Родинир пор. д/орал. сусп. 250 мг/5 мл фл. 100 мл №1

ФармаВіжн Сан. ве Тідж. А.Ш. для "Ротафарм Ілачларі Лтд. Шті.", Туреччина
Инструкция указана для Родинир пор. д/орал. сусп. 250 мг/5 мл фл. 100 мл №1

Состав

Цефдинір     300 мг

фармакодинаміка. Цефдинір — напівсинтетичний цефалоспориновий пероральний антибіотик широкого спектра дії III покоління.

Як і інші антибіотики групи цефалоспоринів, цефдинір чинить бактерицидну дію щодо чутливих мікроорганізмів завдяки пригніченню синтезу клітинної стінки. Є стійким до дії багатьох бета-лактамаз. Завдяки цьому багато мікроорганізмів, резистентних до пеніцилінів і деяких цефалоспоринів, чутливі до цефдиніру.

Спектр антимікробної дії цефдиніру включає:

аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (тільки штами, чутливі до метициліну), Streptococcus pneumoniae (тільки штами, чутливі до пеніциліну), Streptococcus pyogenes;

аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzaeHaemophilus parainfluenzaeMoraxella catarrhalis.

Мінімальна інгібуюча концентрація цефдиніру in vitro становить 1 мкг/мл або менше для ≥90% штамів нижченаведених мікроорганізмів; проте його безпека та ефективність при лікуванні захворювань, викликаних цими мікроорганізмами, в адекватних і добре контрольованих клінічних випробуваннях не встановлена.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus epidermidisStreptococcus agalactiaeStreptococcus групи viridans.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter KoseriEscherichia coliKlebsiella pneumoniaeProteus mirabilis.

Цефдинір неактивний щодо більшості штамів Enterobacter spp.Pseudomonas spp.Enterococcus spp., стійких до пеніциліну штамів стрептококів та стійких до метициліну штамів стафілококів. Резистентні до ампіциліну штами H. influenzae (бета-лактамазнегативні) зазвичай є нечутливими до цефдиніру.

ФармакокінетикаАбсорбція. Час досягнення Cmax (Tmax) цефдиніру в плазмі крові при прийомі всередину становить від 2 до 4 год. Плазмова концентрація цефдиніру підвищується з підвищенням дози, однак підвищення стає менш пропорційним в інтервалі доз від 300 мг (7 мг/кг) до 600 мг (14 мг/кг). Біодоступність цефдиніру при пероральному застосуванні капсул 600 мг становить 16%.

При прийомі цефдиніру з жирною їжею Cmax у плазмі крові та AUC знижується на 16 і 10% відповідно. Це зниження вважається клінічно незначущим. Таким чином, цефдинір можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Середні (± стандартне відхилення (СВ)) значення фармакокінетичних параметрів цефдиніру в плазмі крові після прийому капсул 600 мг у дорослих наведено нижче:

Cmax (мкг/мл) Tmax (год) AUC (мкг · год/мл)
2,87 3 11,1
(1,01) (0,66) (3,87)

При одно- та дворазовому прийомі на добу у пацієнтів з нормальною функцією нирок цефдинір не накопичується в плазмі крові.

Розподіл. Середній обсяг розподілу (Vdarea) цефдиніру у дорослих пацієнтів становить 0,35 л/кг (± 0,29). Ступінь зв’язування цефдиніру з плазмовими протеїнами як у дорослих, так і у детей, становить від 60–70% та не залежить від концентрації цефдиніру.

Шкірні пухирі. У дорослих середня Cmax цефдиніру в рідині пухирів становила 1,1 (0,49–1,9) мкг/мл і спостерігалася через 4–5 год після прийому дози 600 мг. Середні (± СВ) значення Cmax та AUC (0–∞) становили 48% (±13) та 91% (±18) відповідних значень у плазмі крові.

Мигдалики. У дорослих пацієнтів після планової тонзилоектомії середня Cmax цефдиніру в тканинах мигдаликів становила 0,36 (0,22–0,8) мкг/мл і спостерігалася через 4 год після прийому разової дози 600 мг. Середні (± СВ) значення концентрації у тканинах мигдаликів становили 24% (± 8) відповідних значень у плазмі крові.

