Траклир таб. п/о 125 мг, №56 (14х4)

Таблетки, вкриті оболонкою 1 табл.
бозентан (у формі моногідрату) 62,5 мг, 125 мг
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний; крохмаль прежелатинізований; натрію карбоксиметилкрохмаль; повідон К90; гліцерил трібегенат; магнію стеарат; гіпромелоза; триацетин; тальк; титану діоксид CI 77891 (Е171); заліза оксид жовтий CI 77491 (Е172); заліза оксид червоний CI 77492 (Е172); етілцеллюлозная водна дисперсія (тверда частина)
в блістері по 14 шт .; в пачці картонній 4 блістери.

Фармакодинамика

Селективний антагоніст ендотелінових рецепторів типу ETA і ETB.

Нейрогормон ендотелін-1 (ЕТ-1) є одним з найпотужніших в даний час вазоконстрикторів. Має здатність індукувати фіброз, клітинну проліферацію, гіпертрофію і ремоделювання міокарда та також проявляє прозапальну активність. Ці ефекти викликаються Ендотеліту при зв'язуванні з рецепторами ЕТА і ЕТВ, розташованими в ендотелії і клітинах гладкої мускулатури судин.

Концентрації ЕТ-1 в тканинах і плазмі крові підвищуються при деяких серцево-судинних захворюваннях та патології сполучної тканини, в т.ч. при легеневій артеріальній гіпертензії, склеродермії, гострій і хронічній серцевій недостатності, ішемії міокарда, системної гіпертензії та атеросклерозі, що дозволяє припустити патогенну роль ЕТ-1 при розвитку цих захворювань.

Бозентан конкурентно блокує рецептори ЕТ і не зв'язується з іншими рецепторами, знижує опір системних і легеневих судин, що призводить до підвищення обсягу серцевого викиду без збільшення ЧСС.

Фармакокинетика

Всмоктування

У здорових добровольців фармакокінетика бозентана залежить від дози і часу. Після прийому всередину системна експозиція пропорційна дозі в дозах до 500 мг. При прийомі всередину в більш високій дозі збільшення Cmax і AUC бозентана по відношенню до прийнятої дозі непропорційно і досягається з меншою швидкістю. Абсолютна біодоступність бозентана після прийому всередину складає приблизно 50%, прийом їжі не впливає на біодоступність. Cmax в плазмі крові досягається через 3-5 год.

Розподіл і метаболізм

Зв'язування бозентана з білками плазми становить 98%. Не проникає в еритроцити. Після одноразового введення внутрішньовенної дози 250 мг Vd складає 18 л, кліренс - 8,2 л / год, Т1 / 2 - 5,4 год.

Бозентан метаболізується в печінці за участю ізоферментів цитохрому P450 CYP2C9 і CYP3A4 з утворенням 3 метаболітів, тільки один з яких має фармакологічну активність. У хворих з симптомами холестазу системний вплив цього метаболіту може зростати.

Бозентан є індуктором CYP2C9 і CYP3A4, а також, можливо, CYP2C19 і P-глікопротеїну. In vitro бозентан пригнічує ефективність транспортера BSEP (Bile Salt Export Pump, насос виведення солей жовчних кислот), що виводить жовчні кислоти на культурах гепатоцитів.

Виведення

Виводиться з жовчю через кишечник, менше 3% дози виявляється в сечі.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
На підставі досліджень всіх параметрів можна припустити, що на фармакокінетику бозентана у дорослих і дітей старше 2 років не роблять істотного впливу такі фактори, як стать, маса тіла, расова приналежність або вік пацієнта. Немає даних по фармакокінетиці у дітей до 2 років.

