Максон пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. №1

діюча речовина: ceftriaxone;

1 флакон містить цефтріаксону натрію еквівалентно цефтріаксону 500 мг або 1 г.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини IІІ покоління. Код АТС J01D D04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. 

Цефтріаксон – цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління, бактерицидна активність якого зумовлена пригніченням синтезу клітинних мембран. Цефтріаксон ацетилює мембранні транспептидази, порушуючи перехресну зшивку пептидогліканів, що знижує міцність клітинної стінки бактерій. Має широкий спектр протимікробної дії, що включає аеробні та анаеробні грампозитивні і грамнегативні мікроорганізми.

Цефтріаксон активний щодо таких мікроорганізмів (включаючи бета-лактамазопродукуючі, резистентні штами):

грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами), коагулазонегативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний, групи A), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний, групи В), бета-гемолітичні стрептококи (крім груп A, B), Streptococcus viridans, Streptococcus рпеитопіае. Необхідно враховувати, що метицилінстійкі штами Staphylococcus spp., а також Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Listeria monocytogenes резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтріаксону.

Грамнегативні аероби: Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкалігеноподібні бактерії, Citrobacter diversus (у тому числі С. amalonaticus), Citrobacter freundii, Escherichia coli, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp. (інші), Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (раніше називалася Branhamella catarrhallis), Moraxella osloensis, Moraxella spp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri, Proteus vulgaris, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas spp. (інші), Providentia rettgeri, Providentia spp. (інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (не тифоїдні), Serratia marcescens, Serratia sрр.(інші), Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (інші).

Цефтріаксон застосовують для лікування гонореї та сифілісу, оскільки Treponema pallidum чутлива до цефтріаксону in vitro і в експериментах на тваринах, а клінічні випробування показують, що цефтріаксон має високу ефективність щодо первинного й вторинного сифілісу.

Анаероби: Bacteroides spp. (у т. ч. деякі штами B. fragilis.), Clostridium sрр. (крім С. difficile), Fusobacterium spp. (за винятком F. mortiferum та F. varium), Gaffkia anaerobica (раніше називалася Peptococcus), Peptostreptococcus spp.

Фармакокінетика. 

Фармакокінетика цефтріаксону має нелінійний характер. Всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення (Т1/2), є дозозалежними. Після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація (Сmax) досягається через 2-3 години. Площі під кривою «концентрація в плазмі – час» (AVC) після внутрішньовенного і внутрішньом’язового введення подібні. Це означає, що біодоступність препарату після внутрішньом’язового введення становить 100 % (по цефтріаксону).

Розподіл. Після введення в дозі 1-2 г цефтріаксон добре проникає в тканини й рідини організму. Протягом понад 24 годин його концентрація набагато перевищує мінімальну пригнічувальну концентрацію для більшості мікроорганізмів у різних біологічних рідинах і тканинах організму (у тому числі легенях, серці, жовчних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі й слизовій оболонці носа, кістках, а також спинномозковій, плевральній і синовіальній рідинах, секреті передміхурової залози). Після внутрішньовенного застосування цефтріаксон швидко проникає в спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин.

Зв’язування з білками. Цефтріаксон оборотно зв’язується з альбуміном, причому ступінь зв’язування зменшується з ростом концентрації, знижуючись, наприклад, з 93 % при концентрації у плазмі менше 100 мг/л до 85 % при концентрації 300 мг/л. Завдяки меншій концентрації альбуміну в тканинній рідині доля вільного цефтріаксону в ній вища, ніж у плазмі. Цефтріаксон проникає крізь запалені мозкові оболонки в дітей. Через 24 години після внутрішньовенного введення препарату в дозах 50-100 мг/кг маси тіла (новонародженим і грудним дітям відповідно) концентрація цефтріаксону у спинномозковій рідині перевищує 1,4 мг/л. Сmax у спинномозковій рідині досягається приблизно через 4 години після внутрішньовенного введення й становить, у середньому, 18 мг/л. При бактеріальному менінгіті середня концентрація цефтріаксону у спинномозковій рідині становить 17 % від концентрації в плазмі, при асептичному менінгіті – приблизно 4 %. У хворих на менінгіт дорослих через 2-24 години після введення дози 50 мг/кг маси тіла концентрації цефтріаксону в спинномозковій рідині в багато разів перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для найпоширеніших збудників менінгіту.

