Капд 4 р-р д/перитонеал. диализа двойная с-ма мешков стейт-сейф 2500 мл №4

діючі речовини: 1 л розчину містить:

натрію хлориду 5,786 г;

натрію -(S)-лактату розчин 7,85 г (що еквівалентно натрію -(S)- лактату 3,925 г);

кальцію хлориду дигідрату 0,2573 г;

магнію хлориду гексагідрату 0,1017 г;

глюкози моногідрату 25,0 г (що еквівалентно глюкозі безводній 22,73 г;)

Na+ 134,0 ммоль/л,

Са++ 1,75 ммоль/л,

Мg++ 0,5 ммоль/л,

Сl- 103,5 ммоль/л,

лактату 35,0 ммоль/л;

допоміжні речовини: кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для перитонеального діалізу.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від світло-жовтого до жовтого кольору без видимих часток, з теоретичною осмолярністю від 401 мОсм/л.

Фармакотерапевтична група

Розчини для перитонеального діалізу. Код АТХ В05D B.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

При перитонеальному діалізі очеревина є дифузійною мембраною, через яку речовини і вода можуть піддаватися ультрафільтрації з крові. Розчин для перитонеального діалізу КАПД 4 забезпечує поверхневу елімінацію речовин, що зазвичай виводяться із сечею, гомеостаз водного та електролітного балансу. Розчин для перитонеального діалізу КАПД 4 відрізняється від розчинів для перитонеального діалізу КАПД 2 та КАПД 3 концентрацією глюкози.

Натрій. Концентрація натрію у КАПД 4 становить 134 ммоль/л та розроблена для пацієнтів з адаптованим (низьким) споживанням натрію. Усі пацієнти з нирковою недостатністю тестуються на низьке споживання натрію з їжею, що містить приблизно 150 ммоль Na+ на добу. При дозуванні 4×2 л розчину КАПД 4 видалення натрію досягає приблизно 150 ммоль.

Хлорид. Концентрація хлоридних іонів балансує на рівні плазми крові. Видалення хлориду відбувається за рахунок конвекції.

Кальцій. Концентрація кальцію у розчині для перитонеального діалізу КАПД 4 повинна бути достатньо високою для підтримання позитивного балансу. Концентрація 1,75 ммоль/л була рекомендована та показала ефективність протягом багатьох років клінічного досвіду. Пацієнти, які отримують замісну ниркову терапію, зазвичай страждають від порушення кісткового метаболізму, що зумовлено гіперпаратиреоїдизмом. Для досягнення фізіологічного рівня кальцію має значення рівень фосфатів у плазмі крові, вітамін D, часткове переміщення фосфатів з їжі. Постійна підтримка кальцію на необхідному рівні забезпечує нормальну мінералізацію кісток.

Магній. У КАПД 4 представлена концентрація магнію 0,5 ммоль/л. Враховуючи підвищення рівня магнію у плазмі крові, магній може впливати на кістковий метаболізм унаслідок супресії секреції паратиреоїдного гормону.

Лактат. Лактат є буферною речовиною для корекції ацидозу у хворих з уремією. Це метаболічний попередник бікарбонату. За допомогою концентрації лактату 35 ммоль/л у розчині для перитонеального діалізу концентрація бікарбонату плазми крові підтримується на рівні 25 ммоль/л.

Глюкоза. Розчин для перитонеального діалізу містить глюкозу як осмотичний агент. Концентрація в 2,3 % глюкози видаляє приблизно 300 мл води на інстиляцію з 45 г глюкози в 2 л розчину для перитонеального діалізу. Якщо необхідно видалити більшу або меншу кількість рідини, використовується розчин з більш високою або менш високою концентрацією глюкози відповідно і, як наслідок цього, з більшою або меншою осмолярністю (наприклад КАПД 2 з 1,5 % глюкози, КАПД 3 з 4,25 % глюкози). Глюкоза абсорбується швидше на ранній стадії нової інстиляції, коли відбувається основна частина ультрафільтрації. Осмотична рівновага досягається швидше, ніж рівновага глюкози. Незважаючи на збільшення концентрації глюкози у плазмі, гіперглікемія не доведена.