У дітей старше 2 років з легеневою артеріальною гіпертензією дослідження проводилися при прийомі препарату в дозах, величина яких залежала від маси тіла. Експозиція бозентана знижувалася з часом за характерною для бозентана кривої, оскільки речовина відоме своїми властивостями викликати аутоіндукції ферментних систем печінки. Середні показники AUC у дітей були нижчі, ніж у дорослих з легеневою артеріальною гіпертензією. У рівноважному стані системна експозиція у дітей з масою тіла 10-20, 20-40 і більше 40 кг становила відповідно 43, 67 і 75% від рівня системної експозиції у дорослих. Причини такої відмінності не з'ясовані і, можливо, пов'язані з більш активним метаболізмом препарату в печінці і його виведенням через кишечник з жовчю. Фармакокінетичні параметри показують зниження системної експозиції у дітей у порівнянні з дорослими пацієнтами з легеневою артеріальною гіпертензією, що може служити причиною зниження ефективності. Безпека застосування препарату у високих дозах (більше 125 мг 2 рази / добу) у дітей не встановлена.

Зв'язок цього явища з негативним впливом на печінку не встановлена. Статева приналежність і одночасне в / в введення епопростенолу не роблять істотного впливу на фармакокінетику бозентана.

У хворих з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) істотних змін фармакокінетики препарату не відмічено. Фармакокінетика бозентана у хворих з порушеннями функції печінки середнього і важкого ступеня (клас В або С за шкалою Чайлд-П'ю) не вивчена (Траклір® протипоказаний до застосування у таких пацієнтів).

У пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок (Cl креатиніну 15-30 мл / хв) концентрація бозентана в плазмі крові знижується приблизно на 10%. Концентрація в плазмі метаболітів бозентана зростає приблизно в 2 рази в порівнянні з такою у пацієнтів з збереженій функцією нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок не потребують корекції дози. Бозентан не застосовувався у хворих, яким проводиться гемодіаліз. Враховуючи фізико-хімічні властивості бозентана і його високий ступінь зв'язування з білками плазми крові, значного виведення бозентана із системного кровотоку під час гемодіалізу не очікується.

- порушення функції печінки середнього і важкого ступеня тяжкості (7 і більше балів за шкалою Чайлд-П'ю);

- підвищення активності печінкових трансаміназ (ACT і / або АЛТ) більш ніж в 3 рази від верхньої межі норми (ВНГ);

- виражена артеріальна гіпотензія (сад менше 85 мм рт.ст.);

- одночасний прийом циклоспорину A;

- застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються надійними методами контрацепції;

- вагітність;

- період лактації (грудного вигодовування);

- вік до 3 років;

- підвищена чутливість до компонентів препарату.

З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю), з легеневою артеріальною гіпертензією I функціонального класу (за класифікацією ВООЗ).

Всередину, вранці і ввечері, незалежно від прийому їжі. Початкова доза - 62.5 мг 2 рази на день протягом 4 тижнів, потім дозу підвищують до підтримуючої - 125 мг 2 рази на день. У разі клінічного погіршення (при зниженні дистанції ходьби під час 6-хвилинного тесту не менш ніж на 10% в порівнянні з вихідними показниками) незважаючи на застосування препарату протягом не менше 8 тижнів (з них в рекомендованій дозі не менше 4 тижнів), слід розглянути альтернативні методи лікування.

Долі хворих, у яких не було відзначено терапевтичної відповіді після 8 тижнів прийому, може спостерігатися ефект після додаткових 4-8 тижнів. У разі прийняття рішення про відміну препарату, дозу скасовують поступово із застосуванням альтернативної терапії. У разі клінічного погіршення через кілька місяців після початку терапії, незважаючи на застосування препарату, необхідно розглянути доцільність її продовження. Долі хворих, у яких не спостерігається позитивного ефекту при прийомі 125 мг 2 рази на день, толерантність до фізичних навантажень може покращитися при збільшенні дози до 250 мг 2 рази на день, проте слід зважити співвідношення ризик / користь для хворого з урахуванням того, що гепатотоксичність має дозозалежний характер.

Щоб уникнути погіршення клінічного стану через можливе синдрому "відміни", необхідно поступово знижувати дозу, зменшуючи її на половину протягом 3-7 днів, під наглядом лікаря.

