопатадину та його метаболітів як індукторів CYP ферментів не оцінювали.

Дослідження показали, що мометазону фуроат після прийому всередину та абсорбції піддається екстенсивному метаболізму з формуванням кількох метаболітів. У плазмі не виявлено основних метаболітів. Після інкубації in vitro один з другорядних утворених метаболітів являє собою 6β-гідроксимометазону фуроат. У мікросомах печінки людини формування метаболіту регулюється цитохромом CYP3A4.

Виведення

Після одноразового інтраназального введення комбінації олопатадину та мометазону фуроату середній період напіввиведення олопатадину та мометазону фуроату становив відповідно 8,63 та 18,11 години.

Олопатадин переважно виводиться із сечею. Приблизно 70 % пероральної дози [¹⁴С] олопатадину гідрохлориду виводиться із сечею та 17 % – з калом. 86 % дози лікарського засобу, що виводиться із сечею протягом перших 24 годин, є незміненим олопатадином, а решта складається з олопатадину N-оксиду та олопатадину N-десметилу.

Після внутрішньовенного застосування ефективний період напіввиведення мометазону фуроату з плазми становив 5,8 години. Введена доза препарату виводиться у вигляді метаболітів переважно із жовчю і незначна її кількість – із сечею.

Фармакокінетика у окремих груп пацієнтів

Фармакокінетичні дослідження препарату Ріалтріс у окремих груп пацієнтів не проводились. Очікується, що фармакокінетика комбінації олопатадину та мометазону фуроату відображатиме фармакокінетичні властивості окремих компонентів, оскільки фармакокінетика цієї комбінації є аналогічною фармакокінетиці окремих компонентів.

Печінкова недостатність

Спеціальних фармакокінетичних досліджень впливу комбінації олопатадину та мометазону фуроату на печінкову недостатність не проводили. Шляхом метаболізму виводиться незначна частина дози олопатадину.

Після введення разової інгаляційної дози, яка дорівнювала 400 мкг мометазону фуроату, пацієнтам з легким (n = 4), помірним (n = 4) та тяжким (n = 4) порушенням функції печінки лише у 1 або 2 пацієнтів у кожній групі виявляли пікові концентрації мометазону фуроату в плазмі від 50 до 105 пг/мл. Встановлено, що пікові плазмові концентрації збільшуються залежно від тяжкості порушення функції печінки; однак кількість виявлених пікових рівнів була незначною.

На підставі даних, отриманих при застосуванні окремих компонентів, пацієнтам з печінковою недостатньою корекція дози препарату Ріалтріс не потрібна.

Ниркова недостатність

Середні значення C_max для олопатадину після одноразового інтраназального введення помітно не відрізнялися у здорових добровольців (18,1 нг/мл) та пацієнтів з легким, помірним та тяжким порушенням функції нирок (від 15,5 до 21,6 нг/мл). Середній рівень AUC_0-12 у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв/1,73 м²) був у 2 рази вищим порівняно із здоровими добровольцями. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок максимальна концентрація олопатадину в плазмі в рівноважному стані була приблизно в 10 разів меншою за концентрації, що спостерігалися після застосування більш високих пероральних доз, 20 мг двічі на день, які добре переносилися.

Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику мометазону фуроату детально не досліджували.

На підставі даних, отриманих при застосуванні окремих компонентів, пацієнти з порушеннями функції нирок не потребують корекції дози.

Вік

Фармакокінетику препарату Ріалтріс у пацієнтів віком до 12 років не досліджували. Популяційний аналіз фармакокінетики у пацієнтів віком від 12 років показав, що вік не впливає на фармакокінетику олопатадину та мометазону фуроату як складових препарату Ріалтріс.

Контрольовані клінічні дослідження довели, що інтраназальні кортикостероїди можуть призвести до зниження швидкості росту у дітей. Цей ефект спостерігався за відсутності лабораторних даних про пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи (ГГН), що свідчить про те, що швидкість росту є більш чутливим показником системної дії кортикостероїдів у дітей, ніж деякі часто використовувані тести функції ГГН-системи. Довгострокові наслідки такого пригнічення швидкості росту, пов’язаного із застосуванням інтраназальних кортикостероїдів, включаючи вплив на кінцевий зріст дорослої людини, невідомі.

