Азитроміцин Гріндекс таблетки в/плів. обол. 500 мг №3 (3х1)

діюча речовина: азитроміцин (azithromycin);

1 таблетка містить 500 мг азитроміцину (у вигляді дигідрату);

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, кросповідон, кальцію гідрофосфат безводний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат;

оболонка: гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); лактоза, моногідрат; триацетин.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин. Код АТС J01F A10.

Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину.

• Інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит).
• Інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія).
• Інфекції шкіри та м’яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози. Лікування нетяжких форм акне вульгарис.
• Інфекції, що передаються статевим шляхом: неускладнений та ускладнений уретрит/цервіцит, спричинений Chlamydia trachomatis.

• Підвищена чутливість до діючої речовини, до будь-якого іншого компонента препарату або до інших макролідів;
• одночасне застосування з похідними ріжків (імовірність ерготизму).

Дорослі і діти з масою тіла понад 45 кг.

Азитроміцин слід застосовувати 1 раз на добу, щонайменше за 1 годину до прийому їжі або через 2 години після прийому їжі.

При інфекційних захворюваннях ЛОР-органів, дихальних шляхів, шкіри і м’яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми): доза становить 500 мг 1 раз на добу протягом 3 діб.

Хронічна мігруюча еритема: у 1-й день 1 г (2 таблетки по 500 мг за 1 раз), з 2-го до 5-го дня 500 мг на добу (1 таблетка по 500 мг).

Неускладнений та ускладнений уретрит/цервіцит: одноразово 1 г (2 таблетки по 500 мг). Курсова доза – 1 г.

Порядок дій у випадку пропуску прийому дози.

Пропущену дозу необхідно приймати якомога швидше, а наступні дози слід приймати з інтервалом у 24 години.

Ниркова недостатність.

Пацієнтам з незначною дисфункцією нирок (кліренс креатиніну >40 мл/хв) немає необхідності змінювати дозування. Не було проведено жодних досліджень за участю пацієнтів з кліренсом креатиніну <40 мл/хв. Відповідно, слід з обережністю застосовувати азитроміцин таким пацієнтам.

Печінкова недостатність.

Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки.

Коригування дози для пацієнтів літнього віку не потребується.

Акне вульгарис: курсова доза становить 6 г. Рекомендується така схема лікування: у перші 3 дні призначають по 1 таблетці по 500 мг 1 раз на день, наступні 9 тижнів – по 1 таблетці по 500 мг 1 раз на тиждень, причому на другий тиждень препарат застосовують через 7 днів після попереднього прийому.

У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу належить прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалами у 24 години.

Побічні реакції класифіковано за частотою:

дуже часто: > 10%; часто: > 1% – < 10%; нечасто: > 0,1% – < 1%; рідко: > 0,01% – < 0,1%; дуже рідко: < 0,01%; частоту не встановлено (у тому числі поодинокі випадки).

Інфекції та інвазії: нечасто – оральний кандидоз, вагінальні інфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія, лейкопенія; рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія.

Надходили повідомлення про періоди транзиторної слабко вираженої нейтропенії. Однак причинно-наслідковий зв'язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.

З боку психіки: рідко – агресивність, гіперактивність, тривога та нервозність; частоту не встановлено – ажитація.

З боку нервової системи: нечасто – запаморочення/вертиго, гіпестезія, сонливість, синкопе, головний біль, судоми (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками), спотворення або втрата смаку та відчуття запахів; рідко – парестезії, астенія, безсоння; частоту не встановлено – міастенія гравіс.

З боку органів зору: часто – порушення зору.

З боку органів слуху: рідко – повідомлялося, що макролідні антибіотики спричиняють погіршання слуху. У деяких пацієнтів, які приймали азитроміцин, спостерігалися порушення слуху, настання глухоти та дзвін у вухах. Більшість із цих випадків пов’язані з експериментальними дослідженнями, в яких азитроміцин застосовували у великих дозах протягом тривалого часу. Відповідно до доступних звітів про подальше медичне спостереження більшість із цих проблем були оборотні.

З боку серцевої діяльності: рідко повідомлялося про сильне серцебиття, біль у грудях, аритмію, що проявляється шлуночковою тахікардією (аналогічно з іншими макролідними антибіотиками). Рідко повідомлялося про подовження інтервалу QT та тріпотіння-мерехтіння шлуночків, артеріальну гіпотензію.

З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, неприємні відчуття в животі (біль/спазми); нечасто – рідкі випорожнення, метеоризм, порушення травлення, гастрит, анорексія; рідко – запор, зміна кольору язика. Повідомлялося про псевдомембранозний коліт, панкреатит.

З боку печінки і жовчного міхура: рідко повідомлялося про гепатит та холестатичну жовтяницю, включаючи змінені показники функціональної проби печінки, а також про рідкісні випадки тяжкого гепатиту та дисфункції печінки, інколи з летальним наслідком; частоту не встановлено – печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некротичний гепатит.