Дітям з масою тіла 10-20 кг початкова доза - 31.25 мг 1 раз на день протягом 4 тижнів, підтримуюча - 31.25 мг 2 рази на день; 20-40 кг - початкова доза - 31.25 мг 2 рази на день, підтримуюча - 62.5 мг 2 рази на день; понад 40 кг - початкова доза 62.5 мг 2 рази на день, підтримуюча - 125 мг 2 рази на день. Досвід застосування у пацієнтів з низькою масою тіла (менше 40 кг) обмежений.

Дані про побічні реакції засновані на досвіді застосування препарату Траклір® в постмаркетинговомуу періоді.

Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100, <1/10); іноді (> 1/1000, <1/100); рідко (> 1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення.

З боку травної системи: часто - нудота, блювання, біль у животі, діарея.

З боку гепатобіліарної системи: іноді - підвищення активності АСТ, АЛТ, гепатит, жовтяниця; рідко - печінкова недостатність; дуже рідко - цироз печінки. У постмаркетинговомуу періоді зареєстровані поодинокі випадки цирозу печінки, а також печінкової недостатності у пацієнтів, які тривалий час отримували Траклір® на тлі різних супутніх захворювань і одночасного застосування інших лікарських препаратів, що вимагає контролю лабораторних показників функції печінки 1 раз на міс.

З боку дихальної системи: рідко - набряк легенів (у хворих з супутнім Веноокклюзіонная захворюванням легенів).

З боку системи кровотворення: часто - анемія (в т.ч. важка); іноді - тромбоцитопенія; рідко - нейтропенія, лейкопенія.

Дерматологічні реакції: часто - реакції підвищеної чутливості, включаючи дерматит, шкірний свербіж і висип.

Алергічні реакції: іноді - анафілактичні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк.

У ході клінічних досліджень найбільш часто були зареєстровані наступні побічні реакції: головний біль (у 15,8% хворих, які отримували Траклір®, в порівнянні з 12,8% хворих, які отримували плацебо), припливи крові до обличчя (15,8 проти 12, 8%, групи Тракліра і плацебо відповідно), порушення функції печінки (6,6 проти 1,7%), набряки нижніх кінцівок (4,7 і 1,4% відповідно) і анемія (3,4 і 1% відповідно). Всі перераховані реакції носили дозозалежний характер і відзначалися частіше, ніж у групі плацебо (різниця ≥2%).

В цілому профіль побічних реакцій при клінічних дослідженнях і в постмаркетинговомуу періоді був схожим.

З боку лабораторних показників: підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ) спостерігається в перші 26 тижнів терапії, розвивається поступово, протікає безсимптомно і у всіх випадках без наслідків повертається до вихідних показників протягом від декількох днів до 9 тижнів, самостійно або після зниження дози / відміни препарату Траклір®. 

За результатами 8 клінічних досліджень клінічно значиме зниження гемоглобіну (на 15% і більше - до 110 г / л і менше) спостерігалося у 5,6% хворих, які отримували бозентан, в порівнянні з 2,6% у групі плацебо. Зниження гемоглобіну у хворих, які отримували бозентан, склало в середньому 9 г / л у порівнянні з вихідними показниками; у групі плацебо - 1 г / л.

Бозентан застосовувався в одноразової дозі 2400 мг у здорових добровольців і 2000 мг / добу протягом 2 міс у хворих з іншими захворюваннями, крім легеневої артеріальної гіпертензії. 

Найбільш часто зустрічається симптомом передозування був головний біль легкого або помірного ступеня інтенсивності.

Передозування може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, що може зажадати медикаментозного лікування. Зареєстровано випадок передозування бозентана у хлопчика-підлітка після прийому 10000 мг, в результаті якого відзначалася нудота, блювання, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, підвищене потовиділення, порушення чіткості зорового сприйняття. Стан повністю нормалізувалося протягом 24 год, при цьому проводилася корекція вираженого зниження артеріального тиску. Бозентан не видаляється при гемодіалізі.

