Вирелакир табл. п / плен. оболочкой 250 мг блистер, в коробке д / шт в теч 4 нед №56

діючі речовини: дасабувір;

1 таблетка містить дасабувіру 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, коповідон, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний (E 551), магнію стеарат, спирт полівіниловий, титану діоксид (E 171), макрогол 3350, тальк, заліза оксиди (E 172). Лікарська форма.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою бежевого кольору з тисненням «AV2» з одного боку.

Фармакотерапевтична група.

Противірусні засоби для системного застосування, противірусні засоби прямої дії.

Код АТХ J05A X16

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.

Дасабувір є ненуклеозидним інгібітором РНК-залежної РНК-полімерази вірусу гепатиту С, що кодується геном NS5B та відіграє ключову роль у реплікації вірусного геному.

Одночасне застосування Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром поєднує три противірусні препарати прямої дії з різними механізмами дії та профілями резистентності, що не перекриваються, мішенню цих препаратів є вірус гепатиту С на багатьох етапах життєвого циклу вірусу. Для отримання більш детальної інформації дивіться інструкцію для медичного застосування комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості комбінації лікарського засобу Вірелакір з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір оцінювали за участю здорових дорослих добровольців та пацієнтів з хронічним гепатитом C. В таблиці 1 наведено середні геометричні значення Cmax та AUC, які спостерігалися після декількох застосувань лікарського засобу Вірелакір у дозі 250 мг два рази на добу та комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір 25 мг/150 мг/100 мг один раз на добу разом з їжею у здорових добровольців.

Таблиця 1.

Препарат	Cmax (нг/мл (CV%)	AUC (нг*год/мл) (CV%)
Дасабувір	1030 (31)	6840 (32)

Абсорбція.

Дасабувір абсорбувався після перорального прийому з середнім значенням Tmax приблизно 4 - 5 годин. Показники експозиції дасабувіру підвищувалися пропорційно дозі, а накопичення було мінімальним. Фармакокінетичний рівноважний стан дасабувіру при застосуванні з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір досягається приблизно через 12 днів прийому.

Вплив їжі на абсорбцію.

Дасабувір слід приймати разом з їжею. В усіх клінічних випробуваннях дасабувір приймали разом з їжею.

Їжа підвищувала експозицію (AUC) дасабувіру до 30% відносно прийому натще. Підвищення експозиції були подібними незалежно від типу їжі (наприклад, з високим вмістом жиру у порівнянні з середнім вмістом жиру) чи вмісту калорій (приблизно 600 ккал у порівнянні з приблизно 1000 ккал). З метою максимізації абсорбції лікарський засіб Вірелакір слід приймати разом з їжею без урахування вмісту жиру або калорій.

Розподіл.

Дасабувір в значній мірі зв’язується з білками плазми. Зв’язування з білками плазми не зазнає суттєвої зміни у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки. Співвідношення концентрацій у крові та плазмі у людей становили 0,5 - 0,7, що вказує на переважний розподіл дасабувіру в плазмі цільної крові. Дасабувір більше ніж на 99,5%, а основний метаболіт дасабувіру M1 на 94,5% зв’язувався з білками плазми у діапазоні концентрацій від 0,05 до 5 мкг/мл. В рівноважному стані співвідношення експозицій M1 і дасабувіру становить приблизно 0,6. З огляду на зв’язування з білками та активність M1 проти ВГС генотипу 1 in vitro, очікується, що його внесок у ефективність майже дорівнює внеску дасабувіру. Крім того, M1 є субстратом печінкових транспортерів захоплення сімейства OATP та OCT1, тому його концентрація в гепатоцитах і, відповідно, внесок у ефективність можуть бути більшим, ніж у дасабувіру.

Метаболізм та виведення.

Дасабувір метаболізується, головним чином, за допомогою CYP2C8 та меншою мірою за допомогою CYP3A. Після прийому дози 400 мг 14C-дасабувіру в людей дасабувір у незміненому вигляді був основним компонентом (приблизно 60%) радіоактивності в плазмі, пов’язаної з препаратом. В плазмі було виявлено сім метаболітів. Після прийому разової дози найбільш активним метаболітом в плазмі був M1, що обумовлював 21% радіоактивності, пов’язаної з препаратом (AUC) в кровообігу; він утворюється шляхом окислювального метаболізму, головним чином, за допомогою CYP2C8.

Після прийому дасабувіру разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір середній період напіввиведення дасабувіру становив приблизно 6 годин. Після прийому дози 400 мг 14C-дасабувіру приблизно 94% радіоактивної речовини виводилося з калом та незначна кількість (приблизно 2%) - з сечею. Дасабувір у незміненому вигляді становив 26,2%, а M1 - 31,5% сукупної дози в калі. M1 виводився, головним чином, шляхом прямої екскреції з жовчю за участі УГТ-опосередкованої глюкуронідації та меншою мірою за допомогою окислювального метаболізму.

Дасабувір не інгібує транспортер органічних аніонів (OAT1) in vivo. Очікується, що в клінічно значущих концентраціях він також не інгібує транспортери органічних катіонів (OCT2), транспортери органічних аніонів (OAT3) або білки екструзії лікарських засобів та токсинів (MATE1 та MATE2K); отже, дасабувір не впливає на транспорт інших лікарських засобів за допомогою цих білків.

Особливі групи пацієнтів. Пацієнти літнього віку.

У результаті популяційного аналізу фармакокінетичних даних, отриманих з клінічних досліджень третьої фази, було виявлено, що збільшення або зменшення віку на 10 років відносно 54 років (медіани віку у дослідженнях третьої фази) призводить до менш ніж 10% зміни показників експозиції дасабувіру. Інформація стосовно фармакокінетики у пацієнтів віком >75 років відсутня.

Стать або маса тіла.

У результаті популяційного аналізу фармакокінетичних даних, отриманих в клінічних дослідженнях третьої фази, було виявлено, що у пацієнтів жіночої статі показники експозиції дасабувіру були приблизно на 14 - 30% вищі, ніж у пацієнтів чоловічої статі. Зміна маси тіла на 10 кг відносно 76 кг (медіана маси тіла у дослідженнях третьої фази) призводить до менш ніж 10% зміни показників експозиції дасабувіру.

Расова або етнічна приналежність.

У результаті популяційного аналізу фармакокінетичних даних, отриманих в клінічних дослідженнях третьої фази, було виявлено, що пацієнти монголоїдної раси мали на 29 - 39% вищі показники експозиції дасабувіру, ніж представники інших рас.

Порушення функції нирок.

Фармакокінетику комбінації омбітасвіру 25 мг, паритапревіру 150 мг і ритонавіру 100 мг з дасабувіром 400 мг оцінювали у пацієнтів з легким (кліренс креатиніну 60 - 89 мл/хв), помірним (кліренс креатиніну 30 - 59 мл/хв) і тяжким (кліренс креатиніну 15 - 29 мл/хв) порушенням функції нирок у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

У пацієнтів з легким, помірним чи тяжким порушенням функції нирок середні значення AUC дасабувіру були відповідно на 21%, 37% та 50% вищими. Значення AUC метаболіту дасабувіру M1 були відповідно на 6%, 10% та 13% нижчими.

Зміни експозиції дасабувіру в пацієнтів з легким, помірним чи тяжким порушенням функції нирок не вважаються клінічно значущими. Обмежені дані щодо пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності вказують на відсутність клінічно значущих змін в експозиції в цій групі пацієнтів. Для ВГС-інфікованих пацієнтів з легким, помірним чи тяжким порушенням функції нирок або пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, коригування дози лікарського засобу Вірелакір не потрібне.

Порушення функції печінки.

Фармакокінетику комбінації дасабувіру 400 мг, омбітасвіру 25 мг, паритапревіру 200 мг і ритонавіру 100 мг оцінювали у пацієнтів з легким (клас А за Чайлдом - П’ю), помірним (клас В за Чайлдом - П’ю) і тяжким (клас С за Чайлдом - П’ю) порушенням функції печінки у порівнянні з пацієнтами з нормальною печінковою функцією.

У пацієнтів з легким, помірним і тяжким порушенням функції печінки середні значення AUC дасабувіру були відповідно на 17% вищими, на 16% нижчими та на 325% вищими. Значення AUC метаболіту дасабувіру M1 не змінювались, були на 57% нижчими та на 77% вищими відповідно. Зв’язування дасабувіру і метаболіту M1 з білками плазми у пацієнтів з порушенням функції печінки і у пацієнтів з нормальною печінковою функцією відрізнялось незначно.

Діти.

Фармакокінетика лікарського засобу Вірелакір разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір у дітей не досліджувалась.

Лікування хронічного гепатиту C (ХГС) у дорослих, у комбінації з іншими лікарськими засобами. Для отпримання детальної інформації щодо генотип-специфічної активності дивись розділи «Особливі заходи безпеки» та «Спосіб застосування та дози».

• Підвищена чутливість до дасабувіру або до будь-якого неактивного компонента препарату.
• Тяжке порушення функції печінки (клас С за Чайлдом - П’ю).
• Одночасне застосування з препаратами, що містять етинілестрадіол, наприклад, такими, що містяться у більшості пероральних контрацептивів або контрацептивних вагінальних кільцях.
• Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами, кліренс яких значною мірою залежить від CYP3A і підвищення плазмових рівнів яких асоціюється з розвитком серйозних та небезпечних для життя небажаних явищ. До таких належать: альфузозину гідрохлорид, аміодарон, астемізол, терфенадин, блонансерин, цизаприд, колхіцин у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки, дронедарон, ерготамін, дигідроерготамін, ергоновін, метилергометрин, фузидова кислота, ловастатин, симвастатин, аторвастатин, луразидон, пероральний мідазолам, тріазолам, пімозид, кветіапін, хінідин, ранолазин, сальметерол, силденафіл (для лікування легеневої артеріальної гіпертензії), тікагрелор.
• Одночасне застосування з препаратами, які є потужними чи помірними індукторами ферментів, призводить до зниження концентрації дасабувіру в плазмі та зменшення його терапевтичного ефекту. Наприклад: карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, ефавіренз, невірапін, етравірин, ензалутамід, мітотан, рифампіцин, препарати рослинного походження, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).
• Одночасне застосування з препаратами, які є потужними інгібіторами CYP2C8 (наприклад, гемфіброзил) і можуть підвищувати концентрацію дасабувіру в плазмі.

Лікарський засіб Вірелакір застосовується разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Для отримання інформації стосовно протипоказань до застосування комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір дивіться інструкцію для медичного застосування препарату.

Якщо лікарський засіб Вірелакір призначають разом з рибавірином, то слід також враховувати протипоказання до застосування рибавірину. Для отримання детальної інформації зверніться до інструкції для медичного застосування.

Особливі заходи безпеки.

Лікарський засіб Вірелакір не рекомендовано до застосування як монотерапію. Цей препарат слід застосовувати у комбінації з іншими лікарськими засобами для лікування вірусного гепатиту С.

Ризик декомпенсації функції печінки / печінкової недостатності у пацієнтів з цирозом.

Післяреєстраційні дані про застосування лікарського засобу Вірелакір з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір та з рибавірином або без нього містять повідомлення про випадки декомпенсації печінкової недостатності, включаючи необхідність трансплантації печінки або летальний наслідок. У більшості пацієнтів з вакими важкими наслідками були докази наявності занедбаного або декомпенсованого цирозу ще до початку лікування. Хоча причинний зв'язок важко встановити через пізню стадію захворювання, потенційний ризик не може бути виключений.

Лікарський засіб Вірелакір не рекомендований до застосування пацієнтам з помірним порушенням функції печінки (клас В за Чайлдом - П’ю). Лікарський засіб Вірелакір протипоказаний пацієнтам з тяжким порушення функції печінки (клас С за Чайлд-П’ю) [див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»].

