Вистамид таблетки, п/плен. обол. по 50 мг №30 (10х3)

Сінтон Хіспанія, С.Л. Лтд. (Іспанія)

Форма выпуска:

Вистамид таблетки, в / плел. обол., по 150 мг №30 (10х3)
Сінтон Хіспанія, С.Л. Лтд. (Іспанія)

Инструкция для Вистамид таблетки, п/плен. обол. по 50 мг №30 (10х3):

Состав Противопоказания Побочные реакции В период беременности Регистрационные данные

Показания Способ применения и дозы Передозировка Условия хранения Рекомендуемые аналоги

Инструкция указана для Вистамид таблетки, п/плен. обол. по 50 мг №30 (10х3)

Состав

діюча речовина: bicalutamide;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 50 мг бікалутаміду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, кросповідон, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, оболонка: лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол (ПЕГ 4000).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою; на одному боці таблеток гравіювання «ВСМ 50».

Фармакотерапевтична група

Антиандрогенні засоби. Код АТХ L02B B03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Бікалутамід є нестероїдним антиандрогеном, що не має іншого впливу на ендокринну систему. Препарат зв’язується з андрогенними рецепторами, не активуючи експресію генів, таким чином пригнічуючи андрогенні стимули. В результаті пригнічення спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. При відміні бікалутаміду у певної частини пацієнтів може виникнути синдром відміни.

Бікалутамід є рацемічною сумішшю із антиандрогенною активністю, представлений майже виключно (R)-енантіомером.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл

Бікалутамід добре всмоктується після перорального прийому. Немає доказів клінічно значимого ефекту прийому їжі на біодоступність препарату.

(S)-енантіомер дуже швидко виводиться порівняно із (R)-енантіомером; період напіввиведення останнього з плазми становить приблизно 1 тиждень.

При щоденному застосуванні бікалутаміду (R)-енантіомер через його тривалий період напіввиведення кумулюється у плазмі в 10-кратній концентрації.

Плато концентрації (R)-енантіомера на рівні приблизно 9 мкг/мл спостерігається при застосуванні денної дози 50 мг бікалутаміду. У стабільній фазі на частку переважно активного (R)-енантіомера припадає 99 % загальної кількості циркулюючих енантіомерів.

Фармакокінетика (R)-енантіомера не залежить від віку, наявності ураження нирок або легкого чи помірного ураження печінки. Існують докази, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер повільніше елімінується із плазми.

Бікалутамід має високий ступінь зв’язування з білками (рацемат – 96 % (R)-енантіомер – > 99 %) та інтенсивно метаболізується (шляхом оксидації та глюкуронізації), його метаболіти однаковою мірою виділяються з сечею та жовчю.

У ході клінічного дослідження середня концентрація (R)-бікалутаміду у спермі чоловіків, які отримували бікалутамід у дозі 150 мг, становила 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно потрапляє в організм жінки під час статевих зносин, є низькою та може становити приблизно 0,3 мкг/мл. Цей рівень є нижчим за той, що у лабораторних тварин призводить до зміни потомства.

Показания Вистамид таблетки, п/плен. обол. по 50 мг №30 (10х3)

Рак передміхурової залози (пізні стадії) у комбінації з терапією аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону чи хірургічною кастрацією.

Противопоказания Вистамид таблетки, п/плен. обол. по 50 мг №30 (10х3)

Бікалутамід протипоказаний для застосування жінкам та дітям.

Бікалутамід не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до діючої речовини чи будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату.

Протипоказане одночасне застосування бікалутаміду із терфенадином, астемізолом чи цизапридом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Не існує доказів фармакодинамічної чи фармакокінетичної взаємодії бікалутаміду та аналогів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.

Дослідження іn vitro показали, що R-бікалутамід є інгібітором CYP 3A4 та виявляє менший інгібіторний ефект на активність CYP 2С9, 2С19 та 2D6.

Хоча клінічні дослідження, у ході яких застосовували антипірин як маркер активності цитохрому Р450 (CYP), не свідчать про потенційну взаємодію із бікалутамідом, середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою) збільшилась до 80 % після одночасного його застосування протягом 28 днів із бікалутамідом. Для препаратів з вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення може мати велике значення. Тому одночасне застосування із терфенадином, астемізолом та цизапридом є протипоказаним. Також бікалутамід слід з обережністю застосовувати із такими сполуками, як циклоспорини та блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність у зменшенні дози цих препаратів, особливо якщо є ознаки посилення впливу препарату чи виникають побічні ефекти у результаті його застосування. При застосуванні циклоспорину рекомендують проводити ретельне спостереження за його концентрацією у плазмі та за клінічним станом пацієнта після початку чи припинення лікування бікалутамідом.

З обережністю слід призначати бікалутамід при застосуванні препаратів, які можуть пригнічувати окислення препарату (таких як циметидин, кетоконазол). Теоретично це може призвести до підвищення концентрації бікалутаміду у плазмі, що може зумовити посилення побічних ефектів препарату.

Дослідження іn vitro показали, що бікалутамід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин із ділянок його зв’язування з білками. Тому у разі призначення бікалутаміду пацієнтам, які вже отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендують проводити ретельний моніторинг протромбінового часу.

