Глюкоза розчин д/інф. 10 % по 400 мл у пляш.

Біофарма, ПрАТ, м.Київ, Україна

Форма випуску:

Дивитися ще дозування

Інструкція для Глюкоза розчин д/інф. 10 % по 400 мл у пляш.:

Склад Протипоказання Побічні реакції У період вагітності Реєстраційні дані

Показання Спосіб застосування та дози Передозування Умови зберігання Рекомендовані аналоги

Інструкція вказана для Глюкоза розчин д/інф. 10 % по 400 мл у пляш.

Склад

діюча речовина: глюкоза;

1 л розчину глюкози моногідрату (у перерахунку на глюкозу безводну) – 100 г;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій 10%.

Фармакотерапевтична група

Розчини для парентерального харчування.

Код АТС V06D C01.

Показання Глюкоза розчин д/інф. 10 % по 400 мл у пляш.

Гіпоглікемія;
парентеральне харчування;
порушення, пов’язані з підвищеним розпадом білка внаслідок гіпоергозу.

Протипоказання Глюкоза розчин д/інф. 10 % по 400 мл у пляш.

Розчин глюкози 10 % протипоказаний пацієнтам з:

внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами за винятком станів, які пов’язані з гвпоглікемією та необхідністю парентерального харчування;
тяжкою гіпертонічною дегідратацією;
гіперчутливістю до діючої речовини;
діабетичною комою з гіперглікемією;
гіперосмолярною комою;
синдромом мальабсорбції глюкозо-галактози.

Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.

Особливості застосування

При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові.

При введенні препарату слід призначати інсулін під шкіру із розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Дані відсутні через виключне застосування препарату в умовах стаціонару.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками і фуросемідом слід враховувати їх здатність впливати на рівень глюкози у сироватці.

Інсулін сприяє потраплянню глюкози в периферичні тканини, стимулює утворення глікогену, синтез білків та жирних кислот. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об’єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність одночасно застосованих препаратів наперстянки. Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанкобаламіном.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Розчин глюкози має плазмозамінну, гідратуючу, метаболічну та дезінтоксикаційну дію. Підтримує об’єм циркулюючої крові та поповнює об’єм втраченої рідини. Він здатен до викликання діурезу залежно від клінічного стану пацієнта.

Глюкоза зазнає повного метаболізму, може зменшувати втрати протеїну та азоту, підтримує відкладення глікогену та зменшує кетоз (надмірне утворення кетонових тіл) при призначенні достатніх доз. У процесі метаболізму глюкози у тканинах виділяється значна кількість енергії, яка необхідна для життєдіяльності організму.

Фармакокінетика. Рівень глюкози у крові в нормі коливається в межах 45-85 мг/100 мл, що відповідає молярній концентрації 3,0-5,6 ммоль/л. Для підтримування таких рівнів у дорослої людини з масою тіла 60-100 кг її добовий прийом має становити 100-200 г. Внесок глюкози крові в загальну осмолярність плазми – 290 мОсм/л – є незначним, всього лише 5,6 мОсм/л. Таким чином, вливання розчинів глюкози не справляє помітного впливу на збільшення осмолярності плазми, оскільки відбувається швидка утилізація глюкози. У пацієнтів прийом глюкози обмежений лише внутрішньовенними вливаннями, мінімальна добова потреба для профілактики ацидозу становить 100 г глюкози (2000 мл 5 % розчину глюкози).

Метаболізм глюкози в організмі завершується утворенням двоокису вуглецю (СО2) та води; під час аеробного гліколізу одного моля глюкози виділяється 686 ккал або 4,1 ккал на 1 г.

Виведення глюкози практично повністю здійснюється шляхом метаболізму. У нормальних людей глюкоза в сечі може бути виявлена лише у вигляді слідів, оскільки вона після клубочкової фільтрації потрапляє в первинну сечу – повністю всмоктаною в проксимальних канальцях; цей процес триває до тих пір, поки рівень глюкози в крові не збільшиться до значень нижче 200-240 мг/100 мл.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.

Несумісність. Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, варфарином, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанкобаламіном.

Не застосовувати в одній системі одночасно, або перед, або після гемотрансфузії у зв’язку з можливістю виникнення псевдоаглютинації.

Спосіб застосування та дози Глюкоза розчин д/інф. 10 % по 400 мл у пляш.

Препарат застосовують внутрішньовенно краплинно. Доза для дорослих становить до 1500 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих становить 2000 мл. За необхідності максимальна швидкість введення для дорослих – 150 крапель за хвилину (500 мл/год).

Побічні реакції Глюкоза розчин д/інф. 10 % по 400 мл у пляш.

З боку центральної нервової системи:

дуже рідко – сплутаність чи втрата свідомості;

З боку ендокринної системи та метаболізму:

гіперглікемія;
гіпокаліємія;
гіпофосфатемія;
гіпомагніємія.

З боку сечовидільної системи:

поліурія;
глюкозурія.

З боку шлунково-кишкового тракту:

полідепсія;
нудота.

Загальні реакції організму:

гіперволемія;
відчуття приливів та почервоніння шкіри;
алергічні реакції (гіпертермія, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок).

Побічні реакції у місці введення:

біль у місці введення;
подразнення вен, флебіт, венозний тромбоз.

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати допомогу.

Передозування Глюкоза розчин д/інф. 10 % по 400 мл у пляш.

Посилення проявів побічних реакцій. Тахіпное, набряк легень.

Можливий розвиток гіперглікемії та гіпергідратації. У разі передозування препарату призначають симптоматичне лікування та за необхідності – введення препаратів звичайного інсуліну.