З боку шкіри: нечасто – алергічні реакції, включаючи свербіж і висипання; рідко – екзантема, алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив'янку і світлочутливість, серйозні шкірні реакції, а саме: поліморфну еритему, синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетно-м’язової системи: нечасто – артралгія.

З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиціальний нефрит і гостра ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: нечасто – вагініт.

Системні порушення: рідко – анафілаксія, включаючи набряк (у рідкісних випадках з летальним наслідком), кандидоз, ангіоедема.

Загальні порушення: нечасто – втома.

Дослідження: часто – лімфоцитопенія, зменшення кількості бікарбонатів крові; нечасто – підвищення АсАТ, АлАТ, білірубіну крові, рівня сечовини, креатиніну крові, зміни вмісту калію у крові.

Симптоми: оборотне порушення слуху, виражені нудота, блювання, діарея.

Лікування: необхідно прийняти активоване вугілля та проводити симптоматичну терапію, спрямовану на підтримання життєвих функцій організму.

Вагітність.

Азитроміцин проникає крізь плаценту, однак не було виявлено шкідливого впливу препарату на плід. Відповідні і добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок не проводили. Азитроміцин може бути призначений тільки в тому випадку, якщо користь від лікування для матері перевищує ризик для плода.

Годування груддю.

Дослідження щодо проникнення препарату у грудне молоко відсутні, таким чином, азитроміцин застосовують під час годування груддю лише у разі відсутності адекватних альтернативних ліків.

Діти

Препарат у цій лікарській формі не застосовують дітям з масою тіла до 45 кг.

Особливості застосування

Алергічні реакції. У рідкісних випадках азитроміцин може спричиняти серйозні алергічні (рідко летальні) реакції, такі як ангіоневротичний набряк та анафілаксія. Деякі з цих реакцій зумовлювали розвиток рецидивних симптомів і потребували більш тривалого спостереження і лікування.

Порушення функції печінки. Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, не слід призначати азитроміцин пацієнтам з тяжкими захворюваннями печінки. Повідомлялось про випадки фульмінантного гепатиту, що спричиняє небезпечну для життя печінкову недостатність. Необхідно проводити контроль функції печінки у випадку розвитку симптомів дисфункції печінки, наприклад астенії (швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч та печінковою енцефалопатією).

Порушення функції нирок. У пацієнтів з тяжкою дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв) спостерігалося 33 % збільшення системної експозиції азитроміцину.

Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QТ, що підвищує ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння-мерехтіння шлуночків, спостерігалися при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Цей ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження серцевої реполяризації, тому слід з обережністю призначати лікування таким пацієнтам:

• із вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QТ;
• які наразі застосовують інші активні речовини, що подовжують інтервал QT, наприклад антиаритмічні препарати класів ІА і III (цизаприд і терфенадин);
• з порушеннями електролітного обміну, особливо у випадку гіпокаліємії та гіпомагніємії;
• з клінічно релевантною брадикардією, аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Тяжка міастенія (myasthenia gravis). Повідомлялось про загострення симптомів тяжкої міастенії або про новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Стрептококові інфекції. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні запальних захворювань ротоглотки, спричинених стрептококом, але немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину у профілактиці гострого ревматичного поліартриту.

Суперінфекції. Як і у випадку з іншими антибактеріальними препаратами, є імовірність виникнення суперінфекцій (наприклад мікозів).

Таблетки містять лактозу, тому цей препарат не слід застосовувати пацієнтам із рідкісною вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом Lapp-лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Оскільки азитроміцин може викликати певні порушення з боку нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»), не рекомендується застосовувати препарат, коли необхідно керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал QT.

Антациди: при вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшилися на 30 %. Азитроміцин необхідно приймати принаймні за годину до або через 2 години після прийому антациду.

Карбамазепін: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових волонтерів азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метаболіти.

Циклоспорин: деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Оскільки не було проведено фармакокінетичних і клінічних досліджень можливої взаємодії при одночасному прийомі азитроміцину і циклоспорину, слід ретельно зважити терапевтичну ситуацію до призначення одночасного прийому цих ліків. Якщо комбіноване лікування є виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.

Кумаринові антикоагулянти: повідомлялося про підвищену тенденцію до кровотеч у зв’язку з одночасним застосуванням азитроміцину та варфарину або кумариноподібних пероральних антикоагулянтів. Необхідно проводити моніторинг протромбінового часу.

Дигоксин: повідомлялося, що у деяких пацієнтів певні макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Відповідно у разі одночасного застосування азитроміцину і дигоксину треба пам’ятати про можливе підвищення концентрацій дигоксину та проводити моніторинг рівня дигоксину.

Метилпреднізолон: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових волонтерів азитроміцин не виявив значного впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.

Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати у комбінації з терфенадином.

Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику теофіліну при одночасному прийомі азитроміцину і теофіліну здоровими волонтерами. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді призводило до підвищених рівнів теофіліну в сироватці крові.

Зидовудин: одноразові дози 1000 мг азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику та виділення з сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах у периферійному кровообігу. Клінічна значущість цих даних не визначена.

Нелфінавір: застосування нелфінавіру спричиняє збільшення рівноважних концентрацій азитроміцину у сироватці крові. Хоча корекція дози азитроміцину при його одночасному застосуванні з нелфінавіром не рекомендується, є виправданим ретельний моніторинг відомих побічних ефектів азитроміцину.

Диданозин: при одночасному застосуванні азитроміцину з диданозином у шести суб’єктів не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з плацебо.

Рифабутин: одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на плазмові концентрації цих препаратів. Нейтропенія спостерігалась у суб’єктів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв'язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений.

Відомо, що макролідні антибіотики вступають у реакцію з астемізолом, триазоламом, мідазоламом і альфентанілом. Оскільки даних про взаємодії між азитроміцином і зазначеними вище засобами немає, рекомендується здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів, коли ці препарати застосовують одночасно.

Про вплив азитроміцину на рівні циметидину в крові не повідомлялося.

На відміну від більшості макролідних антибіотиків, азитроміцин не чинить впливу на цитохром P450.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Азитроміцин є представником групи макролідних антибіотиків – азалідів, що мають широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50S-субодиницею рибосом і запобігання транслокації пептидів при відсутності впливу на синтез полінуклеотидів.

Механізм резистентності.

Резистентність до азитроміцину може бути вродженою або набутою. Повна перехресна резистентність існує серед Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичним стрептококом групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus, включаючи метицилін-резистентний золотистий стафілокок (MRSA), до еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.

Спектр антимікробної дії азитроміцину

Чутливі

Аеробні грампозитивні бактерії

Staphylococcus aureus метицилін-чутливий

Streptococcus pneumoniae пеніцилін-чутливий

Streptococcus pyogenes (гр.А)

Аеробні грамнегативні бактерії

Haemophilus influenzae Haemophilus parainfluenzae

Legionella pneumophila

Moraxella catarrhalis

Pasteurella multocida

Анаеробні бактерії

Clostridium perfringens

Fusobacterium spp. (види)

Prevotella spp.

Porphyromonas spp.

Інші бактерії

Chlamydia trachomatis

Види, які набувають резистентності у поодиноких випадках

Аеробні грампозитивні бактерії Streptococcus pneumoniae  з проміжною чутливістю до пеніциліну  пеніцилін-резистентні

Вроджено резистентні організми Аеробні грампозитивні бактерії Enterococcus faecalis

Стафілококи MRSA, MRSE (метицилін-резистентний золотистий стафілокок)

Анаеробні бактерії Група бактероїдів Bacteroides fragilis

Фармакокінетика. 

Біодоступність після прийому внутрішньо становить приблизно 37 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2-3 години після прийому препарату.

При прийомі азитроміцин розподіляється по всьому організму. У фармакокінетичних дослідженнях було показано, що концентрації азитроміцину у тканинах значно вищі (в 50 разів), ніж у плазмі, що свідчить про сильне зв’язування препарату з тканинами.

Зв’язування з білками сироватки варіює залежно від плазмових концентрацій і становить від 12 % при 0,5 мкг/мл до 52 % при 0,05 мкг/мл у сироватці крові. Уявний об’єм розподілу у рівноважному стані (VVSS) становив 31,1 л/кг.

Кінцевий період плазмового напіввиведення повністю відповідає періоду напіввиведення з тканин протягом 2-4 днів.

Приблизно 12 % дози азитроміцину виділяються незмінними з сечею протягом наступних трьох днів. Особливо високі концентрації незміненого азитроміцину були виявлені в жовчі людини. Також у жовчі було виявлено десять метаболітів, які утворювались за допомогою N- та O-деметилювання, гідроксилювання кілець дезозаміну і аглікону та розщеплення кладинози кон’югата. Порівняння результатів рідинної хроматографії та мікробіологічних аналізів показало, що метаболіти азитроміцину не є мікробіологічно активними.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості:

білі, довгасті, двоопуклі таблетки з рискою з одного боку, вкриті плівковою оболонкою.

Зберігати при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Упаковка.

По 3 таблетки у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник: Блуфарма-Індустрія Фармацевтика, С.А. для "Гріндекс АТ", Португалія/Латвія

Фарм. група: Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин.

Реєстрація: № UA/13480/01/01 від 26.02.2014. Наказ № 149 від 26.02.2014

МНН: Azithromycin

Код АТХ:

(J) Протимікробні лікарські засоби для системного використання

(J01) Антибактеріальні препарати для системного призначення

(J01F) Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни

(J01FA) Макроліди

(J01FA10) Азитроміцин