Взаимодействия с другими препаратами

Бозентан є індуктором ферментів CYP2C9 і CYP3A4 і імовірно - ізоферменту CYP2C19. Тому при одночасному застосуванні препарату Траклір® і ЛЗ, метаболізм яких опосередкований цими ізоферментами, концентрація їх у плазмі крові знижується. Слід враховувати можливість зниження ефективності ЛЗ, метаболізм яких здійснюється за участю цих же ізоферментів. Можливо потрібно корекція дози одночасно застосовуваних ЛЗ після початку прийому препарату Траклір®, зміни його дози або відміни.

Зниження активності ізоферментів CYP2C9 і CYP3A4 може призвести до підвищення концентрації бозентана в плазмі крові. Так, одночасне застосування препарату Траклір® в дозі 62,5 мг 2 рази на добу протягом 6 днів і кетоконазолу (могутнього інгібітора ізоферменту CYP3A4) супроводжується дворазовим підвищенням концентрації бозентана в плазмі крові. Вплив інгібіторів ізоферменту CYP2C9 на концентрацію бозентана в плазмі крові не вивчалося, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препаратів, що знижують активність CYP2C9.

Одночасний прийом препарату Траклір® і флуконазолу, який є інгібітором ізоферментів CYP2C9 і CYP3A4, може призводити до значного збільшення концентрації бозентана в плазмі крові. Одночасне застосування інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких як кетоконазол, ітраконазол і ритонавір), а також інгібітора CYP2C9 (наприклад вориконазолу) з препаратом Траклір® не рекомендується, оскільки підвищення концентрації препарату в плазмі крові може збільшити частоту і вираженість побічних ефектів препаратів.

Гормональні контрацептиви: при одночасному застосуванні препарату Траклір® в дозі 125 мг 2 рази на добу і перорального контрацептиву (одноразовий прийом комбінованого препарату, що містить 1 мг норетистерону і 35 мкг етинілестрадіолу) відзначалося зниження AUC для його компонентів (на 14 і 31% відповідно). У окремих пацієнток зниження експозиції норетистерону і етинілестрадіолу досягало 56 і 66% відповідно. Таким чином, гормональна контрацепція не може вважатися досить ефективною, незалежно від шляху введення препарату (всередину, парентерально, трансдермально або у вигляді імплантів) під час прийому препарату Траклір®.

Циклоспорин: одночасне застосування препарату Траклір® іциклоспорину протипоказано у зв'язку з тим, що при такому поєднанні препаратів початкова Cmin бозентана в плазмі крові підвищується в 30 разів, а Css бозентана в плазмі крові збільшується в 3-4 рази в порівнянні з концентрацією бозентана при монотерапії .

Такролімус, сиролімус: вивчення сумісного застосування з Трактором® не проводилося, проте передбачається, що концентрація бозентана в плазмі крові може збільшуватися (за аналогією з циклоспорином). Концентрація в плазмі такролімусу та сиролімусу може зменшуватися при спільному застосуванні з препаратом Траклір®. Траклір® не рекомендується застосовувати спільно з такролімусом або сиролімусом. У разі необхідності застосування даної комбінації проводиться контроль стану пацієнта і концентрації такролімусу та сиролімусу в плазмі крові 1 раз на міс.

Глібенкламід: при одночасному застосуванні препарату Траклір® в дозі 125 мг 2 рази на добу протягом 5 днів знижується концентрація глібенкламіду (субстрат ізоферменту CYP3A4) у плазмі крові на 40%. Концентрація бозентана в плазмі крові також знижується на 29%. Крім того, зростає ризик підвищення активності печінкових трансаміназ, тому Траклір® не слід застосовувати одночасно з глібенкламідом. Немає даних про лікарську взаємодію з іншими похідними сульфонілсечовини.

Варфарин: при одночасному застосуванні препарату Траклір® в дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 6 днів (що перевищує рекомендовану дозу для підтримуючої терапії більш ніж в 3 рази) знижується концентрація варфарину в плазмі крові. Не потрібно корекції дози варфарину або інших пероральних антикоагулянтів на початку терапії препаратом Траклір®. Однак рекомендується контроль МНО, особливо на початку застосування препарату Траклір® і на етапі збільшення дози.