Пацієнти з цирозом печінки:

• Необхідний контроль клінічної симптоматику у зв’язку з можливою появою ознак декомпенсації функції печінки (таких як асцит, печінкова енцефалопатія, кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу);
• біохімічні показники функції печінки, включаючи прямий білірубін, потрібно оцінювати перед початком лікування, протягом перших 4 тижнів лікування та надалі за клінічними показаннями;
• слід припинити лікування в разі появи чітких ознак декомпенсації функції печінки.

Підвищений ризик підйому рівня АЛТ

В ході клінічних досліджень застосування дасабувіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір та з рибавірином або без нього менш ніж у 1% пацієнтів (35 з 3039) після початку лікування спостерігалось підвищення сироваткових рівнів АЛТ до значень, що в 5 та більше разів перевищували верхню межу норми. Підвищені рівні АЛТ були зазвичай асимптоматичними, виникали протягом перших 4 тижнів лікування, не супроводжувались підйомом рівнів білірубіну та знижувались протягом 2 тижнів після появи на фоні продовження прийому Вірелакіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір та з рибавірином або без нього.

Такі підйоми рівнів АЛТ спостерігались достовірно частіше у пацієнтів, які використовували лікарські засоби, що містять етинілестрадіол, наприклад, комбіновані пероральні контрацептиви, контрацептивні пластирі або контрацептивні вагінальні кільця (6 з 25). На відміну від цього, серед жінок, які використовували інші типи естрогенів, такі як естрадіол і кон’юговані естрогени, що застосовуються в замісній гормональній терапії, частота випадків підвищення АЛТ була подібною до такої у пацієнтів, що не приймали жодних естрогенів (1%).

Пацієнтів, які використовували лікарські засоби, що містять етинілестрадіол (комбіновані пероральні контрацептиви або контрацептивні вагінальні кільця) потрібно бути перевести на альтернативний метод контрацепції (наприклад прогестин або негормональні методи) до початку терапії Вірелакіром з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Хоча підвищення рівнів АЛТ, пов’язане із застосуванням Вірелакіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, були безсимптомними, пацієнтам слід повідомити про необхідність негайно звернутися за консультацією лікаря у разі появи ранніх ознак запалення печінки, таких як втома, слабкість, відсутність апетиту, нудота і блювання, а також більш пізніх ознак, таких як жовтяниця або знебарвлення калу. Постійний моніторинг ферментів печінки не є необхідним для пацієнтів, які не мають цирозу. Рання відміна прийому лікарського засобу може призвести до резистентності до препарату, але невідомо, як це може вплинути на подальшу терапію.

Вагітність та супутнє застосування з рибавірином.

Особливої обережності слід дотримуватися, щоб уникнути вагітності у пацієнток і жінок-партнерів пацієнтів чоловічої статі, які застосувують Вірелакір у комбінації з рибавірином.

Для отримання детальної інформації слід ознайомитися з Інструкцію для медичного застосування рибавірину.

Генотип-специфічна активність.

Щодо рекомендованих режимів для різних генотипів ВГС див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Ефективність дасабувіру не встановлено для пацієнтів з іншими генотипами ВГС, окрім генотипу 1. Вірелакір не слід застосовувати для лікування інших генотипів, окрім 1.

Одночасне застосування з іншими противірусними препаратами прямої дії проти ВГС.

Безпеку та ефективність Вірелакіру досліджено при застосуванні в комбінації з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром та/або рибавірином. Застосування з іншими противірусними засобами не досліджувалося, тому не може бути рекомендовано.

Повторне лікування.

Ефективність лікування дасабувіром для пацієнтів, що раніше отримували дасабувір або інші лікарські засоби, що можуть викликати перехресну резистентність, не встановлено.

Застосування з такролімусом, сиролімусом та еверолімусом.

Одночасне призначення Вірелакіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір та з такролімусом, сиролімусом або еверолімусом, що застосовується системно, підвищує концентрацію імуносупресанта шляхом CYP3A-інгібування ритонавіром. Серйозні та/або такі, що становлять загрозу для життя, побічні реакції спостерігалися при одночасному призначенні Вірелакіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір та з такролімусом, що застосовувався системно. Такий самий ризик прогнозується при одночасному застосуванні з сиролімусом або еверолімусом.

Слід уникати призначення такролімусу або сиролімусу з Вірелакіром та з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, якщо ризик переважає користь. Одночасно застосовувати необхідно з обережністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Еверолімус не можна призначати через відсутність інформації щодо коригування доз.

Концентрацію такролімусу або сиролімусу в крові слід контролювати після початку і протягом усього сумісного використання. За необхідності дозу та/або частоту прийому такролімусу або сіролімусу слід відкоригувати. Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтом щодо будь-яких змін функції нирок або небажаних явищ, пов'язаних з такролімусом або сиролімусом.

Застосування з глюкокортикоїдами, що метаболізуються CYP3A (наприклад флютиказоном).

Необхідно проявляти обережність, застосовуючи лікарський засіб Вірелакір разом з флютиказоном чи іншими глюкокортикоїдами, що метаболізуються за допомогою CYP3A. Супутнє застосування інгаляційних глюкокортикоїдів, що метаболізуються за допомогою CYP3A, може підвищувати системну експозицію глюкокортикоїдів, а при застосуванні схем, що містили ритонавір, спостерігалися випадки синдрому Кушинга та подальшого пригнічення функції кори наднирникових залоз. Супутнє застосування лікарського засобу Вірелакір та глюкокортикоїдів, особливо довгострокове, слід розпочинати, тільки якщо потенційна користь лікування переважає ризик системних ефектів кортикостероїдів.

Застосування зі статинами.

Одночасне застосування із симвастатином, ловастатином та аторвастатином протипоказане.

Застосування з розувастатином.

Дасабувір з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір збільшує експозицію розувастатину більш ніж у 3 рази. Якщо лікування розувастатином необхідне під час терапії Вірелакіром з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, максимальна денна доза розувастатину повинна бути 5 мг.

Застосування з пітавастатином та флувастатином.

Взаємодія з пітавастатином та флувастатином не досліджувалася. Теоретично одночасне застосування Вірелакіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір може збільшити експозицію пітавастатину та флувастатину. Тимчасове припинення терапії пітавастатином та флувастатином рекомендоване протягом лікування комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Якщо одночасна терапія статинами є необхідною під час лікування Вірелакіром з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, можливій перехід на зменшені дози правастатину/розувастатину.

Лікування пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ.

Вірелакір рекомендований до застосування разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, і ритонавір може сприяти відбору мутацій резистентності до інгібіторів протеази у коінфікованих ВГС/ВІЛ пацієнтів, якщо вони не отримують антиретровірусну терапію. Пацієнти з коінфекцією ВГС/ВІЛ, які не отримують супресивної антиретровірусної терапії, не повинні лікуватися Вірелакіром.

У разі наявності коінфекції ВГС/ВІЛ слід ретельно враховувати взаємодії між препаратами.

Атазанавір можна застосовувати у комбінації з Вірелакіром та омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром в один і той самий час. Атазанавір слід застосовувати без ритонавіру, оскільки 100 мг ритонавіру один раз на день входить до складу фіксованої комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Комбінація може підвищити ризик гіпербілірубінемії (в тому числі очної жовтяниці), особливо коли рибавірин входить до режиму лікування хронічного ВГС.

Дарунавір у дозі 800 мг 1 раз на день можна приймати в один і той самий час, що і Вірелакір з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром, у разі відсутності резистентності до інгібіторів протеази (знижена експозиція дарунавіру). Дарунавір потрібно застосовувати без ритонавіру, оскільки 100 мг ритонавіру один раз на добу входить до складу фіксованої комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Щодо застосування інших інгібіторів протеази ВІЛ, окрім атазанавіру та дарунавіру, див. інструкцію для медичного застосування комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Експозиція ралтегравіру істотно збільшується (в 2 рази). Комбіноване застосування протягом 12 - 24 тижнів обмеженій вибірці пацієнтів не викликало ніяких реакцій.

Експозиція рилпівірину істотно збільшується (в 3 рази) при одночасному застосуванні з Вірелакіром та омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром з потенційним збільшенням інтервалу QT. Додавання до схеми лікування інгібіторів протеази ВІЛ (атазанавіру, дарунавіру) може ще більше підвищити експозицію рилпівірину, тому не рекомендоване. Рилпівірин слід застосовувати з обережністю та повторно контролювати ЕКГ.

Інші ННІЗТ, окрім рилпівірину (наприклад ефавіренз, етравірин і невірапін), протипоказані.

Реактивація вірусу гепатиту B.

Випадки реактивації вірусу гепатиту В (ВГВ), інколи летальні, було зареєстровано під час або після лікування противірусними засобами прямої дії. Скринінг щодо наявності ВГВ слід проводити у всіх пацієнтів до початку лікування. Пацієнти з коінфекцією ВГС/ВГВ мають ризик реактивації ВГВ, і тому вони потребують спостереження та ведення відповідно до чинних клінічних рекомендацій.

Діти.

Ефективність та безпеку застосування лікарського засобу Вірелакір дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлені. Дані відсутні.

Лактоза.

Вірелакір містить лактозу. Пацієнтам зі спадковим порушенням толерантності до галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей лікарський засіб.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дасабувір слід завжди застосовувати разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/

ритонавір. У разі супутнього застосування вони мають взаємний вплив. Отже, профіль взаємодії цих компонентів слід розглядати в комбінації.

Фармакодинамічна взаємодія.

Супутнє застосування з індукторами ферментів може збільшувати ризик появи небажаних явищ та підвищення АЛТ (див. табл. 2).

Супутнє застосування з етинілестрадіолом може збільшувати ризик підвищення АЛТ. Приклади індукторів ферментів, супутнє призначення яких протипоказане, наведені в розділі «Протипоказання».

Фармакокінетична взаємодія. Потенційній вплив лікарського засобу Вірелакір на фармакокінетику інших лікарських засобів.

У дослідженнях взаємодії препаратів in vivo оцінювали сукупний ефект комбінованої терапії, що включала ритонавір. У наступному розділі описано деякі транспортні молекули та метаболічні ферменти, на які впливає дасабувір в поєднанні з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір. У таблиці 2 наведено рекомендації щодо потенційних взаємодій з іншими лікарськими засобами та корекції доз лікарського засобу Вірелакір у разі супутнього застосування з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Лікарські засоби, що метаболізується CYP3A4.

За детальною інформацією зверніться до інструкції для медичного застосування лікарського засобу омбітасвір/паритапревір/ритонавір (також див. табл. 2).

Лікарські засоби, що транспортуються за допомогою ОАТР.

За детальною інформацією щодо субстратів OATP1B1, OATP1B3 та OATP2B1 зверніться до інструкції для медичного застосування лікарського засобу омбітасвір/паритапревір/ритонавір (також див. табл. 2).

Лікарські засоби, що транспортуються за допомогою BCRP.

Дасабувір є інгібітором BCRP in vivo. Супутнє застосування дасабувіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір разом з лікарськими засобами, які є субстратами BCRP, може підвищувати плазмові концентрації цих субстратів транспортера, що потенційно потребує коригування дози/клінічного моніторингу. До таких лікарських засобів належать сульфасалазин, іматиніб і деякі статини. В таблиці 2 наведено окремі рекомендації щодо розувастатину, який вивчався у дослідженнях взаємодії між лікарських засобів.

Лікарські засоби, що транспортуються за допомогою P-gp в кишечнику.

Хоча дасабувір є інгібітором P-gp in vitro, не було відзначено суттєвої зміни в експозиції субстрату P-gp дигоксину у разі його застосування одночасно з лікарським засобом Вірелакір та комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Не можна виключити, що системна експозиція дабігатрану етексилату підвищується через інгібування дасабувіром P-gp у кишечнику.

Лікарські засоби, що метаболізується шляхом глюкуронідації.

