Когномем табл. п/плен. оболочкой 20 мг блистер №90

діюча речовина: мемантин;

1 таблетка містить мемантину гідрохлориду 20 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, Opadry білий 0ЗВ28796 (містить гіпромелозу, титану діоксид (Е 171), макрогол).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються при деменції. Код АТС N06D X01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

У проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо за участю NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів.

Мемантин являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин регулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, який може призвести до дисфункції нейронів.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Абсолютна біодоступність мемантину становить приблизно 100 %, час досягнення піка концентрації у плазмі крові (t_max) – від 3 до 8 годин. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.

Розподіл

Добова доза 20 мг обумовлює стабільну концентрацію мемантину у плазмі крові у межах від 70 до 150 нг/мл (0,5-1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг відношення вмісту препарату у цереброспінальній рідині та сироватці крові дорівнює 0,52. Приблизно 45 % мемантину зв’язується з протеїнами плазми крові.

Біотрансформація

В організмі людини близько 80 % мемантину циркулює у вигляді початкової речовини, основні метаболіти не мають NMDA-антагоністичних властивостей. Участі цитохрому Р450 у метаболізмі in vitro не виявлено.

Елімінація

Мемантин елімінується за кривою моноекспоненціальної залежності з проміжком t_1/2 від 60 до 100 годин. У добровольців з нормальною функцією нирок загальний кліренс (Cl_tot) дорівнює 170 мл/хв/1,7Зм². Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію.

Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися у 7-9 разів. Олужнення сечі може відбуватися у результаті глибоких змін дієти, наприклад зміни багатого м’ясними стравами раціону вегетаріанським чи внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів .

Лінійність

Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10-40 мг.

Фармакодинамічний/фармакокінетичний зв’язок

При дозі мемантину 20 мг на добу рівень вмісту у цереброспінальній рідині відповідає величині k_i (константа гальмування) мемантину, що становить 0,5 мкмоль у ділянці фронтальної кори головного мозку людини.

Основні фізико-хімічні властивості

капсулоподібні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольору, з рискою типу «SNAP TAB» з одного боку та розподільчою лінією з іншого боку.

Лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера від легкого до тяжкого ступеня.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.

Особливості застосування

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії.

Деякі фактори, що спричиняють збільшення рН сечі, можуть обумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Вказані фактори включають глибокі зміни дієти, наприклад заміну багатого м’ясними стравами раціону на вегетаріанський або ж інтенсивний прийом антацидних засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через стани тубулярного ниркового ацидозу (ТНА) чи тяжкі інфекції сечового тракту, спричинені Proteus bacteria.

Дані щодо пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда та пацієнтів з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (III-IV ступеня згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), а також з неконтрольованою артеріальною гіпертензію обмежені, тому за пацієнтами з такими захворюваннями необхідний ретельний нагляд.

Препарат містить лактози моногідрат. Тому його не слід застосовувати пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, дефіцит лактази саамів або порушення абсорбції глюкози-галактози.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід уникати одночасного застосуванння N-метил-D-аспартат(NMDA)-антагоністів (амантадин, кетамін чи декстрометорфан). Вказані сполуки впливають на одну й ту ж саму систему рецепторів, що й мемантин, а тому побічні реакції (переважно пов’язані з центральною нервовою системою) можуть бути частішими чи вираженішими. В одному опублікованому звіті зазначалося про можливий ризик застосування комбінації мемантину й фенітоїну.

Механізм дії передбачає можливе посилення ефектів L-допа, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів, як мемантин. Можливим є послаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Сумісне призначення мемантину та спазмолітичних засобів, дантролену або баклофену може модифікувати їх ефекти, що може обумовити необхідність корекції доз.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що й амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, обумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту у плазмі крові.

При сумісному призначенні мемантину з гідрохлоротіазидом чи будь-яким комбінованим препаратом, який містить гідрохлоротіазид, можливе зниження рівня вмісту останнього у сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтам, які приймають варфарин. Хоча причинний зв’язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти.

У ході фармакокінетичних досліджень серед здорових добровольців суттєвих ефектів взаємодії мемантину з глібуридом/метформіном, донепезилом або галантаміном не виявили.

Мемантин in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавінвмісної монооксигенази, епоксидгідролази або сульфатіону.

 

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря, який має досвід діагностування та лікування деменції при хворобі Альцгеймера. Терапію можна розпочинати лише за умови наявності особи, яка здійснює догляд за пацієнтом та регулярно контролює приймання цього лікарського засобу пацієнтом. Діагноз встановлюють відповідно до діючих настанов. Необхідно регулярно оцінювати переносимість та дозування мемантину, особливо протягом перших трьох місяців після початку лікування. У подальшому оцінку клінічної користі застосування мемантину та переносимості лікування пацієнтом слід здійснювати регулярно відповідно до діючих клінічних настанов. Підтримуючу терапію необхідно проводити доти, поки спостерігається сприятливий терапевтичний ефект та пацієнт добре переносить лікування мемантином. Мемантин слід відмінити, якщо терапевтичний ефект від лікування більше не спостерігається або якщо пацієнт погано переносить лікування.

Таблетки слід приймати 1 раз на добу кожного дня в один і той самий час, під час їди чи незалежно від прийому їжі.

Дорослі.