Симвастатин: при одночасному застосуванні 125 мг препарату Траклір® 2 рази на добу протягом 5 днів знижується концентрація симвастатину (субстрат ізоферменту CYP3A4) та його активного метаболіту в плазмі крові. Одночасне застосування симвастатину не впливає на концентрацію бозентана в плазмі крові. При спільному застосуванні симвастатину і Тракліра® рекомендується контроль концентрації холестерину в плазмі крові з подальшою корекцією дози симвастатину.

Дигоксин: одночасне застосування препарату Траклір® в дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 7 днів супроводжується зниженням концентрації дигоксину в плазмі крові. Клінічна значущість такої взаємодії незначна.

Епопростенол: обмежені результати дослідження, в ході якого 10 дітей отримували Траклір® в поєднанні з епопростенол, вказують на те, що після одноразового і багаторазового прийому цих препаратів концентрації бозентана у плазмі були приблизно однаковими у хворих, які отримували і не отримували інфузій епопростенолу.

Рифампіцин: можливо значуще зниження ефективності лікування препаратом Траклір® при спільному застосуванні з рифампіцином, який є індуктором ізоферментів CYP2C9 і CYP3A4. При одночасному застосуванні Тракліра® в дозі 125 мг два рази на добу протягом 7 днів і рифампіцину у 9 здорових добровольців концентрація бозентана в плазмі крові знижувалася на 58%, а в окремих пацієнтів - на 90%. Даних про спільному застосуванні з іншими індукторами ізоферменту CYP3A4 (карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн; препарати, до складу яких входить звіробій продирявленнний) недостатньо, тим не менш, можна припустити, що при спільному застосуванні не можна виключати значного зниження ефективності лікування препаратом Траклір®.

Силденафіл: при одночасному застосуванні препарату Траклір® в дозі 125 мг 2 рази на добу (рівноважний стан) і силденафілу в дозі 80 мг 3 рази на добу протягом 6 днів у здорових добровольців відзначалося зниження AUC силденафілу на 63% і підвищення AUC бозентана - на 50%. При спільному застосуванні рекомендується дотримуватися обережності.

Лопінавір / ритонавір: при одночасному застосуванні препарату Траклір® в дозі 125 мг 2 рази на добу і комбінації лопінавір / ритонавір 400/100 мг 2 рази на добу у здорових добровольців початкова Cmin бозентана в плазмі крові була приблизно в 48 разів вище в порівнянні з концентрацією при прийомі тільки одного бозентана; Css бозентана в плазмі крові була в 5 разів вище. Системна експозиція лопінавіру та ритонавіру знижувалася на 14 і 17% відповідно.

У пацієнтів, які одночасно отримують Траклір® і антиретровірусні препарати, що містять ритонавір, слід контролювати загальний стан пацієнта, АТ, активність печінкових трансаміназ у плазмі крові, а також ефективність антиретровірусної терапії за допомогою сучасних чутливих і надійних методів оцінки змісту ВІЛ у крові.

Особые указания при приеме

Не встановлено співвідношення користь / ризик у хворих з легеневою артеріальною гіпертензією I функціонального класу. Слід розглянути доцільність призначення інших засобів, рекомендованих при важкій стадії захворювання (наприклад епопростенол) у разі погіршення клінічного стану пацієнта. Траклір® можна призначати тільки в тих випадках, якщо системне сад вище 85 мм рт. ст.

функція печінки

Підвищення активності ACT, АЛТ у зв'язку з прийомом препарату Траклір® носить дозозалежний характер. Зміни активності ферментів печінки зазвичай відбуваються протягом перших 26 тижнів терапії. Ризик порушення функції печінки може також зростати при одночасному прийомі з препаратом Траклір® ЛЗ, що пригнічують BSEP, таких як рифампіцин, глібенкламід і циклоспорин, хоча дані, що свідчать про це, обмежені.