Носові пазухи. У дорослих пацієнтів після планової операції на гайморовій та етмоїдальній пазухах середня Cmax цефдиніру в тканинах пазух становила 0,21 (<0,12–2) мкг/мл і спостерігалася через 4 год після прийому разової дози 600 мг. Середні (± СВ) значення концентрації у тканинах пазух становили 16% (± 20) відповідних значень у плазмі крові.

Легені. У дорослих пацієнтів після діагностичної бронхоскопії середня Cmax цефдиніру в слизовій оболонці бронхів 1,14 (<0,06–1,92) мкг/мл спостерігалася через 4 год після прийому разової дози 600 мг та становила 31% (± 18) відповідних значень у плазмі крові. Cередня Cmax цефдиніру в рідині епітеліальної підкладки 0,49 (<0,3–0,59) мкг/мл становила 35% (± 83) відповідних значень у плазмі крові.

Середнє вухо. У 14 пацієнтів дитячого віку з гострим бактеріальним середнім отитом середня Cmax цефдиніру в рідині середнього вуха становила 0,72 (0,14–1,42) мкг/мл та спостерігалася через 3 год після прийому разових доз 7 та 14 мг/кг. Середні (± СВ) значення концентрації у рідині середнього вуха становили 15% (± 15) відповідних значень у плазмі крові.

Даних про проникнення цефдиніру в спинномозкову рідину немає.

Метаболізм та виведення. Цефдинір не піддається істотному метаболізму. Виводиться переважно нирками. Середній T½ становить 1,7 (± 0,6) год. У здорових добровольців з нормальною функцією нирок після прийому 600 мг цефдиніру кліренс креатиніну (КК) становить 2,0 (± 1,0) мл/хв/кг, пероральний кліренс — 15,5 (± 5,4) мл/хв кг. Середній відсоток від прийнятої дози, що виводиться в незміненому вигляді з сечею при прийомі дози 600 мг, становить 11,6% (± 4,6). Кліренс цефдиніру знижується у пацієнтів з порушенням функцій нирок.

Оскільки ниркова екскреція є основним шляхом виведення цефдиніру, його дозування слід відповідним чином скоригувати для пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок та для хворих, що знаходяться на гемодіалізі.

Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з КК від 30 до 60 мл/хв Cmax і T½ був більшим приблизно в 2 рази, AUC — приблизно в 3 рази. У суб’єктів з КК <30 мл/хв Cmax підвищувалася приблизно в 2 рази, T½ — приблизно в 5 разів, AUC — приблизно в 6 разів. Для пацієнтів, які мають виражені порушення функції нирок (КК <30 мл/хв), слід здійснювати корекцію режиму дозування.

Пацієнти на гемодіалізі. Під час діалізу (тривалістю 4 год) з організму видаляється 63% цефдиніру, а T½ зменшується з 16 (± 3,5) до 3,2 (± 1,2) год. Для пацієнтів на гемодіалізі рекомендується здійснювати корекцію режиму дозування.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Оскільки цефдинір виводиться переважно нирками та суттєво не піддається метаболізму, дослідження за участю пацієнтів з порушенням функцій печінки не проводилися. Корекція режиму дозування для таких пацієнтів не передбачається.

Пацієнти літнього віку. Системний вплив цефдиніру значно збільшувався у людей літнього віку: Cmax та AUC на 44 і 86% відповідно. Це зумовлено зниженням його кліренсу. Об’єм розподілу також зменшувався. Таким чином, істотного зменшення середнього T½ цефдиніру не спостерігалося (літні пацієнти: 2,2 ± 0,6 год, молоді пацієнти: 1,8 ± 0,4 год). Оскільки кліренс цефдиніру в першу чергу пов’язаний зі зміною функцій нирок, а не з віком, відсутня необхідність у корекції дозування для таких пацієнтів.

Стать та раса. Метааналіз результатів клінічних досліджень фармакокінетики (N=217) не продемонстрував значного впливу ні статі, ні раси на фармакокінетику цефдиніру.

Показания Родинир пор. д/орал. сусп. 250 мг/5 мл фл. 100 мл №1

лікування інфекцій легкого та середнього ступеня тяжкості, зумовлених чутливими мікроорганізмами.