Особливості застосування

Лікування препаратом Вістамід слід починати під безпосереднім наглядом лікаря.

Бікалутамід активно метаболізується в печінці. Деякі дані дають підставу вважати, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки виведення препарату уповільнюється, а це може привести до кумуляції бікалутаміду. Тому бікалутамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із помірними чи тяжкими ураженнями печінки.

Через можливість змін функції печінки слід періодично проводити контроль печінкових проб. Більшість змін спостерігаються протягом перших 6 місяців застосування бікалутаміду.

Зрідка при застосуванні бікалутаміду спостерігають тяжкі зміни, повідомлялось навіть про смертельні випадки. Якщо спостерігаються тяжкі зміни функції печінки, лікування бікалутамідом слід припинити.

У чоловіків, які приймають агоністи рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону, спостерігається зменшення толерантності до глюкози. Це може проявитися цукровим діабетом або втратою глікемічного контролю у пацієнтів з уже виявленим діабетом. У зв’язку з цим слід приділити увагу моніторингу рівня глюкози в крові пацієнтів, які отримують бікалутамід у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.

Показано, що бікалутамід пригнічує активність цитохрому Р₄₅₀ (CYP 3A4), тому слід проявляти обережність у разі одночасного його призначення із препаратами, що метаболізуються переважно CYP 3A4.

Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, вродженою лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.

Способ применения и дозы Вистамид таблетки, п/плен. обол. по 50 мг №30 (10х3)

Дорослі пацієнти чоловічої статі, включаючи пацієнтів літнього віку: перорально по 1 таблетці 50 мг один раз на добу. Лікування бікалутамідом слід починати щонайменше за 3 дні до початку терапії аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону або одночасно із хірургічною кастрацією.

Ниркова недостатність: пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна.

Печінкова недостатність: пацієнтам із легкою печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів із помірною чи тяжкою печінковою недостатністю може спостерігатися підвищене накопичення препарату.

Діти. Бікалутамід протипоказаний для застосування дітям.

Побочные реакции Вистамид таблетки, п/плен. обол. по 50 мг №30 (10х3)

Побічні реакції зазначено за частотою: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, ≤1/100), рідкі (≥1/10 000, ≤1/1000), дуже рідкі (≤1/10 000), частота невідома (на основі доступних даних неможливо встановити частоту виникнення).

*Система органів*	*Частота*	*Побічна реакція*
Порушення з боку крові та лімфатичної системи	Дуже часті	Анемія
Порушення з боку імунної системи	Нечасті	Гіперчутливість, ангіоневротичний набряк, кропив’янка
Порушення метаболізму та харчування	Часті	Зменшення апетиту
Психічні розлади	Часті	Зниження лібідо, депресія
Порушення з боку нервової системи	Дуже часті	Запаморочення
Порушення з боку нервової системи	Часті	Сонливість
Порушення з боку серця	Часті	Інфаркт міокарда (є повідомлення про летальний випадок)⁴, серцева недостатність⁴
Судинні порушення	Дуже часті	Припливи
Порушення з боку середостіння, грудної клітки та дихальної системи	Нечасті	Інтерстиціальна легенева хвороба. Є повідомлення про летальні випадки.
Порушення з боку травної системи	Дуже часті	Біль у животі, запор, нудота
Порушення з боку травної системи	Часті	Диспепсія, метеоризм
Гепатобіліарні розлади	Часті	Гепатотоксичність, жовтяниця, підвищення активності трансаміназ¹
Гепатобіліарні розлади	Рідкі	Печінкова недостатність². Є повідомлення про летальні випадки.
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини	Часті	Алопеція, гірсутизм/відновлення росту волосся, сухість шкіри, свербіж, висип
Порушення з боку нирок та сечовидільної системи	Дуже часті	Гематурія
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз	Дуже часті	Гінекомастія та болючість молочних залоз³
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз	Часті	Еректильна дисфункція
Загальні порушення та стан місця введення	Дуже часті	Астенія, набряк
Загальні порушення та стан місця введення	Часті	Біль у грудях
Обстеження	Часті	Збільшення маси тіла

¹Зміни з боку печінки рідко є тяжкими та часто минають або слабшають при продовженні лікування чи після його припинення.

²Печінкова недостатність зрідка відмічалася у пацієнтів, які приймали бікалутамід, проте причинно-наслідковий зв’язок із препаратом точно не встановлений. Слід розглянути доцільність періодичного контролю функції печінки.

³Може зменшитись при супутній кастрації.

⁴Спостерігалося під час фармако-епідеміологічного дослідження застосування агоністів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону та антиандрогенів для лікування раку передміхурової залози. Ризик збільшувався, якщо бікалутамід 50 мг застосовували у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону, проте збільшення ризику не було відмічено при застосуванні бікалутаміду 150 мг як монотерапії для лікування раку передміхурової залози.

Передозировка Вистамид таблетки, п/плен. обол. по 50 мг №30 (10х3)

Немає даних щодо передозування у людей. Специфічного антидоту не існує; лікування симптоматичне. Діаліз може бути неефективним, оскільки бікалутамід значною мірою зв’язується з білками та не виявляється у незміненому вигляді у сечі. При передозуванні показана загальна підтримувальна терапія, включаючи моніторинг життєво важливих показників.