Дасабувір є інгібітором UGT1A1 in vivo. Супутнє застосування дасабувіру з лікарськими засобами, які метаболізуються головним чином за допомогою UGT1A1, призводить до підвищення плазмових концентрацій таких лікарських засобів. Для лікарських засобів з вузьким терапевтичним діапазоном (наприклад, левотироксин) рекомендується рутинний клінічний моніторинг. Див. також таблицю 2 для отримання конкретних рекомендацій щодо ралтегравіру та бупренорфіну, які оцінювались у дослідженнях взаємодії. Було також виявлено, що дасабувір інгібує UGT1A4, 1A6 та кишковий UGT2B7 in vitro у концентраціях, що відповідні таким in vivo.

Лікарські засоби, що метаболізується за допомогою CYP2C19.

Супутнє застосування дасабувіру разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір може знизити експозицію лікарських засобів, що метаболізуються CYP2C19 (наприклад, лансопразол, езомепразол, S-мефенітоїн), що може потребувати коригування дози та клінічного моніторингу. Субстрати CYP2C19, які були оцінені у дослідженнях взаємодії, включають омепразол і есциталопрам (таблиця 2).

Лікарські засоби, що метаболізується за допомогою CYP2C9.

Дасабувір, що застосовувався разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, не впливав на експозицію субстрату CYP2C9 варфарину. Очікується, що інші субстрати CYP2C9, такі як НПЗП (наприклад ібупрофен), протидіабетичні засоби (наприклад глімепірид, гліпізид), не потребують коригування дози.

Лікарські засоби, що метаболізується за допомогою CYP2D6 або CYP1A2.

Дасабувір, що застосовувався разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, не впливав на експозицію субстрату CYP2D6/CYP1A2 дулоксетину. Експозиція циклобензаприну, субстрату CYP1A2, зменшується. Клінічний моніторинг та коригування дози може бути потрібно для субстратів CYP1A2 (наприклад, ципрофлоксацин, циклобензаприн, теофілін і кофеїн). Очікується, що для субстратів CYP2D6 (наприклад, дезипрамін, метопролол і декстрометорфан) не потрібне коригування дози.

Лікарські засоби, що екскретуються за допомогою транспортних білків.

Дасабувір не інгібує транспортер органічних аніонів (OAT1) in vivo, що підтверджується відсутністю взаємодії з тенофовіром (субстратом OAT1). Дослідження in vitro демонструють, що дасабувір у клінічно значущих концентраціях не є інгібітором транспортерів органічних катіонів (OCT2), транспортерів органічних аніонів (OAT3) або білків екструзії лікарських засобів та токсинів (MATE1 та MATE2K).

Таким чином, очікується, що дасабувір не впливає на препарати, які екскретуються головним чином нирками за допомогою цих транспортерів .

Потенційний вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику дасабувіру. Лікарські засоби, що інгібують CYP2C8.

Супутнє застосування дасабувіру з лікарськими засобами, що інгібують CYP2C8 (наприклад терифлуномідом, деферасироксом), може підвищувати плазмову концентрацію дасабувіру. Потужні інгібітори CYP2C8 протипоказані до застосування з дасабувіром (див. розділ «Протипоказання» та таблицю 2).

Лікарські засоби - індуктори ферментів

Вважається, що супутнє застосування дасабувіру з лікарськими засобами, які є помірними чи потужними індукторами ферментів, призводить до зниження плазмової концентрації дасабувіру та зменшення їхнього терапевтичного ефекту. Протипоказані індуктори ферментів представлено в розділі «Протипоказання» та таблиці 2.

Дасабувір є субстратом P-gp та BCRP, а його основний метаболіт M1 є субстратом OCT1 in vitro. Вважається, що інгібування P-gp та BCRP не призводить до клінічно значущого підвищення експозиції дасабувіру (таблиця 2).

Метаболіт дасабувіру M1 визначався кількісно в усіх дослідженнях взаємодії препаратів. Зміни експозиції метаболіту зазвичай збігаються з тими, що спостерігалися для дасабувіру, окрім досліджень інгібітору CYP2C8 гемфіброзилу, в яких експозиція метаболіту знижувалась на ≤95%, та індуктора CYP3A карбамазепіну, в яких експозиція метаболіту знижувалась тільки на ≤39%.

Пацієнти, які отримують антагоністи вітаміну К

Оскільки функція печінки може змінюватися під час лікування препаратом Вірелакір з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, рекомендується ретельний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

Дослідження взаємодії лікарських засобів.

Рекомендації щодо супутнього застосування лікарського засобу Вірелакір з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавіром для ряду лікарських засобів наведено в таблиці 2.

Якщо на фоні прийому лікарського засобу Вірелакір з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір пацієнт вже приймає або починає приймати інший лікарський засіб (засоби), для якого очікується потенційна взаємодія препаратів, слід розглянути можливість коригування дози супутнього лікарського засобу (засобів) або відповідного клінічного моніторингу (таблиця 2).

Якщо коригування дози супутнього лікарського засобу (засобів) обумовлене лікуванням Вірелакіром з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, слід провести повторне коригування дози після завершення прийому Вірелакіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

В таблиці 2 наведено дані про вплив на концентрацію дасабувіру комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір та супутніх лікарських засобів. Стрілки вказують на направлення змін показників експозиції (Cmax та AUC) лікарських засобів (↑ - збільшуються більше ніж на 20%; ↓ - зменшуються більш ніж на 20%; ↔ - не змінюються або змінюються менш ніж на 20%).

Цей перелік не є вичерпним. Лікарський засіб Вірелакір застосовується разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Для отримання інформації про взаємодії з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір зверніться до інструкції для медичного застосування лікарського засобу Вільвіо.

Таблиця 2. Взаємодії між комбінацією лікарських засобів Вірелакір та омбітасвір/паритапревір/ритонавір та іншими лікарськими засобами.