Абсорбція глюкози протягом діалізу забезпечує значне збільшення калорій у пацієнта. Кількість абсорбованої глюкози може досягати 12-34 % від загального енергетичного харчування. Незважаючи на постійну перитонеальну абсорбцію глюкози, деякі пацієнти стали інсулінзалежними de novo. Хворі на діабет, яким нормалізують рівень глюкози крові шляхом прямих ін'єкцій інсуліну в діалізат, не потребують підшкірних ін'єкцій інсуліну.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичне вивчення не проводилось, оскільки склад розчину для перитонеального діалізу КАПД 4 дуже подібний до складу плазми крові.

Кінцева стадія хронічної ниркової недостатності різної етіології.

Не слід застосовувати лікарський засіб пацієнтам з лактацидозом, тяжкою формою гіпокаліємії, тяжкою формою гіперкальцемії.

Перитонеальний діаліз не слід проводити у таких випадках:

• захворювання, що супроводжуються порушеннями цілісності черевної стінки або перитонеальної порожнини, такими як: нещодавні абдомінальні поранення, абдомінальні опіки, інші запальні захворювання шкіри черевної ділянки (дерматит) у місці встановлення катетера, перитоніти; перфорація очеревини; фіброзні спайки після оперативних втручань на черевній порожнині; запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона, виразкові коліти, дивертикуліти), внутрішньоперитонеальна пухлина, нещодавня абдомінальна операція, заворот кишок, пупкова, пахова або інші черевні грижі, внутрішній або зовнішній абдомінальний свищ; непрохідність кишечника;
• пульмонологічні захворювання, такі як пневмонія;
• сепсис;
• лактацидоз;
• кахексія і швидка втрата маси тіла, особливо коли адекватне харчування неможливе;
• у поодиноких випадках уремії, коли неможливо довго проводити перитонеальний діаліз;
• високий ступінь гіперліпідемії;
• пацієнтам, котрі фізично або ментально неспроможні проходити перитонеальний діаліз після інструкції лікаря.

З огляду на вміст фруктози в препараті не бажано застосовувати лікарський засіб пацієнтам з непереносимістю фруктози (спадкова непереносимість фруктози). Невизначена спадкова непереносимість фруктози повинна бути виключена до моменту застосування у дітей та немовлят.

Якщо під час діалізу виявляються будь які окреслені вище реакції лікар повинен вирішити чи продовжувати лікування, чи ні.

Особливі заходи безпеки

Перед застосуванням розчину для перитонеального діалізу КАПД 4 потрібно обов'язково вивчити інструкцію для використання системи постійного амбулаторного перитонеального діалізу «стей-сейф».

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Загальний принцип: ліки, які отримує пацієнт під час перебування на перитонеальному діалізі, можуть видалятися з організму у діалізний розчин, що потребує корекції доз.

При призначенні препаратів кальцію або вітаміну D слід враховувати можливість розвитку гіперкальціємії.

Одночасне застосування діуретиків для підтримки залишкового діурезу може спричинити розлади водно-електролітного балансу.

При одночасному призначенні препаратів дигіталісу слід контролювати рівень калію в крові.

При діабеті добова доза інсуліну коригується залежно від рівня глюкози в крові. Рівень цукру в крові слід перевіряти через регулярні інтервали часу.

Особливості застосування

Розчин для перитонеального діалізу КАПД 4 може бути застосований після ретельного зваження ризик/користь у таких випадках:

• при втраті електролітів внаслідок блювання або діареї (тимчасово змінити розчин для перитонеального діалізу з високим вмістом калію, при необхідності);
• пацієнтам, яким вводять розчин з низьким вмістом кальцію, необхідно контролювати рівень концентрації кальцію, щоб запобігти розвитку гіпокальціємії або погіршенню гіперкальціємії. У таких випадках лікар повинен скоригувати дози фосфатозв’язуючих препаратів та/або аналогів вітаміну D;
• рекомендується ретельно контролювати рівень сироватки калію. При тяжких формах гіпокаліємії мають використовуватись калій-вмістні діалізні розчини або проконсультуватися з дієтологом.

Розчин для перитонеального діалізу з високим вмістом глюкози (2,3 або 4,25 %) повинен застосовуватися з обережністю для лікування перитонеальної мембрани з остерегом щоб упередити виникнення зневоднення та знизити тиск глюкози.

Під час перитонеального діалізу можуть траплятися суттєві втрати білка, амінокислот водорозчинних вітамінів. У разі необхідності потрібно провести замісну терапію.