Необхідний контроль активності печінкових трансаміназ перед початком терапії препаратом Траклір®, а потім слід контролювати ці показники 1 раз на місяць. Крім того, необхідний контроль активності печінкових трансаміназ через 2 тижні після будь-якого підвищення дози препарату Траклір®.

Рекомендації з проведення терапії і контролю у разі підвищення активності АЛТ / АСТ

При активності АСТ / АЛТ в 3-5 разів вище ВМН: провести повторне визначення активності АСТ / АЛТ, при підтвердженні підвищення активності АСТ і АЛТ слід знизити добову дозу препарату Траклір® або відмінити препарат; контроль активності печінкових трансаміназ проводити кожні 2 тижні. Якщо активність ферментів повернулася до показників, що спостерігався до початку проведення терапії, оцінюється можливість продовження або відновлення прийому препарату Траклір® у відповідному режимі.

При активності АСТ / АЛТ в 5-8 разів вище ВМН: провести повторне визначення активності АСТ / АЛТ, при підтвердженні підвищення активності АСТ і АЛТ слід відмінити препарат Траклір®; контроль активності печінкових трансаміназ проводити кожні 2 тижні. Якщо активність ферментів повернулася до показників, що спостерігався до початку проведення терапії, оцінюється можливість відновлення прийому Тракліра® у відповідному режимі.

При актівності АСТ / АЛТ в 8 и более разів вищє ВМН: терапію слід пріпініті, поновлених прийому препарату Траклір® віключається.

При асоційованих клінічних симптомах ураження печінки, тобто у разі появи нудоти, блювоти, болю в животі, жовтяниці, підвищеної стомлюваності і апатії, при грипоподібних симптомах (артралгія, міалгія, пропасниця), терапію препаратом Траклір® слід припинити, поновлення прийому препарату Траклір® не рекомендується.

Поновлення терапії препаратом Траклір®. Відновити терапію препаратом Траклір® можна лише в тому випадку, якщо очікуваний терапевтичний ефект від терапії перевищує потенційний ризик розвитку небажаних явищ і якщо активність печінкових трансаміназ не перевищує значень, зафіксованих до початку лікування препаратом Траклір®. Рекомендується проконсультуватися з лікарем-гастроентерологом, що спеціалізуються в області захворювань печінки і жовчовивідних шляхів. Терапію слід починати у відповідності з рекомендованим режимом дозування препарату.

Активність печінковихтрансаміназ необхідно проконтролювати через 3 дні після відновлення терапії препаратом Траклір®, потім ще через 2 тижні і потім згідно з наведеними вище рекомендаціями.

Гемоглобін Терапія із застосуванням препарату Траклір® асоціюється з дозозалежним зменшенням гемоглобіну. Пов'язане із застосуванням препарату Траклір® зниження гемоглобіну не является прогресуючим, гемоглобін стабілізується після перших 4-12 тижнів терапії. Рекомендується контроль показника перед початком терапії препаратом Траклір®, потім 1 раз на міс протягом перших 4 міс терапії, в подальшому - кожні 3 міс. Якщо спостерігається клінічно значиме зниження гемоглобіну, слід провести подальше обстеження з метою встановлення причин та необхідності проведення відповідної терапії. У рідкісних випадках проводять гемотрансфузию.

Терапія у жінок репродуктивного віку

Перед початком лікування препаратом Траклір® слід провести обстеження, яке підтверджує відсутність вагітності.

Жінки репродуктивного віку за рекомендацією лікаря-гінеколога, повинні застосовувати надійні методи контрацепції під час терапії препаратом Траклір® і протягом не менше 3 місяців після завершення терапії.