Лікарські засоби/Можливі механізми взаємодії	ВПЛИВ	Cmax	AUC	Ctrough	Клінічні коментарі
АМІНОСАЛІЦИЛАТИ
Сульфасалазин інгібування BCRP паритапревіром, ритонавіром та дасабувіром,	Не досліджувалося. Очікується: ↑ сульфасалазин				Слід бути дуже уважними в разі супутнього застосування з сульфасалазином.
АНТАГОНІСТ АЛЬФА 1 – АДРЕНОРЕЦЕПТОРІВ
Альфузозин інгібування CYP3A ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується:  ↑ альфузозин				Одночасне застосування протипоказане.
БЛОКАТОРИ РЕЦЕПТОРІВ АНГІОТЕНЗИНУ
Валзартан Лозартан Кандезартан інгібування OATP1B та/або CYP3A4 паритапревіром,	Не досліджувалося. Очікується: ↑ валзартан ↑ лозартан ↑ кандезартан				Рекомендований клінічний моніторинг і зниження дози блокаторів рецепторів ангіотензину.
ПРОТИАРИТМІЧНІ ЗАСОБИ
Дигоксин 0,5 мг разова доза  інгібування P-gp дасабувіром, паритапревіром та ритонавіром,	↔ дигоксин	1,15 (1,04 – 1,27)	1,16 (1,09 –1,23)	1,01 (0,97 –1,05)	Для дигоксину коригування дози не потрібне, рекомендований відповідний моніторинг сироваткових рівнів дигоксину.
	↔ дасабувір	0,99 (0,92 – 1,07)	0,97 (0,91 – 1,02)	0,99 (0,92 – 1,07)
	↔ омбітасвір	1,03 (0,97 – 1,10)	1,00 (0,98 – 1,03)	0,99 (0,96 – 1,02)
	↔ паритапре-вір	0,92 (0,80 – 1,06)	0,94 (0,81 – 1,08)	0,92 (0,82 – 1,02)
Аміодарон Дронедарон Хінідин Ранолазин інгібування CYP3A4 ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ аміодарон ↑ дронедарон, ↑ хінідин, ↑ ранолазин				Одночасне застосування протипоказане.
Бепридил Лідокаїн (системно) Дизопірамід Пропафенон	↑ бепридил ↑ лідокаїн ↑ дизопірамід ↑ пропафенон				Рекомендовано знизити дозу проти аритмічних засобів та контролювати їх терапевтичну концентрацію в крові.
АНТИБІОТИКИ (СИСТЕМНЕ ЗАСТОСУВАННЯ)
Сульфаметок-сазол, Триметоприм 800/160 мг два рази на добу збільшення концентрації дасабувіру можливе через інгібування CYP2C8 триметопримом	↑ Сульфаметоксазол	1,21 (1,15 – 1,28)	1,17 (1,14 – 1,20)	1,15 (1,10 – 1,20)	Коригування дози Вірелакіру з омбітасвіром/паритапре-віром/ритонавіром не потрібне.
	↑ триметоприм	1,17 (1,12 – 1,22)	1,22 (1,18 – 1,26)	1,25 (1,19 – 1,31)
	↔ омбітасвір	0,88 (0,83 – 0,94)	0,85 (0,80 – 0,90)	NA
	↓ паритапре-вір	0,78 (0,61 – 1,01)	0,87 (0,72 – 1,06)	NA
	↑ дасабувір	1,15 (1,02 – 1,31)	1,33 (1,23 – 1,44)	NA
Еритроміцин інгібування CYP3A4/P – gp еритроміцином, паритапревіром, ритонавіром та дасабувіром,	Не досліджувалося. Очікується: ↑ еритроміцин ↑ паритапревір ↑ дасабувір				Одночасне застосування з еритроміцином може призвести до підвищення концентрацій еритроміцину та паритапревіру. Застосовувати з обережністю.
Фузидова кислота інгібування CYP3A4 ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ фузидова кислота				Одночасне застосування протипоказане.
ПРОТИПУХЛИННІ ЗАСОБИ
Ензалутамід Мітотан індукування CYP3A4 ензалутамідом або мітотаном	Не досліджувалося. Очікується: ↓ дасабувір ↓ омбітасвір ↓ паритапревір				Одночасне застосування протипоказане.
Іматиніб інгібування BCRP паритапревіром, ритонавіром та дасабувіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ іматиніб				Рекомендований клінічний моніторинг і зниження дози іматинібу.
АНТИКОАГУЛЯНТИ
Варфарин 5 мг разова доза та інші антагоністи вітаміну К	↔ R-варфа-рин	1,05 (0,95 – 1,17)	0,88 (0,81 – 0,95)	0,94 (0,84 – 1,05)	Ніяких змін у фармакокінетиці варфарину не очікується. Рекомендований належний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) для всіх антагоністів вітаміну К через зміни функцій печінки протягом лікування Вірелакіром з омбітасвір/паритапревір/ритонавіром.
	↔ S-варфарин	0,96 (0,85 – 1,08)	0,88 (0,81 – 0,96)	0,95 (0,88 – 1,02)
	↔ дасабувір	0,97 (0,89 – 1,06)	0,98 (0,91 – 1,06)	1,03 (0,94 – 1,13)
	↔ омбітасвір	0,94 (0,89 – 1,00)	0,96 (0,93 – 1,00)	0,98 (0,95 – 1,02)
	↔ паритапре-вір	0,98 (0,82 – 1,18)	1,07 (0,89 – 1,27)	0,96 (0,85 – 1,09)
Дабігатрану етексилат інгібування кишкового P – gp паритапревіром та ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ дабігатрану етексилат				Комбінація Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром може підвищувати плазмову концентрацію дабігатрану етексилату. Застосовувати з обережністю.
Флуїндіон	↓ флуїндіон				Рекомендований моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).
ПРОТИСУДОМНІ ЗАСОБИ
Карбамазепін 200 мг один раз на добу з подальшим застосуванням 200 мг два рази на добу  індукування CYP3A4 карбамазепіном	↔ карбамазе-пін	1,10 (1,07 – 1,14)	1,17 (1,13 – 1,22)	1,35 (1,27 – 1,45)	Одночасне застосування протипоказане.
	↓ карбамазе-пін 10,11–епоксид	0,84 (0,82 – 0,87)	0,75 (0,73 – 0,77)	0,57 (0,54 – 0,61)
	↓ омбітасвір	0,69 (0,61 – 0,78)	0,69 (0,64 – 0,74)	NA
	↓ Паритапре-вір	0,34 (0,25 – 0,48)	0,30 (0,23 – 0,38)	NA
	↓ дасабувір	0,45 (0,41 – 0,50)	0,30 (0,28 – 0,33)	NA
Фенобарбітал індукування CYP3A4 фенобарбіталом,	Не досліджувалося. Очікується: ↓ дасабувір ↓ паритапревір ↓ омбітасвір				Одночасне застосування протипоказане.
Фенітоїн індукування CYP3A4 фенітоїну,	Не досліджувалося. Очікується: ↓ дасабувір ↓ паритапревір ↓ омбітасвір				Одночасне застосування протипоказане.
S – мефенітоїн індукування CYP2C19 ритонавіром,	Не досліджувалося. Очікується: ↓ S – мефенітоїн				Можуть бути потрібні клінічний моніторинг і корекція дози S – мефенітоїну.
АНТИДЕПРЕСАНТИ
Есциталопрам 10 мг разова доза	↔ есцитало-прам	1,00 (0,96 – 1,05)	0,87 (0,80 – 0,95)	NA	Корекція дози есциталопраму не потрібна.
	↑ S – Десметил-циталопрам	1,15 (1,10 – 1,21)	1,36 (1,03 – 1,80)	NA
	↔ омбітасвір	1,09 (1,01 – 1,18)	1,02 (1,00 – 1,05)	0,97 (0,92 – 1,02)
	↔ паритапре-вір	1,12 (0,88 – 1,43)	0,98 (0,85 – 1,14)	0,71 (0,56 – 0,89)
	↔ дасабувір	1,10 (0,95 – 1,27)	1,01 (0,93 – 1,10)	0,89 (0,79 – 1,00)
Дулоксетин 60 мг разова доза	↓ дулоксетин	0,79 (0,67 – 0,94)	0,75 (0,67 – 0,83)	NA	Корекція дози дулоксетину та Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром не потрібна.
	↔ омбітасвір	0,98 (0,88 – 1,08)	1,00 (0,95 – 1,06)	1,01 (0,96 – 1,06)
	↓ паритапре-вір	0,79 (0,53 – 1,16)	0,83 (0,62 – 1,10)	0,77 (0,65 – 0,91)
	↔ дасабувір	0,94 (0,81 – 1,09)	0,92 (0,81 – 1,04)	0,88 (0,76 – 1,01)
Тразодон інгібування CYP3A ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ тразодон				Тразодон застосовувати з обережністю, розглянути можливість зменшення дози.
ПРОТИГРИБКОВІ ЗАСОБИ
Кетоконазол 400 мг раз на добу інгібування CYP3A4/P – gp кетоконазолом та паритапревіром/омбітасвіром/ритонавіром	↑ кетокона-зол	1,15 (1,09 – 1,21)	2,17 (2,05 – 2,29)	NA	Одночасне застосування протипоказане (див. інструкцію для медичного застосування лікарського засобу, який містить омбітасвір/паритапревір/ритонавір).
	↔ омбітасвір	0,98 (0,90 – 1,06)	1,17 (1,11 – 1,24)	NA
	↑ паритапре-вір	1,37 (1,11 – 1,69)	1,98 (1,63 – 2,42)	NA
	↑ дасабувір	1,16 (1,03 – 1,32)	1,42 (1,26 – 1,59)	NA
Ітраконазол Позаконазол інгібування CYP3A4 та/або P – gp ітраконазолом, позаконазолом та паритапревіром/ ритоннавіром/ омбітасвіром	Не досліджувалося. Очікування: ↑ ітраконазол ↑ позаконазол ↑ паритапревір ↑ дасабувір				Одночасне застосування протипоказане.
Вориконазол індукування CYP2C19 та інгібування CYP3A ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується у пацієнтів зі швидким CYP2C19 – метаболізмом: ↓ вориконазол ↑ паритапревір ↑ дасабувір Не досліджувалося. Очікується у пацієнтів з повільним CYP2C19 – метаболізмом: ↑ вориконазол ↑ дасабувір ↑ паритапревір				Одночасне застосування протипоказане.
ПРОТИПОДАГРІЧНІ ЗАСОБИ
Колхіцин	Не досліджувалося. Очікується: ↑ колхіцин				Пацієнтам з нормальною функцією нирок та печінки рекомендоване зниження дози колхіцину або перерва у прийомі колхіцину. Пацієнтам з порушенням функції нирок чи печінки одночасне застосування колхіцину з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром протипоказане.
АНТИГІСТАМІННІ ЗАСОБИ
Астемізол Терфенадин інгібування CYP3A ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ астемізол/терфенадин				Одночасне застосування протипоказане.
Фексофенадин інгібування OATP1B1 паритапревіром.	Не досліджувалося. Очікується: ↑ фексофенадин				Застосовувати з обережністю.
АНТИГІПЕРЛІПІДЕМІЧНІ ЗАСОБИ
Гемфіброзил 600 мг два рази на добу підвищення рівня дасабувіру через інгібування CYP2C8 та підвищення рівня паритапревіру через інгібування OATP1B1 гемфібазилом.	↑ дасабувір	2,01 (1,71 – 2,38)	11,25 (9,05 – 13,99)	NA	Одночасне застосування протипоказане.
	↑ паритапревір	1,21 (0,94 – 1,57)	1,38 (1,18 – 1,61)	NA
АНТИМІКОБАКТЕРІАЛЬНІ ЗАСОБИ
Рифампіцин індукування CYP3A4/CYP2C8 рифампіцином,	Не досліджувалося. Очікується: ↓ дасабувір ↓ омбітасвір ↓ паритапревір				Одночасне застосування протипоказане.
НЕЙРОЛЕПТИКИ
Луразидон Пімозид Кветіапін інгібування CYP3A ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ пимозид, ↑ кветіапін ↑ луразидон				Одночасне застосування протипоказане.
АНТИАГРЕГАНТИ
Тикагрелор інгібування CYP3A4 ритонавіром	Не досліджувалося, Очікується: ↑ тикагрелор				Одночасне застосування протипоказане.
БІГУАНІДИ ПЕРОРАЛЬНІ, АНТИГІПЕРГЛІКЕМІЧНІ ЗАСОБИ
Метформін 500 мг разова доза	↓ метформін	0,77 (0,71 – 0,83)	0,90 (0,84 – 0,97)	NA	Корекція дози не потрібна при застосуванні метформіну з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.
	↔ омбітасвір	0,92 (0,87 – 0,98)	1,01 (0,97 – 1,05)	1,01 (0,98 – 1,04)
	↓ паритапреві	0,63 (0,44 – 0,91)	0,80 (0,61 – 1,03)	1,22 (1,13 – 1,31)
	↔ дарабу-вір	0,83 (0,74 – 0,93)	0,86 (0,78 – 0,94)	0,95 (0,84 – 1,07)
БЛОКАТОРИ КАЛЬЦІЄВИХ КАНАЛІВ
Амлодипін 5мг разова доза інгібування CYP3A ритонавіром	↑ амлодипін	1,26 (1,11 – 1,44)	2,57 (2,31 – 2,86)	NA	Зменшити дозу амлодипіну на 50% та спостерігати за клінічним станом хворого. Для блокаторів кальцієвих каналів рекомендоване зниження дози та клінічний моніторинг концентрацій при застосуванні з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.
	↔ омбітасвір	1,00 (0,95 – 1,06)	1,00 (0,97 – 1,04)	1,00 (0,97 – 1,04)
	↓ паритапре-вір	0,77 (0,64 – 0,94)	0,78 (0,68 – 0,88)	0,88 (0,80 – 0,95)
	↔ дасабувір	1,05 (0,97 – 1,14)	1,01 (0,96 – 1,06)	0,95 (0,89 – 1,01)
Дилтиазем Верапаміл інгібування CYP3A4/P – gp,	Не досліджувалося. Очікується: ↑ дилтіазем, верапаміл ↑ паритапревір ↑/↔ дасабувір				Застосовувати з обережністю через можливість підвищення експозиції паритапревіру. Для блокаторів кальцієвих каналів рекомендоване зниження дози та клінічний моніторинг.
Ніфедипін інгібування CYP3A4 ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ ніфедипін				Для блокаторів кальцієвих каналів рекомендоване зниження дози та клінічний моніторинг.
КОНТРАЦЕПТИВИ
Етинілестрадіол/ норгестимат 0,035/0,25мг один раз на добу інгібування UGT паритапревіром, омбітасвіром та дасабувіром,	↔ етинілес-традіол	1,16 (0,90 – 1,50)	1,06 (0,96 – 1,17)	1,12 (0,94 – 1,33)	Застосування пероральних контрацептивів, що містять етинілестрадіол, протипоказане.
	Метаболіти норгестимату.
	↑ норгестрел	2,26 (1,91 – 2,67)	2,54 (2,09 – 3,09)	2,93 (2,39 – 3,57)
	↑ норелгес-тромін	2,01 (1,77 – 2,29)	2,60 (2,30 – 2,95)	3,11 (2,51 – 3,85)
	↔ омбітасвір	1,05 (0,81 – 1,35)	0,97 (0,81 – 1,15)	1,00 (0,88 – 1,12)
	↓ парита-превір	0,70 (0,40 – 1,21)	0,66 (0,42 – 1,04)	0,87 (0,67 – 1,14)
	↓ дасабувір	0,51 (0,22 – 1,18)	0,48 (0,23 – 1,02)	0,53 (0,30 – 0,95)
Норетиндрон (пігулка, що містить лише прогестин) 0,35 мг один раз на добу	↔ норетиндрон	0,83 (0,69 – 1,01)	0,91 (0,76 – 1,09)	0,85 (0,64 – 1,13)	Корекція дози не потрібна.
	↔ омбітасвір	1,00 (0,93 – 1,08)	0,99 (0,94 – 1,04)	0,97 (0,90 – 1,03)
	↑ парита-превір	1,24 (0,95 – 1,62)	1,23 (0,96 – 1,57)	1,43 (1,13 – 1,80)
	↔ дасабувір	1,01 (0,90 – 1,14)	0,96 (0,85 – 1,09)	0,95 (0,80 – 1,13)
ДІУРЕТИКИ
Фуросемід 20 мг разова доза можливо через інгібування UGT1A1 паритапревіром, омбітасвіром та дасабувіром	↑ фуросемід	1,42 (1,17 – 1,72)	1,08 (1,00 – 1,17)	NA	Слід спостерігати за клінічним станом хворого; може бути потрібне зниження дози фуросеміду до 50%. Для Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна.
	↔ омбітасвір	1,14 (1,03 – 1,26)	1,07 (1,01 – 1,12)	1,12 (1,08 – 1,16)
	↔ парита-превір	0,93 (0,63 – 1,36)	0,92 (0,70 – 1,21)	1,26 (1,16 – 1,38)
	↔ дасабувір	1,12 (0,96 – 1,31)	1,09 (0,96 – 1,23)	1,06 (0,98 – 1,14)
АЛКАЛОЇДИ РІЖКІВ