Транспортні характеристики перитонеальної мембрани можуть змінитися протягом довготривалого діалізу і в першу чергу проявляються втратою ультрафільтрації.

Слід регулярно відстежувати наступні параметри:

• масу тіла для раннього запобігання гіпергідратації або зневоднення;
• концентрації рівня натрію, калію, кальцію, магнію фосфатів, кислотно-основний баланс та білки крові;
• концентрацію креатиніну та сечовини;
• рівень цукру;
• паратиреоїдний гормон та інші індикатори зміни кісткового метаболізму;
• залишкові функції нирок для адаптації перитонеального діалізу.

Слід ретельно відстежувати прозорість розчину, що виливається, зниження рівня об‘єму розчину що виливається і абдомінальних болів, тому що ці показники можуть бути ознаками перитоніту.

Додавання інших лікарських засобів до розчину для перитонеального діалізу не рекомендується, оскільки є ризик контамінації і несумісності розчину для перитонеального діалізу та лікарським засобом. Це може бути виконано тільки в асептичних умовах. Після ретельного змішування та перевірки на відсутність мутності розчин для перитонеального діалізу може бути використаний негайно (без зберігання).

Транспортний контейнер може випадково бути пошкоджений під час транспортування або зберігання. Результатом цього може стати забруднення з ростом мікроорганізмів в діалізному розчині. Всі контейнери повинні ретельно перевірятись на ушкодження до моменту використання розчину для перитонеального діалізу. Будь-які пошкодження, навіть незначні, конектора, закупорювальної системи, зварних кутів та швів контейнера повинні бути перевірені на можливість забруднення.

Пошкоджені контейнери або контейнери з неоднорідним вмістом не мають бути застосовані!

До застосування слід використовувати неушкоджені та цілі контейнери.

Слід дотримуватись асептичних умов під час зміни діалізату для зниження ризику виникнення інфекцій.

Не слід застосовувати розчин для перитонеального діалізу для внутрішньовенних інфузій.

Перитонеальний діаліз слід обережно проводити пацієнтам з:

• ураженням черевної порожнини, у томи числі з розривом оболонки черевної порожнини і діафрагми у результаті хірургічної операції, вад розвитку або травми до одужання;
• з пухлинами у черевній порожнині, інфекціями стінки черевної порожнини, грижею, фекальним свищем, з перенесеною колостомією або ілостомією, частими випадками дивертикуліту, запальним або ішемічним захворюванням кишечнику, великими полікістозними нирками, або іншими станами, які піддають ризику цілісність абдомінальної стінки, абдомінальної поверхні або черевної порожнини;
• іншими станами, у тому числі встановленим трансплантом аорти і тяжким легеневим захворюванням.

Інкапсулюючий перитонеальний склероз (ІПС) вважається відомим рідкісним ускладненням перитонеального діалізу. Про випадки ІПС повідомляється також у пацієнтів, які використовували розчин для перитонеального діалізу.

У разі появи перитоніту вибір і дозування антибіотиків повинні базуватися на результатах аналізів з ідентифікації та чутливості ізольованих мікроорганізмів, якщо це можливо. До ідентифікації мікроорганізмів можуть бути показані антибіотики широкого спектра дії.

Хворих у станах, що підвищують ризик лактоцидозу (наприклад гостра ниркова недостатність вроджені метаболічні розлади, лікування метформіном і нуклеозидним/нуклеотидним інгібітором зворотної транскриптази), потрібно контролювати щодо розвитку лактоцидозу, перш ніж починати лікування і під час лікування розчинами для перитонеального діалізу на основі лактату.

Не рекомендується використовувати 5 або 6 літрів розчину за один цикл обміну при ПАПД або АПД через ризик надмірного вливання.

Надмірне вливання розчину у черевну порожнину може характеризуватися здуттям живота/ болями в животі і/або задишкою.

КАПД 4 містить 22,73 г глюкози в 1000 мл розчину. Залежно від дозування та розміру використовуваної упаковки до організму потрапляє до 57 г глюкози (упаковка КАПД 2500 мл у системі «стей-сейф»). Цей факт потрібно враховувати пацієнтам з цукровим діабетом.

Перед початком терапії слід обстежити на ймовірність частого виникнення гриж у пацієнтів літнього віку.

Спосіб лікування, частота застосування і час перебування на діалізі визначаються лікарем індивідуально.