Застосування пацієнтам літнього віку

За даними, отриманими у 145 пацієнтів віком від 65 років, а також у молодих пацієнтів, яким застосовували препарат Ріалтріс в плацебо- та активноконтрольованому дослідженні, загальні відмінності у безпеці чи ефективності препарату не спостерігалися.

Стать та раса

На основі популяційного аналізу фармакокінетики препарату Ріалтріс доведено, що стать та раса не впливають на фармакокінетику олопатадину та мометазону фуроату.

Підвищена чутливість до олопатадину гідрохлориду, мометазону фуроату або до інших компонентів препарату.

Наявність нелікованої локалізованої інфекції слизової оболонки носової порожнини.

Через гальмівний вплив кортикостероїдів на загоєння ран пацієнти, які нещодавно перенесли виразки носової перегородки, хірургічне втручання на носі або травму носа, не повинні застосовувати препарат Ріалтріс до повного одужання.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Спеціальних досліджень лікарської взаємодії комбінації фіксованих доз олопатадину гідрохлориду та мометазону фуроату у вигляді назального спрею не проводилося. Очікується, що будь-які лікарські взаємодії цієї комбінації будуть аналогічними таким окремих компонентів, оскільки фармакокінетичної взаємодії олопатадину і мометазону фуроату, що застосовуються у вигляді комбінації, не спостерігається.

Олопатадин: лікарська взаємодія з інгібіторами печінкових ферментів не передбачається, оскільки олопатадин переважно виводиться нирками. Олопатадин не пригнічує in vitro метаболізм специфічних субстратів для CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4. З огляду на це, лікарської взаємодії, що спричиняє пригнічення системи цитохрому Р450, не очікується. Через помірне зв’язування олопатадину з білками плазми (55 %) міжлікарських взаємодій внаслідок витіснення із білків плазми також не очікується.

Мометазону фуроат: дослідження показали, що мометазону фуроат у всіх досліджуваних видів в першу чергу і великою мірою метаболізується у печінці до кількох метаболітів. Дослідження in vitro підтвердили основну роль цитохрому Р450(CYP)3А4 в метаболізмі цієї сполуки. Одночасне застосування з кетоконазолом, потужним інгібітором CYP3A4, може збільшувати концентрацію мометазону фуроату в плазмі.

Особливості застосування.

Місцеві ефекти

Після інтраназального застосування антигістамінних засобів повідомлялося про випадки утворення виразок у порожнині носа та перфорації носової перегородки.

Після інтраназального застосування кортикостероїдів повідомлялося про поодинокі випадки перфорації носової перегородки.

Після інтраназального застосування антигістамінних засобів та кортикостероїдів повідомлялося про випадки носової кровотечі.

У клінічних дослідженнях мометазону фуроату, який вводили інтраназально, в окремих випадках спостерігався розвиток локалізованої грибкової інфекції носа і глотки (Candida albicans). У разі виникнення грибкової інфекції застосування препарату Ріалтріс слід припинити і розпочати відповідне лікування. Пацієнти, які застосовують препарат Ріалтріс протягом декількох місяців або довше, повинні періодично проходити огляд на наявність інфекції Candida або інших ознак несприятливого впливу на слизову оболонку носа. У клінічних дослідженнях препарату Ріалтріс випадки захворювання на інфекцію Candida не зареєстровані.

Глаукома та катаракта

Назальні і інгаляційні кортикостероїди можуть призвести до розвитку глаукоми та/або катаракти. Тому необхідний періодичний огляд у офтальмолога пацієнтам з погіршенням зору або з підвищенням внутрішньоочного тиску, глаукомою та/або катарактою в анамнезі.

Реакції підвищеної чутливості

Реакції підвищеної чутливості, в тому числі випадки свистячого дихання, можуть виникати після інтраназального застосування мометазону фуроату. У такому разі терапію препаратом Ріалтріс слід припинити.