Ерготамін Дигідроерготамін Ергоновін Метилергометрин інгібування CYP3A ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ похідні алкалоїдів ріжків				Одночасне застосування протипоказане.
ГЛЮКОКОРТИКОЇДИ (ІНГАЛЯЦІЙНІ)
Флютиказон інгібування CYP3A ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ флютиказон				Одночасне застосування може підвищувати системну експозицію флютиказону. Одночасне застосування з флютиказоном, особливо довгострокове, слід розпочинати, тільки якщо потенційна користь лікування переважує ризик системних ефектів кортикостероїдів.
СТИМУЛЯТОРИ ПЕРИСТАЛЬТИКИ (ПРОПУЛЬСАНТИ)
Цизаприд інгібування CYP3A ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ цизаприд				Одночасне застосування протипоказане.
ПРОТИВІРУСНІ ЗАСОБИ ПРОТИ ВІРУСУ ГЕПАТИТУ С
Софосбувір 400 мг один раз на добу інгібування BCRP та P – gp паритапревіром, ритонавіром та дасабувіром	↑ софосбувір	1,61 (1,38 – 1,88)	2,12 (1,91 – 2,37)	NA	Корекція дози не потрібна при застосуванні софосбувіру з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.
	↑ GS – 331007	1,02 (0,90 – 1,16)	1,27 (1,14 – 1,42)	NA
	↔ омбітасвір	0,93 (0,84 – 1,03)	0,93 (0,87 – 0,99)	0,92 (0,88 – 0,96)
	↔ парита-превір	0,81 (0,65 – 1,01)	0,85 (0,71 – 1,01)	0,82 (0,67 – 1,01)
	↔ дасабувір	1,09 (0,98 – 1,22)	1,02 (0,95 – 1,10)	0,85 (0,76 – 0,95)
РОСЛИННІ ПРЕПАРАТИ
Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum) індукування CYP3A4 звіробіем продірявленим	Не досліджувалося. Очікується: ↓ дасабувір ↓ омбітасвір ↓ паритапревір				Одночасне застосування протипоказане.
ПРОТИВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ВІЛ: ІНГІБІТОРИ ПРОТЕАЗИ Загальні коментарі щодо лікування хворих з коінфекцією ВІЛ, включаючи обговорення різних схем антиретровірусної терапії, які можуть бути використані, викладено в розділі «Особливі заходи безпеки. Лікування пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ» та в інструкції для медичного застосування лікарського засобу омбітасвір/паритапревір/ритонавір,
Атазанавір 300мг один раз на добу (одночасно з Вірелакіром) збільшення рівня паритапревіру через інгібування OATP атазанавіром	↔ атазанавір	0,91 (0,84 – 0,99)	1,01 (0,93 – 1,10)	0,90 (0,81 – 1,01)	Рекомендована доза атазанавіру становить 300 мг, без ритонавіру, разом із комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром. Атазанавір слід приймати в той самий час, що і комбінацію Вірелакіру з омбітасвіром/ паритапревіром/ритонавіром. Доза ритонавіру в складі лікарського засобу Вірелакір забезпечує покращення фармакокінетики атазанавіру. Для Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна. Поєднання атазанавіру і комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром підвищує рівні білірубіну, особливо коли в схему лікування гепатиту С включено рибавірин.
	↓ омбітасвір	0,77 (0,70 – 0,85)	0,83 (0,74 – 0,94)	0,89 (0,78 – 1,02)
	↑ парита-превір	1,46 (1,06 – 1,99)	1,94 (1,34 – 2,81)	3,26 (2,06 – 5,16)
	↔ дасабувір	0,83 (0,71 – 0,96)	0,82 (0,71 – 0,94)	0,79 (0,66 – 0,94)
Атазанавір/ ритонавір 300/100 мг один раз на добу (застосовувати ввечері)  збільшення рівня паритапревіру через інгібування OATP1B1/B3 та CYP3A атазанавіром і CYP3A додатковою дозою ритонавіру	↔ атазанавір	1,02 (0,92 – 1,13)	1,19 (1,11 – 1,28)	1,68 (1,44 – 1,95)
	↔ омбітасвір	0,83 (0,72 – 0,96)	0,90 (0,78 – 1,02)	1,00 (0,89 – 1,13)
	↑ паритапревір	2,19 (1,61 – 2,98)	3,16 (2,40 – 4,17)	11,95 (8,94 – 15,98)
	↔ дасабувір	0,81 (0,73 – 0,91)	0,81 (0,71 – 0,92)	0,80 (0,65 – 0,98)
Дарунавір 800 мг один раз на добу (одночасно з Вірелакіром з омбітасвіром/ паритапревіром/ ритонавіром) Механіхм взаємодії невідомий	↓ дарунавір	0,92 (0,87 – 0,98)	0,76 (0,71 – 0,82)	0,52 (0,47 – 0,58)	Рекомендована доза дарунавіру становить 800 мг один раз на добу, без ритонавіру, разом з комбінацією Вірелакір з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром (доза ритонавіру у складі омбітасвір/паритапревір/ ритонавір забезпечує покращення фармакокінетики дарунавіру). Цю схему можна використовувати за відсутності високої резистентності до ІП (тобто дарунавір – асоційованих мутацій резистентності). Застосування дарунавіру разом з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром не рекомендується пацієнтам з високою резистентністю до ІП. Для комбінації Вірелакір з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна.
	↔ омбітасвір	0,86 (0,77 – 0,95)	0,86 (0,79 – 0,94)	0,87 (0,82 – 0,92)
	↑ паритапревір	1,54 (1,14 – 2,09)	1,29 (1,04 – 1,61)	1,30 (1,09 – 1,54)
	↔ дасабувір	1,10 (0,88 – 1,37)	0,94 (0,78 – 1,14)	0,90 (0,76 – 1,06)
Дарунавір/ ритонавір 600/100 мг два рази на добу Механіхм взаємодії невідомий	↔ дарунавір	0,87 (0,79 – 0,96)	0,80 (0,74 – 0,86)	0,57 (0,48 – 0,67)
	↓ омбітасвір	0,76 (0,65 – 0,88)	0,73 (0,66 – 0,80)	0,73 (0,64 – 0,83)
	↓ парита-превір	0,70 (0,43 – 1,12)	0,59 (0,44 – 0,79)	0,83 (0,69 – 1,01)
	↓ дасабувір	0,84 (0,67 – 1,05)	0,73 (0,62 – 0,86)	0,54 (0,49 – 0,61)
Дарунавір/ ритонавір 800/100 мг один раз на добу (застосовувати ввечері) Механізм взаємодії невідомий	↑ дарунавір	0,79 (0,70 – 0,90)	1,34 (1,25 – 1,43)	0,54 (0,48 – 0,62)
	↔ омбітасвір	0,87 (0,82 – 0,93)	0,87 (0,81 – 0,93)	0,87 (0,80 – 0,95)
	↓ парита-превір	0,70 (0,50 – 0,99)	0,81 (0,60 – 1,09)	1,59 (1,23 – 2,05)
	↓ дасабувір	0,75 (0,64 – 0,88)	0,72 (0,64 – 0,82)	0,65 (0,58 – 0,72)
Лопінавір / ритонавір 400/100 мг два рази на добу. Збільшення рівню паритапревіру через інгібування CYP3A/ефлюкс транспортерів лопінавіром та збільшеною дозою ритонавіру	↔ лопінавір	0,87 (0,76 – 0,99)	0,94 (0,81 – 1,10)	1,15 (0,93 – 1,42)	Застосування лопінавіру/ритонавіру 400/100 мг два рази на добу або 800/200 мг один раз на добу протипоказане з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром через підвищення експозиції паритапревіру (див, інструкцію для медичного застосування лікарського засобу, який містить омбітасвір/паритапревір/ритонавір).
	↔ омбітасвір	1,14 (1,01 – 1,28)	1,17 (1,07 – 1,28)	1,24 (1,14 – 1,34)
	↑ парита-превір	2,04 (1,30 – 3,20)	2,17 (1,63 – 2,89)	2,36 (1,00 – 5,55)
	↔ дасабувір	0,99 (0,75 – 1,31)	0,93 (0,75 – 1,15)	0,68 (0,57 – 0,80)
ПРОТИВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ВІЛ: НЕНУКЛЕОЗИДНІ ІНГІБІТОРИ ЗВОРОТНОЇ ТРАНСКРИПТАЗИ
Рилпівірин 25 мг один раз на добу зранку з їжею. інгібування CYP3A ритонавіром	↑ рилпівірин	2,55 (2,08 – 3,12)	3,25 (2,80 – 3,77)	3,62 (3,12 – 4,21)	Супутнє застосування комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром з рилпівірином один раз на добу слід розглядати тільки для пацієнтів без відомого подовження інтервалу QT, та за умови, якщо не приймаються інші препарати, що подовжують інтервал QT. Якщо така комбінація використовується, слід регулярно проводити моніторинг ЕКГ. Для комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром коригування дози не потрібне.
	↔ омбітасвір	1,11 (1,02 – 1,20)	1,09 (1,04 – 1,14)	1,05 (1,01 – 1,08)
	↑ парита-превір	1,30 (0,94 – 1,81)	1,23 (0,93 – 1,64)	0,95 (0,84 – 1,07)
	↔ дасабувір	1,18 (1,02 – 1,37)	1,17 (0,99 – 1,38)	1,10 (0,89 – 1,37)
Ефавіренз/ емтрицитабін/ тенофовіру дизопроксилу фумарат 600/300/200 мг один раз на добу можливе індукування ферментів ефавірензом	Супутнє застосування режимів на основі ефавірензу (індуктора ферментів) разом з комбінацією Вірелакіру та омбітасвіру/паритапревіру/ритонавіру призводило до підвищення АЛТ і, відповідно, до передчасного припинення дослідження.				Одночасне застосування з ефавірензом протипоказане.
Невірапін етравірин	Не досліджувалося. Очікується: ↓ дасабувір ↓ омбітасвір ↓ паритапревір				Одночасне застосування протипоказане.
ПРОТИВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ВІЛ: ІНГІБІТОРИ ІНТЕГРАЗИ
Долутагревір 50 мг один раз на добу UGT1A1 інгібування паритапревіром, дасабувіром та омбітасвіром та CYP3A інгібування ритонавіром	↑долута-гревір	1,22 (1,15 – 1,29)	1,38 (1,30 – 1,47)	1,36 (1,19 – 1,55)	Корекція дози не потрібна при застосуванні з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.
	↔ дасабувір	1,01 (0,92 – 1,11)	0,98 (0,92 – 1,05)	0,92 (0,85 – 0,99)
	↔ омбітасвір	0,96 (0,89 – 1,03)	0,95 (0,90 – 1,00)	0,92 (0,87 – 0,98)
	↔ парита-превір	0,89 (0,69 – 1,14)	0,84 (0,67 – 1,04)	0,66 (0,59 – 0,75)
Ралтегравір 400 мг два рази на добу  інгібування UGT1A1 паритапревіром, омбітасвіром та дасабувіром,	↑ ралтегравір	2,33 (1,66 – 3,27)	2,34 (1,70 – 3,24)	2,00 (1,17 – 3,42)	Для ралтегравіру або комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром коригування дози не потрібне.
	Під час супутнього застосування дасабувіру, паритапревіру і омбітасвіру (на підставі порівняння з історичними даними) не було відзначено клінічно значущих змін експозицій,
ПРОТИВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ВІЛ: НУКЛЕОЗИДНІ ІНГІБІТОРИ ЗВОРОТНОЇ ТРАНСКРИПТАЗИ
Абакавір/ ламівудин 600/300 мг один раз на добу	↔ абакавір	0,87 (0,78 – 0,98)	0,94 (0,90 – 0,99)	NA	Корекція дози не потрібна для абакавіру або ламівудину при одночасному застосуванні з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.
	↔ ламівудин	0,78 (0,72 – 0,84)	0,88 (0,82 – 0,93)	1,29 (1,05 – 1,58)
	↔ омбітасвір	0,82 (0,76 – 0,89)	0,91 (0,87 – 0,95)	0,92 (0,88 – 0,96)
	↓ парита-превір	0,84 (0,69 – 1,02)	0,82 (0,70 – 0,97)	0,73 (0,63 – 0,85)
	↔ дасабувір	0,94 (0,86 – 1,03)	0,91 (0,86 – 0,96)	0,95 (0,88 – 1,02)
Емтрицитабін/ тенофовір 200 мг 1 раз на добу / 300 мг 1 раз на добу	↔ емтрици-табін	1,05 (1,00 – 1,12)	1,07 (1,00 – 1,14)	1,09 (1,01 – 1,17)	Для емтрицитабіну/тенофовіру та комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром коригування дози не потрібне.
	↔ тенофовір	1,07 (0,93 – 1,24)	1,13 (1,07 – 1,20)	1,24 (1,13 – 1,36)
	↔ омбітасвір	0,89 (0,81 – 0,97)	0,99 (0,93 – 1,05)	0,97 (0,90 – 1,04)
	↓ парита-превір	0,68 (0,42 – 1,11)	0,84 (0,59 – 1,17)	1,06 (0,83 – 1,35)
	↔ дасабувір	0,85 (0,74 – 0,98)	0,85 (0,75 – 0,96)	0,85 (0,73 – 0,98)
ІНГІБІТОРИ ГМГ – КоА – РЕДУКТАЗИ
Розувастатин 5 раз на добу інгібування OATP1B паритапревіром та інгібування BCRP паритапревіром, ритонавіром або дасабувіром	↑ розуваста-тин	7,13 (5,11 – 9,96)	2,59 (2,09 – 3,21)	0,59 (0,51 – 0,69)	Максимальна добова доза розувастатину – 5 мг. Для Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна.
	↔ омбітасвір	0,92 (0,82 – 1,04)	0,89 (0,83 – 0,95)	0,88 (0,83 – 0,94)
	↑ парита-превір	1,59 (1,13 – 2,23)	1,52 (1,23 – 1,90)	1,43 (1,22 – 1,68)
	↔ дасабувір	1,07 (0,92 – 1,24)	1,08 (0,92 – 1,26)	1,15 (1,05 – 1,25)
Правастатин 10 мг один раз на добу інгібування OATP1B1 паритапревіром	↑ права- статин	1,37 (1,11 – 1,69)	1,82 (1,60 – 2,08)	NA	Зменшити дозу правастатину на 50%. Для Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна.
	↔ омбітасвір	0,95 (0,89 – 1,02)	0,89 (0,83 – 0,95)	0,94 (0,89 – 0,99)
	↔ дасабувір	1,00 (0,87 – 1,14)	0,96 (0,85 – 1,09)	1,03 (0,91 – 1,15)
	↔ паритапревір	0,96 (0,69 – 1,32)	1,13 (0,92 – 1,38)	1,39 (1,21 – 1,59)
Флувастатин інгібування OATP1B/BCRP паритапревіром Пітавастатин інгібування OATP1B паритапревіром	Не досліджувалося, Очікується: ↑ флувастатин ↑ пітавастатин ↔ дасабувір ↔ омбітасвір ↔ паритапревір				Одночасне застосування з флувастатином і пітавастатином не рекомендоване. В період лікування рекомендовано тимчасово призупинити прийом пітавастатину та флувастатину, Якщо в період лікування виникає потреба у застосуванні статинів, можливий перехід на знижені дози правастатину або розувастатину. Для комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром коригування дози не потрібне.
Ловастатин Симвастатин Аторвастатин інгібування CYP3A4/OATP1B	Не досліджувалося. Очікується: ↑ ловастатин, симвастатин, аторвастатин				Одночасне застосування протипоказане.
ІМУНОДЕПРЕСАНТИ
Циклоспорин 30 мг разова доза один раз на добу вплив на циклоспорин через інгібування CYP3A4 ритонавіром та підвищення рівнюя паритапревіру через інгібування OATP/BCRP/P–gp циклоспорином	↑ циклоспорин	1,01 (0,85 – 1,20)	5,82 (4,73 – 7,14)	15,8 (13,8 – 18,09)	Починаючи супутнє застосування із Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром, призначайте одну п’яту сукупної добової дози циклоспорину один раз на добу одночасно з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром. Моніторуйте рівні циклоспорину та коригуйте дозу або частоту прийому у разі необхідності. Для Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна.