Дорослі та діти віком від 13 років

 Негоспітальна пневмонія, зумовлена:

– Haemophilus influenzae (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);

– Haemophilus parainfluenzae (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);

– Streptococcus pneumonia (тільки штами, чутливі до пеніциліну);

– Moraxella catarrhalis (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу).

 Загострення хронічного бронхіту, зумовлене:

– Haemophilus influenzae (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);

– Haemophilus parainfluenzae (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);

– Streptococcus pneumonia (тільки штами, чутливі до пеніциліну);

– Moraxella catarrhalis (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу).

Гострий синусит, зумовлений:

– Haemophilus influenzae (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);

– Streptococcus pneumonia (тільки штами, чутливі до пеніциліну);

– Moraxella catarrhalis (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу).

Фарингіт/тонзиліт, зумовлений:

– Streptococcus pyogenes.

 Неускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин, зумовлені:

– Staphylococcus aureus (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);

– Streptococcus pyogenes.

Особливості застосування

з метою зниження швидкості виникнення антибіотикорезистентності лікарський засіб слід застосовувати лише для лікування чи профілактики інфекцій, спричинених чутливими бактеріями. У випадках, коли наявна інформація про результати бактеріологічних посівів та визначення чутливості, її необхідно враховувати під час вибору або зміни антибактеріальної терапії. За відсутності таких даних на емпіричний вибір терапії можуть вплинути місцеві епідеміологічні дані та місцеві особливості характеристик чутливості.

Цефдинір є ефективним при лікуванні інфекції ротоглотки, спричиненої Streptococcus pyogenes (S. pyogenes). Проте ефективність цефдиніру для профілактики ревматичної лихоманки після перенесеного фарингіту/тонзиліту, спричиненого S. pyogenes не встановлена.

Застосування цефдиніру за відсутності доведеної або обґрунтовано підозрюваної бактеріальної інфекції або його профілактичний прийом має сумнівну користь для пацієнта та підвищує ризик розвитку антибіотикорезистентності.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування цефдиніром може призвести до збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів. Слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнта. У разі розвитку суперінфекції слід проводити відповідне альтернативне лікування.

Вплив на імунну систему. Перед початком застосування лікарського засобу слід виключити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до цефдиніру, інших цефалоспоринів, пеніцилінів або до інших лікарських засобів.

При застосуванні лікарського засобу у пацієнтів з гіперчутливістю до пеніцилінів слід дотримуватися максимальної обережності, оскільки доведено наявність перехресної гіперчутливості між бета-лактамними антибіотиками у 10% пацієнтів з алергічними реакціями на пеніцилін в анамнезі.

У разі розвитку реакцій гіперчутливості слід припинити застосування лікарського засобу. У разі розвитку серйозних алергічних реакцій може виникнути потреба у введенні адреналіну та проведенні інших невідкладних заходів, включаючи забезпечення киснем, в/в введення рідин, антигістамінних засобів, кортикостероїдів, пресорних амінів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, якщо в цьому виникне клінічна необхідність.

Вплив на травний тракт. При застосуванні практично всіх антибактеріальних засобів, включаючи цефдинір, повідомлялося про розвиток діареї, асоційованої із Clostridium difficile (C.difficile), ступінь якої варіює від легкої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними засобами змінює нормальну мікрофлору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту C.difficileC.difficile продукують токсини А та В, що спричиняють розвиток псевдомембранозного коліту. Гіпертоксин, що продукується штамами C.difficile, викликає підвищення захворюваності та летальності у зв’язку з тим, що ця інфекція може бути резистентною до антимікробної терапії та може виникнути необхідність у колонектомії.

Можливість псевдомембранозного коліту слід розглядати у всіх пацієнтів з діареєю внаслідок застосування антибіотиків. Ретельне вивчення анамнезу хвороби є вкрай необхідним у зв’язку з тим, що псевдомембранозний коліт, виходячи з повідомлень, спостерігався більш ніж через 2 міс після застосування антибактеріальних засобів.

У разі підозри або підтвердження розвитку псевдомембранозного коліту слід припинити застосування лікарського засобу. Виходячи з клінічного стану, пацієнту може бути показане введення відповідної кількості рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапія, до якої чутлива C.difficile, та хірургічне обстеження.