Якщо немає інших призначень, за одну процедуру зазвичай слід застосовувати 2000 мл розчину. Якщо на початку лікування виникає біль в абдомінальній ділянці, дозу для лікування слід тимчасово зменшити до 500-1500 мл.

Діти повинні отримувати дозу між 500 і 1500 мл (30-40 мл/кг маси тіла) на одне лікування, залежно від віку, зросту і маси тіла.

Пацієнтам з великою масою тіла та/або пацієнтам, толерантним до великих об`ємів рідини, можна застосовувати 2500 або 3000 мл.

Метод і тривалість застосування. Час перебування на діалізі 2-10 годин, дозу 2000 мл застосовувати 4 рази кожні 24 годин (загальна доза – 8000 мл); меншу або більшу дозу призначати індивідуально.

Приготований до застосування та підігрітий до температури тіла розчин вводити до перитонеальної порожнини через перитонеальний катетер, час для введення дози – від 5 до 20 хв. Доза залишається у перитонеальній порожнині на 2-10 годин (збалансований час) і потім висушується і виливається назад.

Залежно від концентрації електролітів і водного балансу КАПД 4 застосовувати у комбінації з іншими розчинами для перитонеального діалізу з низькою або високою концентрацією глюкози (тобто з низькою або високою осмолярністю) або іншими калійними або натрієвими концентраціями.

Інструкція для використання системи постійного амбулаторного

перитонеального діалізу «стей-сейф»

1. Підготовка.

1.1. Вимити руки перед підготовкою матеріалів;

1.2. закрити всі двері та вікна;

1.3. зняти шерстяний одяг, краватку, шарф, годинник, коштовності;

1.4. розташувати інфузійний стояк на обраній позиції;

1.5. помити та продезінфікувати робочу поверхню;

1.6. покласти такі витратні матеріали на чисту робочу поверхню:

• систему «стей-сейф» у стерильній упаковці, розігріту (потрібно обов'язково перевірити концентрацію глюкози, термін придатності розчину на стерильній упаковці та на мішку з розчином; перевірити упаковку та мішки щодо наявності можливих пошкоджень перед розігріванням);
• новий дезінфекційний ковпачок у стерильній упаковці;
• органайзер;
• пов'язку (маску) на обличчя;
• дезінфектант для рук (наприклад «Фрекасепт 80»).

2. Розкриття стерильної упаковки.

Надягти маску на обличчя. Розкрити стерильну упаковку «стей-сейф», не торкаючись мішка з розчином, і залишити мішок на упаковці. Розкрити упаковку дезінфекційного ковпачка і також залишити його в упаковці.

3. Миття рук.

Забезпечити доступність подовжувача катетера.

Ретельно вимити руки з використанням антимікробного миючого засобу (наприклад «Фрека®СОФТ»), особливо слід звернути увагу на ділянки між пальцями.

4. Перевірка мішка з розчином.

Дістати мішок із розчином з упаковки та перевірити розчин на прозорість. Впевнитись у цілості мішка та відсутності витоку з нього, легенько натиснувши на мішок.

Увага! Ніколи не використовувати розчин, якщо мішок пошкоджений або сам розчин не кришталево-прозорий.

5. Встановлення диска в органайзер.

Розташувати мішок із розчином на гачку інфузійного стояка. Відділити дренажний мішок (пустий) від мішка з розчином.

Розгорнути магістраль між диском і мішком з розчином та розташувати диск в органайзері. Потім розгорнути магістраль між диском і дренажним мішком та розташувати дренажний мішок на нижньому гачку інфузійного стояка.

Під час розгортання спіралі магістралей упевнитись, що розгорнулася вся магістраль і немає перекручення розгорнутої магістралі.

Увага! Завжди вставляти магістралі точно у пази органайзера.

6. Встановлення дезінфекційного ковпачка.

Розташувати дезінфекційний ковпачок у тримачі у лівій частині органайзера (людина-лівша повинна вставити дезінфекційний ковпачок у тримач у правій частині органайзера). Впевнитись, що ковпачок повністю вставлений в органайзер.

7. Встановлення конектора пацієнта.

Взяти конектор і встановити його у тримач у правій частині органайзера (людина-лівша повинна вставити конектор у тримач у лівій частині органайзера).

Впевнитись, що конектор повністю, до кінця встановлений у тримач органайзера.