	↔ омбітасвір	0,99 (0,92 – 1,07)	1,08 (1,05 – 1,11)	1,15 (1,08 – 1,23)
	↑ паритапревір	1,44 (1,16 – 1,78)	1,72 (1,49 – 1,99)	1,85 (1,58 – 2,18)
	↓ дасабувір	0,66 (0,58 – 0,75)	0,70 (0,65 – 0,76)	0,76 (0,71 – 0,82)
Еверолімус 0,75 мг разова доза вплив на еверолімус через інгібування CYP3A4 ритонавіром,	↑ еверолімус	4,74 (4,29 – 5,25)	27,1 (24,5 – 30,1)	16,1 (14,5 – 17,9)4	Одночасне застосування з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром з еверолімусом не ромендовано через значне збільшення експозиції еверолімусу.
	↔ оибітасвір	0,99 (0,95 – 1,03)	1,02 (0,99 – 1,05)	1,02 (0,99 – 1,06)
	↔ парита-превір	1,22 (1,03 – 1,43)	1,26 (1,07 – 1,49)	1,06 (0,97 – 1,16)
	↔ дасабувір	1,03 (0,90 – 1,18)	1,08 (0,98 – 1,20)	1,14 (1,05 – 1,23)
Сиролімус 0,5 мг разова доза вплив на Сиролімус через інгібування CYP3A4 ритонавіром	↑ сиролімус	6,40 (5,34 – 7,68)	38,0 (31,5 – 45,8)	19,6 (16,7 – 22,9)6	Супутнє застосування сиролімусу з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром не рекомендоване, якщо тільки користь не перевищує ризик. При одночасному застосуванні з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром сиролімус призначають по 0,2 мг два рази на тиждень (через кожні 3 або 4 дні, в один і той самий день тижня). Необхідно контролювати рівень сиролімусу в плазмі крові кожні 4–7 днів, поки 3 послідовні вимірювання не покажуть однакову мінімальну концентрацію сиролімусу в кровію. Дозу і/або частоту прийому слід регулювати за необхідності, Через 5 днів після завершення лікування Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром слід повернутись до дозування та частоти прийому сиролімусу, що були до початку лікування Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром, контролюючи концентрацію сиролімусу в крові.
	↔ оибітасвір	1,03 (0,93 – 1,15)	1,02 (0,96 – 1,09)	1,05 (0,98 – 1,12)
	↔ парита-превір	1,18 (0,91 – 1,54)	1,19 (0,97 – 1,46)	1,16 (1,00 – 1,34)
	↔ дасабувір	1,04 (0,89 – 1,22)	1,07 (0,95 – 1,22)	1,13 (1,01 – 1,25)
Такролімус 2 мг разова доза вплив на рівень такролімусу через інгібування CYP3A ритонавіром	↑ такролімус	3,99 (3,21 – 4,97)	57,1 (45,5 – 71,7)	16,6 (13,0 – 21,2)	Супутнє застосування з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром можливе, якщо користь перевищує ризик. Якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно, такролімус не слід застосовувати в перший день прийому Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром. Наступного дня прийом такролімусу можна відновити. Необхідно моніторувати рівні такролімусу в крові та коригувати дозу або частоту прийому за необхідності. Рекомендована доза такролімусу 0,5 мг кожні 7 днів. Концентрацію такролімусу в плазмі крові необхідно контролювати до початку та впродовж застосування з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром та коригувати дозу, якщо потрібно. Після закінчення лікування Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром дозу та частоту прийому такролімусу необхідно коригувати залежно від концентрації такролімусу в крові.
	↔ омбітасвір	0,93 (0,88 – 0,99)	0,94 (0,89 – 0,98)	0,94 (0,91 – 0,96)
	↓ парита-превір	0,57 (0,42 – 0,78)	0,66 (0,54 – 0,81)	0,73 (0,66 – 0,80)
	↔ дасабувір	0,85 (0,73 – 0,98)	0,90 (0,80 – 1,02)	1,01 (0,91 – 1,11)
ІНГАЛЯЦІЙНІ БЕТА – АГОНІСТИ
Сальметерол інгібування CYP3A ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ сальметерол				Одночасне застосування протипоказане.
СТИМУЛЯТОРИ СЕКРЕЦІЇ ІНСУЛІНУ
Репаглінід інгібування OATP1B1 паритапревіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ репаглінід				Застосовувати з обережністю. Може бути потрібне зниження дози репаглініду.
ХЕЛАТОРИ ЗАЛІЗА
Деферасирокс	Не досліджувалося. Очікується: ↑ дасабувір				Деферасирокс може підвищувати експозицію дасабувіру, отже його слід застосовувати з обережністю.
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ РОЗСІЯНОМУ СКЛЕРОЗІ
Терифлуномід	Не досліджувалося. Очікується: ↑ дасабувір				Терифлуномід може підвищувати експозиціїю дасабувіру, тому його слід застосовувати з обережністю.
ОПІОЇДИ
Метадон 20 – 120 мг раз на добу	↔ R – метадон	1,04 (0,98 – 1,11)	1,05 (0,98 – 1,11)	0,94 (0,87 – 1,01)	Для метадону та комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/ паритапревіром/ритонавіром коригування дози не потрібне.
	↔ S – метадон	0,99 (0,91 – 1,08)	0,99 (0,89 – 1,09)	0,86 (0,76 – 0,96)
	↔ омбітасвір/паритапревір і дасабувір (на підставі порівняння дослідженнь)
Бупренорфін/налоксон 4 – 24 мг/1 – 6 мг один раз на добу інгібування CYP3A ритонавіром та інгібування UGT паритапревіром, омбітасвіром та дасабувіром	↑ бупре-норфін	2,18 (1,78 – 2,68)	2,07 (1,78 – 2,40)	3,12 (2,29 – 4,27)	Для бупренорфіну/налоксону та комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром коригування дози не потрібне.
	↑ норбу-пренорфін	2,07 (1,42 – 3,01)	1,84 (1,30 – 2,60)	2,10 (1,49 – 2,97)
	↑ налоксон	1,18 (0,81 – 1,73)	1,28 (0,92 – 1,79)	NA
	↔ омбітасвір/паритапревір і дасабувір (на підставі порівняння дослідженнь)
МІОРЕЛАКСАНТИ
Каризопродол 250 мг разова доза СУР2С19 індукція ритонавіром	↓ каризо-продол	0,54 (0,47 – 0,63)	0,62 (0,55 – 0,70)	NA	Корекція дози для каризопродолу не потрібна. Допускається підвищення дози в разі клінічної необхідності.
	↔ омбітасвір	0,98 (0,92 – 1,04)	0,95 (0,92 – 0,97)	0,96 (0,92 – 0,99)
	↔ парита-превір	0,88 (0,75 – 1,03)	0,96 (0,85 – 1,08)	1,14 (1,02 – 1,27)
	↔ дасабувір	0,96 (0,91 – 1,01)	1,02 (0,97 – 1,07)	1,00 (0,92 – 1,10)
Циклобензаприн 5 мг разова доза зниження можливе через індукцію СУР1А2	↓ цикло-бензаприн	0,68 (0,61 – 0,75)	0,60 (0,53 – 0,68)	NA	Корекція дози для циклобензаприну не потрібна. Допускається підвищення дози в разі клінічної необхідності.
	↔ омбітасвір	0,98 (0,92 – 1,04)	1,00 (0,97 – 1,03)	1,01 (0,98 – 1,04)
	↔ парита-превір	1,14 (0,99 – 1,32)	1,13 (1,00 – 1,28)	1,13 (1,01 – 1,25)
	↔ дасабувір	0,98 (0,90 – 1,07)	1,01 (0,96 – 1,06)	1,13 (1,07 – 1,18)
НАРКОТИЧНІ АНАЛЬГЕТИКИ
Парацетамол (при застосуванні в комбінації гідро кодон/парацета-мол) 300 мг разова доза	↔ параце-тамол	1,02 (0,89 – 1,18)	1,17 (1,09 – 1,26)	NA	Корекція дози не потрібна при застосуванні з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.
	↔ омбітасвір	1,01 (0,93 – 1,10)	0,97 (0,93 – 1,02)	0,93 (0,90 – 0,97)
	↔ парита-превір	1,01 (0,80 – 1,27)	1,03 (0,89 – 1,18)	1,10 (0,97 – 1,26)
	↔ дасабувір	1,13 (1,01 – 1,26)	1,12 (1,05 – 1,19)	1,16 (1,08 – 1,25)
Гідрокодон (при застосуванні в комбінації гідро кодон/парацетамол) 5 мг разова доза Інгібування СУРЗА4 ритонавіром	↑ гідрокодон	1,27 (1,14 – 1,40)	1,90 (1,72 – 2,10)	NA	Зниження дози гідрокодону на 50% та/або клінічний моніторинг має проводитися при застосуванні з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.
	Зміни для омбітасвіру, паритапревіру та дасабувіру такі самі, як для парацетамолу (див. вище).
ІНГІБІТОРИ ФОСФОДІЕСТЕРАЗИ (ФДЕ – 5)
Силденафіл (для лікування легеневої гіпертензії) інгібування CYP3A ритонавіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ силденафіл				Одночасне застосування протипоказане.
ІНГІБІТОРИ ПРОТОННОЇ ПОМПИ
Омепразол 40 мг один раз на добу індукування CYP2C19 ритонавіром	↓ омепразол	0,62 (0,48 – 0,80)	0,62 (0,51 – 0,75)	NA	У разі клінічної необхідності слід підвищити дозу омепразолу. Для Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна.
	↔ омбітасвір	1,02 (0,95 – 1,09)	1,05 (0,98 – 1,12)	1,04 (0,98 – 1,11)
	↔ парита-превір	1,19 (1,04 – 1,36)	1,18 (1,03 – 1,37)	0,92 (0,76 – 1,12)
	↔ дасабувір	1,13 (1,03 – 1,25)	1,08 (0,98 – 1,20)	1,05 (0,93 – 1,19)
Езомепразол Лансопразол індукування CYP2C19 ритонавіром,	Не досліджувалося. Очікується: ↓ езомепразол, лансопразол				У разі клінічної необхідності слід підвищити дозу езомепразолу/ лансопразолу.
СЕДАТИВНІ / СНОДІЙНІ ЗАСОБИ
Золпідем 5 мг разова доза	↔ золпідем	0,94 (0,76 – 1,16)	0,95 (0,74 – 1,23)	NA	Для золпідему та комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром коригування дози не потрібне.
	↔ омбітасвір	1,07 (1,00 – 1,15)	1,03 (1,00 – 1,07)	1,04 (1,00 – 1,08)
	↓ парита-превір	0,63 (0,46 – 0,86)	0,68 (0,55 – 0,85)	1,23 (1,10 – 1,38)
	↔ дасабувір	0,93 (0,84 – 1,03)	0,95 (0,84 – 1,08)	0,92 (0,83 – 1,01)
Діазепам 2 мг разова доза Індукування СУР2С19 ритонавіром	↓ діазепам	1,18 (1,07 – 1,30)	0,78 (0,73 – 0,82)	NA	Корекція дози діазепаму не потрібна. Можливе підвищення дози у разі клінічної необхідності.
	↓ нордіа-зепам	1,10 (1,03 – 1,19)	0,56 (0,45 – 0,70)	NA
	↔ омбітасвір	1,00 (0,93 – 1,08)	0,98 (0,93 – 1,03)	0,93 (0,88 – 0,98)
	↔ парита-превівр	0,95 (0,77 – 1,18)	0,91 (0,78 – 1,07)	0,92 (0,82 – 1,03)
	↔ дасабувір	1,05 (0,98 – 1,13)	1,01 (0,94 – 1,08)	1,05 (0,98 – 1,12)
Мідазолам (пероральний) Тріазолам інгібування CYP3A ритонавіром	Не досліджувалося. Очікування: ↑ мідазолам чи тріазолам				Одночасне застосування протипоказане. Якщо застосовується мідазолам парентерально, то необхідним є уважне клінічне спостереження щодо можливого пригнічення дихання та/або подовження седації, Слід розглянути можливість коригування дози мідазоламу.
Алпразолам 0,5 мг разова доза інгібування CYP3A ритонавіром	↑ алпразолам	1,09 (1,03 – 1,15)	1,34 (1,15 – 1,55)	NA	Рекомендоване клінічне спостереження за пацієнтом, У разі клінічної необхідності можна розглянути можливість зменшення дози алпразоламу. Для комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром коригування дози не потрібне.
	↔ омбітасвір	0,98 (0,93 – 1,04)	1,00 (0,96 – 1,04)	0,98 (0,93 – 1,04)
	↔ парита-превівр	0,91 (0,64 – 1,31)	0,96 (0,73 – 1,27)	1,12 (1,02 – 1,23)
	↔ дасабувір	0,93 (0,83 – 1,04)	0,98 (0,87 – 1,11)	1,00 (0,87 – 1,15)
ГОРМОНИ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ
Левотироксин інгібування UGT1A1 паритапревіром, омбітасвіром та дасабувіром	Не досліджувалося. Очікується: ↑ левотироксин				Для левотироксину можуть бути потрібні клінічний моніторинг і коригування дози.
Примітки. Лопінавір/ритонавір 800/200 мг раз на добу (вечірній прийом) також застосовувався з дасабувіром разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, Вплив на Cmax і AUC противірусних препаратів прямої дії та лопінавіру був подібним до такого при застосуванні лопінавіру/ритонавіру 400/100 мг двічі на добу з комбінацією Вірелакір + омбітасвір/ паритапревір/ритонавір. В дослідженні із супутнім призначенням рилпівірину та комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром зміни експозиції рилпівірину були подібними таким при його застосуванні вранці разом з їжею, так і при вечірньому прийомі під чам або за 4 години після їди. Циклоспорин приймали окремо в дозі 100 мг або в дозі 30 мг разом з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром. Рівні циклоспорину, нормалізовані за дозою, наведено щодо взаємодії з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром. C12 – концентрація через 12 годин після прийому разової дози еверолімусу. 1. 2 мг сиролімусу застосовується окремо, 0,5 мг приймають разом з Вільвіо з дасабувіром. Рівні сиролімусу, нормалізовані за дозою, наведено щодо взаємодії з Вільвіо з дасабувіром. C24 – концентрація через 24 годин після прийому разової дози циклоспорину, такролімусу або сиролімусу. Такролімус приймали окремо в дозі 2 мг або в дозі 2 мг з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром. Рівні такролімусу, нормалізовані за дозою, наведено щодо взаємодії з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром. Показники, нормалізовані за дозою, наведено для метадону бупренорфіну та налоксону. Дози, що використовувалися для комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром, становили: омбітасвір 25 мг, паритапревір 150 мг, ритонавір 100 мг один раз на добу і дасабувір 400 мг два рази на добу або 250 мг два рази на добу, Показники експозиції для дасабувіру, отримані для форми випуску 400 мг і таблетки 250 мг, подібні, Комбінація Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром призначалась в повторних дозах в усіх дослідженнях взаємодії, за винятком досліджень взаємодії з карбамазепіном, гемфіброзилом, кетоконазолом та сульфаметоксазолом/триметопримом.