Застосування препарату Траклір® може знижувати ефективність гормональних контрацептивних засобів. З цієї причини жінки репродуктивного віку не повинні використовувати метод гормональної контрацепції як єдиний, необхідно застосовувати додатковий або альтернативний метод контрацепції (внутрішньоматкові пристрої, бар'єрні методи). Жінки повинні звернутися до гінеколога для індивідуального підбору надійного методу контрацепції. Враховуючи зниження ефективності гормональної контрацепції і можливий негативний вплив вагітності на перебіг легеневої артеріальної гіпертензії, під час терапії препаратом Траклір® рекомендується щомісяця проводити тест на вагітність.

Можливий вплив на сперматогенез у дорослих

У зв'язку з наявними даними про можливе зниження загальної кількості сперми у чоловіків при тривалому (більше 3 міс) застосуванні препарату, слід враховувати цю обставину при участі пацієнтів в програмі екстракорпорального запліднення.

Веноокклюзіонная хвороба легень

При застосуванні судинорозширювальних засобів (в основному простацикліну) у хворих з Веноокклюзіонная хворобою легень є повідомлення про випадки розвитку загрожує життю набряку. 

Таким чином, якщо на фоні прийому препарату Траклір® у хворих з легеневою артеріальною гіпертензією з'являються ознаки набряку легенів, слід враховувати можливість наявності супутнього веноокклюзіонного захворювання.

Пацієнти з легеневою артеріальною гіпертензією, супроводжується артеріальною гіпертензією
Рекомендується контроль діурезу у хворих з артеріальною гіпотензією, а при виявленні периферичних набряків слід розглянути можливість призначення діуретиків перед початком проведення терапії препаратом Траклір®.

Легенева артеріальна гіпертензія, асоційована з ВІЛ-інфекцією

Дані щодо застосування препарату Траклір® у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які отримують антиретровірусну терапію, обмежені. Результати вивчення спільного застосування препарату Траклір® і комбінації лопінавір / ритонавір у здорових добровольців показали, що концентрація бозентана збільшується.

Необхідний контроль переносимості терапії препаратом Траклір® у пацієнтів, які отримують антиретровірусні препарати, що містять ритонавір, а також ефективності антиретровірусної терапії. Можливе збільшення ризику негативного впливу на функцію печінки і зміни лабораторних показників крові при спільному застосуванні препарату Траклір® та антиретровірусних препаратів.

Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Чи не вивчався вплив Тракліра® на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами, що потребують підвищеної уваги. Траклір® може викликати сонливість, що може вплинути на здатність керувати автомобілем або механізмами.

Бозентан володіє тератогенним і фето токсичною дією при застосуванні у тварин і протипоказаний при вагітності.

Перед початком лікування препаратом Траклір® слід провести обстеження, яке підтверджує відсутність вагітності.

Жінки репродуктивного віку повинні користуватися надійними засобами контрацепції під час терапії препаратом Траклір® і протягом не менше 3 місяців після завершення терапії.

Траклір® здатний знижувати ефективність гормональних контрацептивних засобів. З цієї причини жінки репродуктивного віку не повинні використовувати метод гормональної контрацепції як єдиний, необхідно застосовувати додатковий або альтернативний метод контрацепції (внутрішньоматкові пристрої, бар'єрні методи). Жінки повинні звернутися до гінеколога для індивідуального підбору надійного методу контрацепції. Враховуючи зниження ефективності гормональної контрацепції і можливий негативний вплив вагітності на перебіг легеневої артеріальної гіпертензії, під час терапії препаратом Траклір® рекомендується щомісяця проводити тест на вагітність.

Не встановлено, чи виділяється бозентан з грудним молоком. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.

При температурі не вище 30 ° C.

Срок годности

60 мес.

Производитель: Патеон Інк.В.О. для Актеліон Фармасьютікалз Лтд. (Канада, Швейцарія)

Фарм. группа: Сердечно-сосудистые средства, вазодилататоры.

Код АТХ:

(C) Лекарственные средства для лечения заболеваний сердечно-сосудистой системы

(C02) Антигипертензивные препараты

(C02K) Другие антигипертензивные препараты

(C02KX) Антигипертензивные препараты для лечения заболеваний легочной артериальной гипертензии

(C02KX01) Босентан