8. Дезінфекція рук.

Продезінфікувати руки за допомогою дезінфектанта (наприклад «Фрекасепт 80»). Не продовжувати процедуру, доки руки не будуть повністю сухими.

9. Зняття захисного ковпачка з диска. Відкрутити захисний ковпачок з диска та викинути його.

10. Під'єднання нової системи.

Відкрутити конектор подовжувача катетера від дезінфекційного ковпачка та з'єднати його з диском. Використаний дезінфекційний ковпачок залишити в органайзері.

11. Режим витоку «Outflow».

Відкрити защіпку на подовжувачі катетера.

Перемикач диску – в позиції «?»режиму зливу «Outflow».

Процедура зливу розпочалась.

12. Режим промивки «Flush».

Після закінчення процедури зливу повернути перемикач диска за годинниковою

стрілкою в позицію «??». Процедура промивки розпочалась.

Промивка виконується за допомогою свіжого розчину, який зливається безпосередньо в

дренувальний мішок.

Увага! Впевнитися, що магістраль між диском і мішком з розчином заповнена розчином перед закінченням процедури промивки.

13. Режим заповнення «Inflow»

Повернути перемикач диска за годинниковою стрілкою в позицію «00?».

Рух перемикача диска межі трьох позначок («00?») дає можливість контролювати швидкість заповнення:

«0» – немає заповнення;

«0» – половинна швидкість заповнення;

«?» – повна швидкість заповнення.

14. Закриття за допомогою фіксатора – захід безпеки.

Після закінчення процедури заповнення повернути перемикач диска за годинниковою стрілкою у самий кінець, у позицію «????».

Замикання подовжувача катетера відбувається автоматично («безпечне замикання») за допомогою спеціального фіксатора у конекторі.

Увага! Ніколи не намагайтеся повернути перемикач диска проти годинникової

стрілки.

Примітка. Якщо необхідно перервати процедуру лікування на будь-якому етапі, можна повернути перемикач диска за годинниковою стрілкою у позицію «????» у будь-який час для активації «безпечного замикання».

15. Замикання защіпки.

Закрити білу защіпку на подовжувачі катетера.

16. Зняття захисного ковпачка.

Скрутити захисний ковпачок з дезінфекційного ковпачка, що знаходиться в тримачі у лівій частині органайзера, та накрутити цей захисний ковпачок на використаний дезінфекційний ковпачок (знаходиться у тримачі у правій частині органайзера).

17. Роз'єднання.

Дістати (викрутити) подовжувач катетера з диска (новий фіксатор залишається в конекторі).

18. З'єднання подовжувача катетера з новим дезінфекційним ковпачком. З'єднати (накрутити) подовжувач катетера з новим дезінфекційним ковпачком, що знаходиться у тримачі у лівій частині органайзера (незайману мембрану можна побачити крізь прозорий ковпачок).

19. Зняття подовжувача катетера з органайзера.

Зняти закритий подовжувач катетера з тримача у лівій частині органайзера.

20. «Замикання» диска.

Взяти використаний дезінфекційний ковпачок (знаходиться в тримачі у правій частині органайзера), дістати його з органайзера та закрити диск вільним білим кінцем захисного ковпачка.

21. Перевірка відпрацьованого діалізату та утилізація.

Перевірити відпрацьований розчин. Якщо розчин чистий та прозорий, зняти всю систему «стей-сейф» з інфузійного стояка та органайзера та знищити її.

Примітка. За інформацією про послідовність виконання перевірки (наприклад, про зважування відпрацьованого розчину) слід звернутися до діалізного центру.

Увага! Якщо відпрацьований розчин каламутний, негайно зверніться до Вашого діалізного центру та обов'язково зберегти цей розчин (не виливати розчин з мішка та не викидати мішок із розчином) для подальших термінових лабораторних аналізів.

Діти.

Лікування для дітей призначати відповідно до віку, росту та маси тіла.

КАПД 4 – це розчин електролітів, склад якого подібний до складу крові людини.

Побічні ефекти можуть бути результатом одного з двох випадків техніки перитонеального діалізу або наслідком діалізу.

Потенційно небезпечні реакції при проведенні терапії

Інфекції та інвазії

Перитоніти (дуже часто (> 10 %)); шкірний отвір та інфекційний тунель (дуже часто (> 10 %)).