Діти.

Дослідження взаємодії проводилися лише за участю дорослих.

Препарат Вірелакір повинні призначати лікарі, які мають досвід лікування хронічного гепатиту C.

Рекомендована доза дасабувіру становить 250 мг (одна таблетка) два рази на добу (зранку і ввечері). Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, призначені для перорального застосування – їх слід ковтати цілими, не розжовувати, не розламувати, не подрібнювати та не розчиняти. З метою максимізації абсорбції таблетки Вірелакір слід приймати разом з їжею без урахування вмісту жиру або калорій.

Лікарський засіб Вірелакір не слід застосовувати в якості монотерапії. Лікарський засіб Вірелакір слід призначати в комбінації з іншими лікарськими засобами для лікування ВГС. Зверніться до відповідних інструкцій для медичного застосування лікарських засобів, що застосовуються в комбінації із Вірелакіром.

У таблиці 3 наведено рекомендовані схеми лікування та їх тривалість залежно від популяції пацієнтів.

Таблиця 3.
Популяція пацієнтів	Схема лікування*	Тривалість
Генотип вірусу 1b, без цирозу або з компенсованим цирозом	Вірелакір + омбітасвір/паритапревір/ритонавір	12 тижнів   8-тижневий курс можна розглянути для раніше не лікованих пацієнтів, інфікованих генотипом вірусу 1b, з фіброзом від мінімального до помірного **
Генотип вірусу 1a, без цирозу	Вірелакір + омбітасвір/паритапревір/ритонавір + рибавірин*	12 тижнів
Генотип вірусу 1a, з компенсованим цирозом	Вірелакір + омбітасвір/паритапревір/ритонавір + рибавірин*	24 тижні
* Увага: додержуйтесь рекомендацій щодо лікування генотипу вірусу 1а, якщо пацієнт інфікований ВГС з неуточненим генотипом 1 або обома підтипами генотипу 1. ** При оцінці ступеня тяжкості захворювання печінки з використанням неінвазивних методів комбінація біомаркерів крові або поєднання вимірювання жорсткості печінки з аналізом крові покращують точність оцінки і повинні бути проведені перед призначенням 8-тижневого курсу лікування всім пацієнтам з помірним фіброзом

Пропущені дози

У разі пропуску прийому дози лікарського засобу Вірелакір призначену дозу слід прийняти протягом наступних 6 годин. Якщо від звичайного часу прийому лікарського засобу Вірелакір пройшло більше 6 годин, то не слід приймати пропущену дозу: пацієнт має прийняти наступну дозу згідно зі звичайною схемою прийому. Пацієнти, не повинні приймати подвійну дозу.

Особливості дозування для деяких популяцій. Коінфекція ВГС/ВІЛ-1

Слід дотримуватися рекомендацій щодо дозування, викладених в таблиці 3. Для отримання рекомендацій щодо дозування супутніх противірусних препаратів проти ВІЛ-1 зверніться до розділів «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Реципієнти печінки

Реципієнтам печінки рекомендується приймати лікарський засіб Вірелакір та комбінацію омбітасвір/паритапревір/ритонавір з рибавірином протягом 24 тижнів. На початку лікування можна використовувати знижену дозу рибавірину. У дослідженні стану після трансплантації печінки доза рибавірину була індивідуальною і більшість пацієнтів отримувала від 600 до 800 мг рибавірину на добу. Для отримання рекомендацій щодо дозування інгібіторів кальциневрину див розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку корекція дози Вірелакіру не потрібна.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з легким, помірним чи тяжким порушенням функції нирок або пацієнтам з термінальною стадією ниркової хвороби, які перебувають на діалізі, корекція дози лікарського засобу Вірелакір не потрібна. В разі необхідності включення в схему лікування рибавірину зверніться до інструкції для медичного застосування рибавірину щодо застосування пацієнтам з порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки

Пацієнтам з легким порушенням функції печінки (клас А за Чайлдом – П’ю) корекція дози Вірелакіру не потрібна. Лікарський засіб Вірелакір не рекомендований до застосування пацієнтам з помірним порушенням функції печінки (клас В за Чайлдои – П’ю). Лікарський засіб Вірелакір протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (клас С за Чайлдом – П’ю). Діти. Ефективність та безпеку застосування лікарського засобу Вірелакір дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлено. Дані відсутні. 

Зведені дані про безпеку базуються на сукупності результатів, отриманих в клінічних випробуваннях фази 2 і 3 за участю більше ніж 2 600 пацієнтів, які приймали лікарський засіб Вірелакір і комбінацію омбітасвір/паритапревір/ритонавіру з рибавірином чи без нього.

У пацієнтів, які отримували лікарський засіб Вірелакір і комбінацію омбітасвір/паритапревір/ритонавір з рибавірином, найбільш частими небажаними реакціями (більше ніж у 20% пацієнтів) були втомлюваність і нудота. Частка пацієнтів, які повністю припинили лікування через появу небажаних явищ, становила 0,2% (5 з 2044), а 4,8% (99 з

2 044) пацієнтів було потрібно зниження дози рибавірину через появу небажаних явищ.

