Бікулід табл. п/о 50 мг блистер №30

Фармасайнс Інк., Канада

Форма випуску:

Інструкція для Бікулід табл. п/о 50 мг блистер №30:

Склад Протипоказання Побічні реакції У період вагітності Реєстраційні дані

Показання Спосіб застосування та дози Передозування Умови зберігання Рекомендовані аналоги

Інструкція вказана для Бікулід табл. п/о 50 мг блистер №30

Склад

діюча речовина: бікалутамід;

1 таблетка містить бікалутаміду 50 мг;

допоміжні речовини: повідон, натрію лаурилсульфат, лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка таблетки: гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид Е 171, полідекстроза, триетилцитрат, поліетиленгліколь.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антиандрогенні засоби. Код АТС L02B B03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Бікулід є нестероїдним антиандрогеном, що не має іншого впливу на ендокринну систему. Препарат зв’язується з андрогенними рецепторами, не активуючи експресію генів, таким чином пригнічуючи андрогенні стимули. В результаті такого пригнічення спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. При відміні Бікуліду у певної частини пацієнтів може виникнути синдром відміни.

Бікулід є рацемічною сумішшю із антиандрогенною активністю, представлений майже виключно (R)-енантіомером.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл

Бікулід добре всмоктується після перорального прийому. Немає доказів клінічно значимого ефекту прийому їжі на біодоступність препарату.

(S)-енантіомер дуже швидко виводиться порівняно із (R)-енантіомером; період напіввиведення останнього з плазми становить приблизно 1 тиждень.

При щоденному призначенні Бікуліду (R)-енантіомер внаслідок його тривалого періоду напіввиведення кумулюється у плазмі в 10-кратній концентрації.

Плато концентрації (R)-енантіомеру на рівні приблизно 9 мкг/мл спостерігається при призначенні денної дози 50 мг Бікуліду. У стабільній фазі на частку переважно активного (R)-енантіомера припадає 99 % загальної кількості циркулюючих енантіомерів.

Фармакокінетика (R)-енантіомеру не залежить від віку, ураження нирок чи легкого та помірного ураження печінки. Існують докази, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер повільніше елімінується із плазми.

Бікулід має високий ступінь зв’язування з білками (рацемат – 96 % (R)-енантіомер – > 99 %) та інтенсивно метаболізується (шляхом оксидації та глюкуронізації), його метаболіти однаковою мірою виділяються з сечею та жовчю.

У ході клінічного дослідження середня концентрація (R)-бікалутаміду у спермі чоловіків, які отримували Бікулід у дозі 150 мг, становила 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно потрапляє в організм жінки-партнера під час статевих зносин, є низькою та може становити приблизно 0,3 мкг/мл. Цей рівень є нижчим за той, що у лабораторних тварин призводить до зміни потомства.

Основні фізико-хімічні властивості

вкриті оболонкою круглі таблетки білого кольору з відбитком «BIC» над «50» з одного боку та з відбитком логотипу «Р» або гладкі – з іншого.

Показання Бікулід табл. п/о 50 мг блистер №30

Рак передміхурової залози (пізні стадії) у комбінації з терапією аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону чи хірургічною кастрацією.

Протипоказання Бікулід табл. п/о 50 мг блистер №30

Бікулід протипоказаний для застосування жінкам та дітям.

Бікулід не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до діючої речовини чи будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату.

Протипоказане одночасне застосування Бікуліду із терфенадином, астемізолом чи цизапридом.

Діти

Бікулід протипоказаний для застосування дітям.

Особливості застосування

Лікування препаратом Бікулід слід починати під безпосереднім наглядом лікаря.

Бікулід активно метаболізується в печінці. Деякі дані дають підставу вважати, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки виведення препарату уповільнюється, а це може привести до кумуляції Бікуліду. Тому Бікулід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із помірними чи тяжкими ураженнями печінки.

Через можливість змін функції печінки слід періодично проводити контроль печінкових проб. Більшість змін спостерігаються протягом перших 6 місяців застосування Бікуліду.

Зрідка при призначенні Бікуліду спостерігають тяжкі зміни, повідомлялось навіть про смертельні випадки. Якщо спостерігаються тяжкі зміни функції печінки, лікування Бікулідом слід припинити.

У чоловіків, які приймають агоністи рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону, спостерігається зменшення толерантності до глюкози. Це може проявитися цукровим діабетом або втратою глікемічного контролю у пацієнтів з уже виявленим діабетом. У зв’язку з цим слід приділити увагу моніторингу рівня глюкози в крові пацієнтів, які отримують Бікулід у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.

Показано, що Бікулід пригнічує активність цитохрому Р450 (CYP 3A4), тому слід проявляти обережність при одночасному його призначенні із препаратами, що метаболізуються переважно CYP 3A4.

Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, вродженою лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Бікулід не має здатності впливати на керування автомобілем чи роботу зі складними механізмами. Однак, слід мати на увазі, що зрідка може виникати сонливість. Пацієнти, які приймають цей препарат, повинні дотримуватися обережності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не існує доказів фармакодинамічної чи фармакокінетичної взаємодії Бікуліду та аналогів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.

Дослідження іn vitro показали, що R-бікалутамід є інгібітором CYP 3A4 та виявляє менший інгібіторний ефект на активність CYP 2С9, 2С19 та 2D6.

Хоча клінічні дослідження, у ході яких застосовували антипірин як маркер активності цитохрому Р450 (CYP), не свідчать про потенційну взаємодію із Бікулідом, середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою) збільшилась до 80 % після одночасного його призначення протягом 28 днів із Бікулідом. Для препаратів з вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення може мати важливе значення. Відповідно, одночасне застосування із терфенадином, астемізолом та цизапридом є протипоказаним. Також Бікулід слід з обережністю застосовувати із такими сполуками, як циклоспорини та блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність у зменшенні дози цих препаратів, особливо якщо є ознаки посилення впливу препарату чи виникають побічні ефекти у результаті його застосування. При застосуванні циклоспорину рекомендують проводити ретельне спостереження за його концентрацією у плазмі та за клінічним станом пацієнта після початку чи припинення лікування Бікулідом.

З обережністю слід призначати Бікулід при застосуванні препаратів, які можуть пригнічувати окислення препарату (таких як циметидин, кетоконазол). Теоретично це може призвести до підвищення концентрації Бікуліду у плазмі, що може зумовити посилення побічних ефектів препарату.

Дослідження іn vitro показали, що Бікулід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин із ділянок його зв’язування з білками. Тому при призначенні Бікуліду пацієнтам, які вже отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендують проводити ретельний моніторинг протромбінового часу.

Спосіб застосування та дози Бікулід табл. п/о 50 мг блистер №30

Дорослі пацієнти чоловічої статі, включаючи пацієнтів літнього віку: перорально по 1 таблетці 50 мг один раз на добу. Лікування Бікулідом слід починати щонайменше за 3 дні до початку терапії аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону або одночасно із хірургічною кастрацією.

Діти: Бікулід протипоказаний для застосування дітям.

Ниркова недостатність: пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна.

Печінкова недостатність: пацієнтам із легкою печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів із помірною чи тяжкою печінковою недостатністю може спостерігатися підвищене накопичення препарату.

Побічні реакції Бікулід табл. п/о 50 мг блистер №30

Бікулід, як правило, добре переноситься, і лише у поодиноких випадках побічні ефекти вимагали припинення його прийому.

Спостерігалися такі побічні реакції.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: анемія.

Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість, ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

Порушення метаболізму та харчування: зменшення апетиту.

Психічні розлади: зниження лібідо, депресія.

Порушення з боку нервової системи: запаморочення, сонливість.

Порушення з боку серця: інфаркт міокарда (повідомлення про летальний випадок)4, серцева недостатність4.

Судинні порушення: припливи.

Порушення з боку середостіння, грудної клітки та дихальної системи: інтерстиціальна легенева хвороба. Є повідомлення про летальні випадки.

Порушення з боку травної системи: біль у животі, запор, нудота, диспепсія, метеоризм.

Гепатобіліарні розлади: гепатотоксичність, жовтяниця, підвищення активності трансаміназ1. Печінкова недостатність2. Є повідомлення про летальні випадки.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, гірсутизм/відновлення росту волосся, сухість шкіри, свербіж, висип.

Порушення з боку нирок та сечовидільної системи: гематурія.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія та болючість молочних залоз3. Еректильна дисфункція.

Загальні порушення та стан місця введення: астенія, набряк, біль у грудях.

Обстеження: збільшення маси тіла.

1 Зміни з боку печінки рідко є тяжкими та часто минають або слабшають при продовженні лікування чи після його припинення.

2 Печінкова недостатність зрідка відмічалася у пацієнтів, які приймали Бікулід, проте причинно-наслідковий зв'язок із препаратом точно не встановлений. Слід розглянути доцільність періодичного контролю функції печінки.

3 Може зменшитись при супутній кастрації.

4 Спостерігалося під час фармако-епідеміологічного дослідження застосування агоністів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону та антиандрогенів для лікування раку передміхурової залози. Ризик збільшувався, якщо Бікулід 50 мг застосовували у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону, проте збільшення ризику не було відмічено при застосуванні Бікуліду 150 мг як монотерапії для лікування раку передміхурової залози.

Передозування Бікулід табл. п/о 50 мг блистер №30

Немає даних щодо передозування людей. Специфічного антидоту не існує; лікування симптоматичне. Діаліз може бути неефективним, оскільки Бікулід значною мірою зв’язується з білками та не виявляється у незміненому вигляді у сечі. При передозуванні показана загальна підтримуюча терапія, включаючи моніторинг життєво важливих показників.