Невилікуваний перитоніт може призвести до сепсису. Симптоми початку перитоніту – помутніння діалізату, абдомінальний біль та гарячка.

У діалізаті слід визначити патогенну мікрофлору та кількість білих кров’яних тілець; знижений рівень лейкоцитів не виключає наявність перитоніту, якщо інші симптоми присутні. У такому разі дуже важливо розпочати терапію (внутрішньоперитонеальну та системну) якомога швидше, навіть до отримання результатів щодо збудника та чутливості до антибіотиків.

Зміни на шкірі (отвір) та тунельні інфекції проявляються почервонінням, набряком, ексудацією, утворенням кірок і болем у місці виходу катетера.

Респіраторні, грудинні і медіастинальні розлади

Утруднення дихання як наслідок підвищення діафрагми.

Гастроінтестинальні розлади

Збільшення і відчуття наповненості (абдомінальна важкість); діарея, запор.

Розлади з боку кістково-м`язової системи і сполучних тканин

Грижа (дуже часто (> 10 %)); плечовий біль.

Метаболічні і нутрицевтичні розлади

Можливе виникнення гіпопротеїнемії, якщо кількість протеїну не компенсується при втраті. Відносна втрата протеїну (5-15 г/добу) та амінокислот (1,2-3,4 г/добу) неминуча, також втрачаються водорозчинні вітаміни. Дефіцит таких речовин повинен коректуватися відповідною дієтою.

Потенційно небезпечні реакції при застосуванні розчину для перитонеального діалізу

Ендокринні розлади

Вторинний гіперпаратиреоїдизм з потенційним порушенням кісткового метаболізму.

Ниркові та урологічні розлади

Розчин для діалізу може стати причиною виникнення електролітичного дисбалансу, наприклад гіпокаліємії.

Гіперкальціємія може виникати при підвищеному застосуванні кальцію, наприклад при застосуванні кальційвмісного фосфатного біндера.

Ці електролітні розлади корегуються зміною розчину перитонеального діалізу на інший (гіперкальціємія) або зміною дієти (гіпокаліємія).

Метаболічні та нутрицевтичні розлади

Збільшення рівня цукру в крові, можливе загострення або виникнення розладу метаболізму ліпідів (дисліпопротеїнемія і гіперліпідемія).

При тривалому надходженні глюкози з розчину для діалізу збільшення маси тіла виникає рідко, якщо дієта пацієнта не адаптована для збільшення рівня калорій.

З часом водний баланс може порушуватись (зневоднення або гіперволемія).

Тяжкі форми зневоднення (особливо при застосуванні розчину з високою концентрацією глюкози) можуть спричиняти такі небажані реакції:

з боку серцево-судинної системи: збільшення частоти серцевих скорочень; зниження артеріального тиску;

з боку нервової системи: запаморочення;

з боку кістково-м`язової системи: м`язові судоми.

Гіперволемія може спричиняти наступні реакції:

з боку серцево-судинної системи: збільшення артеріального тиску;

з боку дихальної системи: ядуха;

з боку кістково-м`язової системи: набряк ніг;

загальні розлади: збільшення маси тіла.

Розвиток синдрому порушення рівноваги, блювання, нудота, здуття живота, абдомінальний дискомфорт, біль у м’язах, кістково-м’язовий біль.

Найхарактернішим наслідком передозування є дегідратація. Зниження дози або припинення лікування може призвести до відновлення водного балансу з появою периферичних набряків, декомпенсації з боку серцево-судинної системи та інших симптомів уремії, що загрожують життю. У такому разі слід застосовувати заходи інтенсивної терапії та ургентний гемодіаліз.

Можливе застосування після ретельної оцінки співвідношення користь для матері і ризик для плода.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Невідомо.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Упаковка

По 2000 мл або 2500 мл у подвійній системі мішків «стей-сейф»; по 4 мішки у картонній коробці з маркуванням українською та іншими мовами.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник: Фрезеніус Медікал Кеа Дойчланд ГмбХ, Німеччина

Фарм. група: Розчини для перитонеального діалізу.

Реєстрація: UA/1784/01/01

МНН: Comb drug

Код АТХ:

(B) Лікарські засоби, що впливають на кровотворення та кров

(B05) Замінники крові та перфузійні розчини

(B05D) Перитонеальні розчинники

(B05DB) Гіпертонічний розчин