У пацієнтів, які отримували Вірелакір та омбітасвір/паритапревір/ритонавір без рибавірину, побічні реакції, які традиційно пов’язують з рибавірином (такі як нудота, безсоння, анемія), були менш частими і жоден пацієнт (0 з 588) не припинив лікування через побічні реакції.

Профіль безпеки комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром був схожим у хворих без цирозу та з компенсованим цирозом, за винятком збільшення частоти транзиторної гіпербілірубінемії, коли рибавірин був частиною схеми лікування.

У таблиці 4 наведено небажані реакції, для яких причинний зв'язок з прийомом паритапревіру/омбітасвіру/ритонавіру у поєднанні з дасабувіром та/або рибавірином був принаймні обґрунтовано можливим. Більшість небажаних реакцій, представлених в таблиці 4, належала до 1 ступеня тяжкості при застосуванні лікарського засобу Вірелакір та комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Нижченаведені небажані реакції згруповані за органами, системами і частотою виникнення. Частоту виникнення визначено таким чином: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 - <1/10), нечасті (≥1/1 000 - <1/100), рідкі (≥1/10 000 - <1/1 000) або дуже рідкі (<1/10 000).

Таблиця 4. Небажані реакції, що спостерігалися при застосуванні лікарського засобу Вірелакір з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром в комбінації з рибавірином чи без нього

Частота виникнення	Вірелакір+ омбітасвір/паритапревір/ритона-вір + рибавірин* N=2 044	Вірелакір+ омбітасвір/паритапревір/ ритонавір N=588
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Часто	Анемія	–
Порушення з боку психіки
Дуже часто	Безсоння	–
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Дуже часто	Нудота	–
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини
Дуже часто	Свербіж шкіри	–
Часто	–	Свербіж шкіри
Рідко	Ангіоневротичний набряк	Ангіоневротичний набряк
Загальні порушення
Дуже часто	Астенія Втомлюваність	–
* Сукупні дані щодо усіх пацієнтів з інфекцією ВГС генотипу 1 у випробуваннях другої та третьої фази, включаючи пацієнтів з цирозом печінки.

Профіль безпеки комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром та рибавірином збігався з відомим профілем безпеки рибавірину.

Відхилення лабораторних параметрів

В таблиці 5 описано зміни лабораторних параметрів. Дані з різних досліджень наведено поряд лише для спрощення представлення; не слід проводити прямих порівнянь між випробуваннями, що розрізняються за дизайном.

Таблиця 5. Відхилення лабораторних параметрів, пов’язані з лікуванням

Лабораторні параметри	SAPPHIRE I і II	PEARL II, III і IV	TURQUOISE II (пацієнти з цирозом печінки)
	Вірелакір та омбітасвір/ паритапревір/ ритонавір + рибавірин   12 тижнів N = 770 n (%)	Вірелакір та омбітасвір/ паритапревір/ ритонавір     12 тижнів N = 509 n (%)	Вірелакір та омбітасвір/ паритапревір/ ритонавір + рибавірин   12 або 24 тижні N = 380 n (%)
АЛТ
>5 – 20 × ULN* (ступінь 3)	6/765 (0,8%)	1/509 (0,2%)	4/380 (1,1%)
>20 × ULN (ступінь 4)	3/765 (0,4%)	0	2/380 (0,5%)
Гемоглобін
<100 – 80 г/л (ступінь 2)	41/765 (5,4%)	0	30/380 (7,9%)
<80 – 65 г/л (ступінь 3)	1/765 (0,1%)	0	3/380 (0,8%)
<65 г/л (ступінь 4)	0	0	1/380 (0,3%)
Загальний білірубін
>3 – 10 × ULN (ступінь 3)	19/765 (2,5%)	2/509 (0,4%)	37/380 (9,7%)
>10 × ULN (ступінь 4)	1/765 (0,1%)	0	0
*ULN – верхня межа норми.

Підвищення рівнів АЛТ в сироватці крові.

Згідно з аналізом сукупних даних клінічних випробувань лікарського засобу Вірелакір і комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір з рибавірином або без нього, менше ніж у 1% пацієнтів після початку лікування спостерігалось підвищення сироваткових рівнів АЛТ до значень, що в 5 та більше разів перевищували верхню межу норми. Оскільки частота таких підвищень становила 26% серед жінок, які одночасно приймали лікарські засоби, що містять етинілестрадіол, такі лікарські засоби протипоказані для застосування із Вірелакіром і комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір. При використанні інших типів системних естрогенів, що зазвичай застосовуються в замісній гормональній терапії (наприклад, естрадіол і кон’юговані естрогени), не спостерігалося збільшення частоти підвищення АЛТ. Підвищення АЛТ були в основному асимптоматичними, зазвичай виникали протягом перших 4 тижнів лікування (середній час – 20 діб, діапазон 8–57 діб) і в більшості випадків зникали з продовженням терапії. Два пацієнти припинили прийом лікарського засобу Вірелакір і комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір через підвищення рівнів АЛТ, включаючи одного пацієнта, який застосовував етинілестрадіол. Троє пацієнтів переривали прийом лікарського засобу Вірелакір і комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір на період від 1 до 7 діб, включаючи одного пацієнта який застосовував етинілестрадіол. Більшість таких підвищень АЛТ були транзиторними і вважались пов’язаними із прийомом Вірелакіру і комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Підвищення рівня АЛТ зазвичай не були асоційовані із підвищенням рівнів білірубіну. Цироз печінки не був фактором ризику підвищення рівня АЛТ.

Підвищення рівнів білірубіну в сироватці крові.

У пацієнтів, які отримували лікарський засіб Вірелакір і комбінацію омбітасвір/паритапревір/ритонавір разом з рибавірином, спостерігалися тимчасові підвищення рівнів білірубіну (головним чином непрямого), пов’язані з інгібуванням транспортерів білірубіну OATP1B1/1B3 паритапревіром та з індукованим рибавірином гемолізом. Підвищення рівнів білірубіну виникали після початку лікування, досягали піка на 1-ому тижні дослідження та зазвичай зникали в ході терапії. Підвищення білірубіну не було асоційоване з підвищенням амінотрансфераз. Серед пацієнтів, які не отримували рибавірин, частота підвищень непрямого білірубіну була нижчою.

Реципієнти печінки.

Загальний профіль безпеки у ВГС-інфікованих реципієнтів печінки, які приймали лікарський засіб Вірелакір і комбінацію омбітасвір/паритапревір/ритонавір та рибавірин (на додаток до імунодепресантів), був подібним до такого у пацієнтів, які отримували лікарський засіб Вірелакір і комбінацію омбітасвір/паритапревір/ритонавір та рибавірин в ході клінічних досліджень третьої фази, хоча частота деяких небажаних реакцій була вищою. У 10 пацієнтів (29,4%) після початку лікування хоча б одноразово спостерігалось зниження гемоглобіну нижче 100 г/л. Десятьом з 34 пацієнтів (29,4%) було потрібне коригування дози рибавірину через зниження рівня гемоглобіну, а 2,9% (1 з 34) переривали прийом рибавірину. Коригування дози рибавірину не вплинуло на частоту досягнення стійкої вірусологічної відповіді (СВВ). П’ять пацієнтів потребували застосування еритропоетину, всі вони починали прийом рибавірину з дози від 1000 до 1200 мг на добу. Жодному пацієнту не була потрібна трансфузія крові.

Пацієнти з коінфекцією ВІЛ/ВГС.

Загальний профіль безпеки у пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ-1 був подібним до такого, що спостерігався у пацієнтів з моноінфекцією ВГС. Тимчасові підвищення загального білірубіну (головним чином за рахунок непрямого) до рівнів, що в 3 та більше разів перевищують верхню межу норми, спостерігалися у 17 (27,0%) пацієнтів; 15 з цих пацієнтів отримували атазанавір. В жодного з пацієнтів з гіпербілірубінемією не відмічалось супутнього підвищення амінотрансфераз.

Постреєстраційні дані про небажані явища Гепатобіліарні розлади: декомпенсація функції печінки, печінкова недостатність спостерігалися протягом лікування Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром та з рибавірином чи без нього (див. розділ «Особливі заходи безпеки»). Частота виникнення реакції невідома. Діти

Безпеку застосування лікарського засобу Вірелакір дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлено. Дані відсутні.

Найвища зареєстрована разова доза дасабувіру, яку приймали здорові добровольці, становила 2 г. Не спостерігалось жодних небажаних реакцій або клінічно значущих відхилень лабораторних параметрів, пов’язаних із застосуванням препарату. У разі передозування рекомендується спостерігати за пацієнтом. У разі появи будь-яких симптомів небажаних реакцій слід негайно розпочати симптоматичне лікування.

Вагітність

Існують дуже обмежені дані щодо використання Вірелакіру вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не виявили прямої або непрямої репродуктивної токсичності. Як застережний засіб краще не використовувати Вірелакір під час вагітності.

Якщо разом з Вірелакіром призначають рибавірин, слід враховувати протипоказання до застосування рибавірину під час вагітності (див. інструкцію для медичного застосування рибавірину).

Необхідно вжити всіх можливих заходів для запобігання вагітності пацієнткам-жінкам та жінкам, які є партнерами пацієнтів-чоловіків, якщо Вірелакір застосовують з рибавірином. В усіх дослідженнях на тваринах рибавірин продемонстрував значний тератогенний та/або ембріоцидний ефект, тому рибавірин протипоказаний до застосування вагітним жінкам та їх партнерам чоловічої статі. Жінки репродуктивного віку та їхні партнери чоловічої статі не повинні приймати рибавірин, якщо лише вони не використовують ефективну контрацепцію протягом періоду лікування та після завершення лікування: протягом ще 4 місяців, якщо лікувалась жінка, або 7 місяців, якщо лікувався чоловік. Для отримання повної інформації про використання рибавірину під час вагітності зверніться до інструкції для медичного застосування рибавірину.

Застосування етинілестрадіолу протипоказане в комбінації з лікарським засобом Вірелакір (див. розділ «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Годування груддю

Невідомо, чи дасабувір та його метаболіти екскретуються з грудним молоком у жінок. Наявні дані фармакокінетичних досліджень на тваринах продемонстрували екскрецію дасабувіру та його метаболітів з молоком. У зв’язку з ризиком небажаних реакцій у немовлят, яких годують груддю жінки які застосовують дасабувір, слід прийняти рішення, про припинення годування груддю або припинення терапії лікарським засобом Вірелакір, з огляду на важливість лікування жінки. Якщо пацієнти отримують рибавірин, зверніться до інструкції для медичного застосування рибавірину.

Фертильність

Дані щодо впливу дасабувіру на фертильність відсутні. Дослідження на тваринах не вказували на шкідливий вплив на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтів необхідно поінформувати про можливість виникнення втомлюваності під час лікування Вірелакіром у комбінації з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром та рибавірином.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

1 картонна коробка для застосування протягом 4 тижнів (56 таблеток) містить 4 картонні коробки для застосування протягом 1 тижня;

1 картонна коробка для застосування протягом 1 тижня (14 таблеток) містить 7 блістерів по 2 таблетки в кожному.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Производитель: Еббві Айрленд НЛ Б.В. для ЕббВі Біофармасьютікалз ГмбХ (Ірландія, Швейцарія)

Фарм. группа: Противовирусные средства для системного применения, противовирусные средства прямого действия.

Регистрация: UA/15191/01/01

МНН: Дасабувір, омбітасвір, паритапревір та ритонавір

Код АТХ:

(J) Противомикробные лекарственные средства для системного использования

(J05) Антивирусные препараты для системного применения

(J05A) Антивирусные препараты прямого действия

(J05AX) Другие антивирусные препараты

(J05AX16) Дасабувир