Імуносупресія

Пацієнти, які лікуються препаратами, що пригнічують імунну систему, більш сприйнятливі до інфекцій, ніж здорові люди. Наприклад, вітрянка та кір мають більш тяжкий перебіг у дітей та дорослих зі зниженим імунітетом, які застосовують кортикостероїди. Такі пацієнти потребують особливої уваги та застосування противірусних препаратів або вакцинації. Вплив дози, способу та тривалості застосування кортикостероїдів на ризик розвитку генералізованої інфекції поки що невідомий.

Назальний спрей з мометазону фуроатом слід застосовувати з обережністю або не застосовувати зовсім хворим з активною або латентною туберкульозною інфекцією респіраторного тракту, а також при нелікованій грибковій, бактеріальній, системній вірусній інфекції або при інфекції herpes simplex з ураженням очей.

Вплив на гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозну систему (ГГН)

При тривалому застосуванні інтраназальних кортикостероїдів, особливо у високих дозах, можуть відмічатися системні ефекти, такі як гіперадренокортицизм і адренальна супресія. Важливо, щоб при досягненні терапевтичного ефекту доза інтраназальних кортикостероїдів була знижена до мінімальної ефективної дози, яка контролює перебіг захворювання, щоб уникнути розвитку системних побічних ефектів.

У разі появи ознак розвитку небажаного системного впливу лікування препаратом Ріалтріс слід поступово припинити.

Супутнє застосування інтраназальних кортикостероїдів з іншими інгаляційними кортикостероїдами може збільшити ризик розвитку гіперкортицизму та/або пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної осі.

Перехід від лікування кортикостероїдами системної дії на лікування кортикостероїди місцевої дії може супроводжуватись ознаками наднирковозалозної недостатності, а у деяких пацієнтів можуть виникати симптоми відміни (наприклад біль у суглобах та/або м’язах, запаморочення та депресія). Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які протягом тривалого періоду отримували кортикостероїди системної дії та змінили терапію на кортикостероїди місцевої дії, щодо розвитку гострої недостатності надниркових залоз у відповідь на стрес. У пацієнтів, які хворіють на бронхіальну астму або мають інші клінічні стани, що вимагають тривалого системного лікування кортикостероїдами, занадто швидке зниження дози системних кортикостероїдів може спричинити загострення симптомів основного захворювання.

Вплив на динаміку росту у дітей

Кортикостероїди можуть призвести до затримки росту у дітей. Рекомендується регулярно стежити за динамікою росту дітей, які лікуються інтраназальними кортикостероїдами протягом тривалого часу.

Сонливість

Пацієнтів, які лікуються препаратом Ріалтріс, слід попереджувати про небезпеку певних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та координації рухів, наприклад, експлуатація механізмів або керування автомобілем. Слід уникати одночасного застосування препарату Ріалтріс з алкоголем або іншими депресантами центральної нервової системи, оскільки в клінічних дослідженнях повідомлялося про додаткове зниження концентрації уваги та додаткові порушення функції центральної нервової системи.

У ході клінічних досліджень після застосування препарату Ріалтріс були зареєстровані випадки сонливості.

Препарат Ріалтріс містить бензалконію хлорид, який може спричинити подразнення слизової оболонки носа і бронхоспазм.

При застосуванні препарату слід запобігати попаданню спрею в очі або рот.

У флаконі препарату Ріалтріс, що містить 240 доз, є достатня кількість лікарського засобу, необхідного для 30 днів регулярного використання. Слідкуйте за кількістю днів під час лікування препаратом Ріалтріс. Не застосовуйте той же самий флакон через 30 днів використання або після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Не враховуйте розприскування, які виконують для першої активації флакона.

Зберігайте флакон з препаратом у вертикальному положенні і закритим захисним ковпачком.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування препаратом Ріалтріс пацієнтів слід попередити про необхідність утримуватись від роботи, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості реакцій, наприклад, експлуатація механізмів або керування автотранспортом.