Застосування у пацієнтам з колітом в анамнезі. У таких пацієнтів лікарський засіб слід застосовувати з обережністю.

Застосування у пацієнтам з нирковою недостатністю. Для пацієнтам з нирковою недостатністю (КК <30 мл/хв) слід знизити добову дозу лікарського засобу, оскільки застосування в рекомендованих дозах може призвести до значного підвищення плазмових концентрацій і T½ цефдиніру.

Застосування у період вагітності або годування грудьми. Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування цефдиніру у вагітних не проводилося. Дані про вплив застосування цефдиніру на пологи відсутні. Тому лікарський засіб не слід застосовувати у період вагітності та годування грудьми.

Діти. Лікарський засіб застосовувати у дітей віком від 13 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Лікарський засіб не впливає на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами.

Противопоказания Родинир пор. д/орал. сусп. 250 мг/5 мл фл. 100 мл №1

підвищена чутливість до цефдиніру, інших цефалоспоринів та до інших компонентів лікарського засобу.

Способ применения и дозы Родинир пор. д/орал. сусп. 250 мг/5 мл фл. 100 мл №1

лікарський засіб призначений для перорального застосування. Капсули можна приймати незалежно від прийому їжі.

Дорослі та діти віком від 13 років. Рекомендоване дозування лікарського засобу та тривалість лікування інфекцій зазначені в таблиці нижче. Загальна добова доза для лікування всіх інфекцій становить 600 мг. Прийом цефдиніру у дозі 600  мг 1 раз на добу протягом 10 діб є настільки ж ефективним, як і прийом у дозі 300 мг 2 рази на добу. Прийом цефдиніру 1 раз на добу не вивчали при лікуванні пневмонії та інфекцій шкіри, тому у цих випадках лікарський засіб слід застосовувати 2 рази на добу.

Таблиця

Тип інфекції Дозування Тривалість
Негоспітальна пневмонія 300 мг кожні 12 год 10 діб
Загострення хронічного бронхіту 300 мг кожні 12 год

 

або

600 мг кожні 24 год

5–10 діб

 

або

10 діб

Гострий синусит 300 мг кожні 12 год

 

або

600 мг кожні 24 год

10 діб
Фарингіт/тонзиліт 300 мг кожні 12 год

 

або

600 мг кожні 24 год

5–10 діб

 

або

10 діб

Неускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин 300 мг кожні 12 год 10 діб

Пацієнти з нирковою недостатністю. Дорослим пацієнтам з КК <30 мл/хв лікарський засіб слід застосовувати в дозі 300 мг 1 раз на добу.

Для оцінки КК дорослих пацієнтів можна застосовувати нижченаведену формулу. Креатинін плазми крові повинен відбивати рівноважний стан функції нирок.

КК (мл/хв) =  [140? — вік (у роках)] • маса тіла (кг) (• 0,85 для жінок)
72 • креатинін плазми крові (мг/дл)

Дітям к КК <30 мл/хв/1,73 м2 лікарський засіб слід застосовувати у дозі 7 мг/кг (до 300 мг) 1 раз на добу.

Для оцінки КК дітей можна застосовувати нижченаведену формулу.

КК (мл/хв/1,73м2) =  0,55 • зріст (см)
креатинін плазми крові (мг/дл)

Пацієнти на гемодіалізі. Для пацієнтів на постійному гемодіалізі рекомендована початкова доза лікарського засобу становить 300 мг або 7 мг/кг через день. У кінці кожного сеансу гемодіалізу застосовувати 300 мг (або 7 мг/кг) цефдиніру, наступні дози (300 мг або 7 мг/кг) застосовувати надалі через день.

Пацієнти з порушенням функцій печінки. Не передбачається корекція режиму дозування для таких пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Відсутня необхідність у корекції дозування для таких пацієнтів.