Максимальна добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу визначають шляхом поступового збільшення дозування на 5 мг на тиждень протягом перших 3 тижнів таким чином:

1-й тиждень (1-7 день): 5 мг на добу протягом тижня;

2-й тиждень (8-14 день): 10 мг на добу протягом тижня;

3-й тиждень (15-21 день): 15 мг на добу протягом тижня;

розпочинаючи з 4-го тижня: 20 мг на добу кожного дня.

Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг на добу.

Дозування 10 мг можна отримати з таблетки у 20 мг шляхом розподілу її на дві половини по розподільчій лінії. Для отримання дози 5 та 15 мг можна застосовувати мемантин в іншій лікарській формі.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностування та лікування хвороби Альцгеймера.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована доза для пацієнтів віком від 65 років становить 20 мг на добу, як зазначено вище.

Порушення функції нирок.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) зниження дози препарату не потрібне. Пацієнтам з порушенням функції нирок середнього ступеня (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг. Дозу можна збільшити до 20 мг на добу за стандартною схемою, якщо негативних реакцій немає принаймні після 7 днів лікування. Пацієнтам з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг.

Порушення функції печінки.

Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня (клас А та клас B за класифікацією Чайлд-П’ю) корекція дози не потрібна. Застосування мемантину пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки не рекомендується.

Діти

Препарат не застосовують дітям у зв’язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності.

Наведені нижче у таблиці побічні реакції за частотою визначаються як: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до <1/10), нечасті (≥1/1000 до <1/100), рідкі (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідкі (<1/10000), невизначені (не можна встановити за наявними даними).

Інфекції	Нечасті	Грибкові захворювання
З боку імунної системи	Часті	Гіперчутливість
З боку психіки	Часті Нечасті Нечасті Невизначені	Сонливість Сплутаність свідомості Галюцинації1 Психотичні реакції2
З боку нервової системи	Часті Нечасті Дуже рідкісні	Запаморочення Порушення ходи Судомні напади
З боку серцево-судинної системи	Часті Нечасті	Артеріальна гіпертензія Серцева недостатність Венозний тромбоз/тромбоемболізм
З боку печінки та жовчовивідних шляхів	Часті Невизначені	Підвищені показники функції печінки Гепатит
З боку дихальної системи	Часті	Задишка
З боку травної системи	Часті  Нечасті Невизначені	Запор Блювання Панкреатит2
Загальні порушення	Часті Нечасті	Головний біль Підвищена втомлюваність

¹ Галюцинації переважно спостерігали у пацієнтів з тяжкою формою хвороби Альцгеймера.

² Окремі повідомлення при медичному застосуванні.

Хвороба Альцгеймера також супроводжується депресією, появою думок суїцидального характеру і спробами самогубства. Подібні явища реєструвалися у пацієнтів, які отримували мемантин, під час післяреєстраційного спостереження

Досвід обмежений.

Симптоми

Відносно значні передозування (200 мг і 105 мг на добу протягом 3 днів відповідно) були або пов’язані з симптомами стомлення, слабкості та/або діареєю, або мали безсимптомний перебіг. При передозуванні до 140 мг або невстановленою дозою спостерігали симптоми порушення центральної нервової системи, наприклад сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, збудження, агресія, галюцинації, розлади ходи та/або шлунково-кишкові порушення (блювання та діарея).

Після прийому 2000 мг мемантину у пацієнта розвинулася кома (10 днів), пізніше – диплопія та збудження. Після симптоматичного лікування та плазмаферезу ці симптоми зникали без наслідків для пацієнта.

В іншому випадку значного передозування (прийто 400 мг мемантину перорально) виникли симптоми з боку центральної нервової системи, такі як неспокій, психоз, зорові галюцинації, судомна готовність, сонливість, ступор та втрата свідомості. Пацієнт також вижив і одужав.

Лікування

Лікування симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Слід застосувати стандартні клінічні процедури для видалення діючої речовини з організму, наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля, методи підкислення реакції сечі, форсований діурез.

У випадку надмірної загальної стимуляції центральної нервової системи симптоматичні лікувальні заходи слід проводити з обережністю.

Даних щодо впливу мемантину при застосуванні його у період вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при впливі концентрацій, ідентичних чи дещо більших від тих, що застосовуються людині. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків, обумовлених чіткою та явною необхідністю.

Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину у грудне молоко, що, однак, можливе з огляду на ліпофільність субстанції. Жінкам, які застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до тяжких форм зазвичай обумовлює погіршення можливості керувати автомобілем та порушення здатності працювати з іншими механізмами. Більше того, мемантин має незначний або помірний вплив на швидкість реакції, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої обережності при керуванні автотранспортом чи роботі з іншими механізмами.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

№ 30 (10хЗ), № 90 (10х9): по 10 таблеток у блістері, по 3 або 9 блістерів в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник: Зентіва Саглик Урунлері Санаї ве Тіджарет А.Ш., Туреччина

Фарм. група: Засоби, що застосовуються при деменції.

Реєстрація: UA/13885/01/01

МНН: Memantine

Код АТХ:

(N) Засоби, що діють на нервову систему

(N06) Психоаналептики (психостимулятори)

(N06D) Препарати для лікування деменції

(N06DX) Інші препарати для лікування деменції

(N06DX01) Мемантін