Побочные реакции Родинир пор. д/орал. сусп. 250 мг/5 мл фл. 100 мл №1

нижченаведені побічні реакції спостерігалися під час клінічних досліджень цефдиніру з наступною частотою: часто (≥1/100 і <1/10), нечасто (≥1/1000 і <1/100): часто — діарея, вагінальний кандидоз, нудота, головний біль, абдомінальний біль, вагініт, нечасто — висипання, диспепсія, метеоризм, блювання, зміни у випорожненнях, анорексія, запор, запаморочення, сухість у роті, астенія, безсоння, лейкорея, кандидоз, свербіж, сонливість.

За результатами післяреєстраційного досвіду застосування цефдиніру виявлені такі побічні реакції:

з боку системи крові та лімфатичної системи — панцитопенія, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія, схильність до кровотеч, порушення згортання крові, генералізований тромбогеморагічний синдром;

з боку імунної системи — шок, анафілаксія (в рідкісних випадках з летальним наслідком), набряк обличчя та гортані, відчуття задухи, сироваткова хвороба, алергічний васкуліт;

з боку нервової системи — втрата свідомості, мимовільні рухи;

з боку органа зору — кон’юнктивіт;

з боку серця — серцева недостатність, біль у грудях, інфаркт міокарда;

з боку судин — АГ;

з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння — гостра респіраторна недостатність, напад астми, лікарська пневмонія, еозинофільна пневмонія, ідіопатична інтерстиціальна пневмонія;

з боку травного тракту — стоматит, підвищення рівня амілази, гострий ентероколіт, геморагічна діарея, геморагічний коліт, мелена, псевдомембранозний коліт, кровотеча з верхніх відділів травного тракту, виразкова хвороба, непрохідність кишечнику;

з боку гепатобіліарної системи — гострий гепатит, холестаз, блискавичний гепатит, печінкова недостатність, жовтяниця;

з боку шкіри та підшкірних структур — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, нодозна еритема;

з боку нирок та сечовивідної системи — гостра ниркова недостатність, нефропатія;

з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини — рабдоміоліз;

загальні розлади та реакції у місці введення — лихоманка.

Про нижченаведені побічні реакції повідомлялося при застосуванні антибіотиків класу цефалоспоринів:

з боку системи крові та лімфатичної системи — апластична анемія, гемолітична анемія, геморагічні порушення, нейтропенія, панцитопенія та агранулоцитоз;

з боку імунної системи — алергічні реакції, анафілаксія;

з боку гепатобіліарної системи — порушення функцій печінки, включаючи холестаз;

з боку шкіри та підшкірних структур — синдром Стівенса —Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз;

з боку нирок та сечовивідної системи — порушення функцій нирок, токсична нефропатія;

результати лабораторних досліджень — хибнопозитивний тест на вміст глюкози в сечі.

Псевдомембранозний коліт може розвинутися як під час, так і після закінчення лікування антибіотиками.

Застосування деяких цефалоспоринів супроводжувалося розвитком судом, особливо у пацієнтів з порушенням функцій нирок, яким не проводилася корекція дозування. У разі розвитку судом слід припинити застосування препарату. При клінічній необхідності може бути призначена протисудомна терапія.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, є надзвичайно важливими. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Передозировка Родинир пор. д/орал. сусп. 250 мг/5 мл фл. 100 мл №1

даних щодо передозування цефдиніру у людини немає. У дослідженнях гострої токсичності на гризунах одноразове пероральне введення цефдиніру в дозі 5600 мг/кг не зумовило розвитку побічних реакцій. При передозуванні інших цефалоспоринів повідомлялося про такі симптоми: нудота, блювання, дискомфорт у шлунку, діарея та судоми.

Цефдинір видаляється з організму шляхом гемодіалізу, що може бути корисним у разі розвитку серйозних токсичних реакцій, викликаних передозуванням, особливо при порушеннях функцій нирок у пацієнта.

Применение в период беременности или кормления грудью Родинир пор. д/орал. сусп. 250 мг/5 мл фл. 100 мл №1

 Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування цефдиніру у вагітних не проводилося. Дані про вплив застосування цефдиніру на пологи відсутні. Тому лікарський засіб не слід застосовувати у період вагітності та годування грудьми.

Условия хранения Родинир пор. д/орал. сусп. 250 мг/5 мл фл. 100 мл №1

при температурі не вище 25 °С в недоступному для дітей місці.

Дата обновления информации: 17.12.2021 г.

© likiteka 2024