Цефтріаксон проникає крізь плацентарний бар’єр і в малих концентраціях проникає в грудне молоко.

Метаболізм. Цефтріаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти.

Виведення. 50-60 % цефтріаксону виводиться в незміненому вигляді із сечею, а 40-50 % – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтріаксону в дорослих становить приблизно 8 годин. Загальний кліренс у плазмі становить 10-22 мл/хв, нирковий кліренс – від 5 до 12 мл/хв. У новонароджених дітей нирками виводиться приблизно 70 % дози. У грудних дітей у перші 8 днів життя, а також у літніх людей (старше 75 років) період напіввиведення, в середньому, у 2 рази довший. У хворих з порушенням функції нирок або печінки фармакокінетика препарату змінюється незначно, відзначається лише невелике збільшення періоду напіввиведення. При порушеннях тільки функції нирок збільшується доля цефтріаксону, виведеного з жовчю, при порушеннях тільки функції печінки – доля цефтріаксону, виведеного нирками.

Основні фізико-хімічні властивості

від білого до жовтувато-оранжевого кольору кристалічний порошок.

Лікування інфекцій, збудники яких чутливі до цефтріаксону:

• інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, а також вуха, горла і носа;
• інфекції статевих органів, включаючи гонорею;
• септицемія;
• інфекції кісток, суглобів, м’яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;
• інфекції у хворих з нейтропенією;
• менінгіт.

Передопераційна профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях на органах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечовивідних шляхів і під час гінекологічних процедур, але лише у випадках потенційної чи відомої контамінації.

Гіперчутливість до цефтріаксону або до будь-якого цефалоспорину.

Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості та/або реакцій негайного типу до пеніциліну або бета-лактамних препаратів будь-якого іншого типу.

Гіперчутливість до лідокаїну чи інших амідних місцево анестезуючих засобів (при внутрішньом’язовому введенні відновленого лідокаїном розчину).

Недоношені новонароджені віком до 41 тижня (гестаційний вік + вік після народження).

Гіпербілірубінемія у новонароджених та недоношених. У дослідженнях in vitro було показано, шо цефтріаксон може витісняти білірубін із зв’язку з альбуміном сироватки крові, що може призвести до ризику розвитку енцефалопатії, спричиненої білірубіном.

Доношені діти (віком до 28 днів):

• з жовтяницею або гіпоальбумінемією, або ацидозом, оскільки при таких станах існує ймовірність погіршення зв’язування білірубіну;
• за необхідності (або очікуваної необхідності) внутрішньовенного введення кальцію або інфузії препаратів, що містять кальцій, оскільки існує ризик утворення преципітату цефтріаксон-кальцій.

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтріаксону та препаратів кальцію. У деяких із цих випадків застосовувалися ті ж самі інфузійні системи для внутрішньовенного введення для Максону та розчинів, які містять кальцій, і в деяких інфузійних системах для внутрішньовенного введення спостерігалося виникнення преципітатів.

Діти

Препарат застосовують у педіатричній практиці.

Особливості застосування

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, навіть при ретельному зборі анамнезу не можна повністю виключити можливість анафілактичного шоку. Ймовірність анафілактичних реакцій підвищується у хворих на анафілаксію в анамнезі та у тих, хто страждає на реакції гіперчутливості до різноманітних алергенів. У хворих з підвищеною чутливістю до пеніциліну потрібно враховувати можливість перехресних алергічних реакцій. При виникненні реакції гіперчутливості застосування препарату слід припинити та вжити відповідних заходів.

Відомі випадки виникнення псевдомембранозного коліту на тлі застосування антибіотиків з групи цефалоспоринів. При підозрі на виникнення псевдомембранозного коліту (діарея, що почалась після призначення антибіотика) застосування препарату слід припинити та провести диференціальну діагностику.

Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами, можуть розвиватися суперінфекції. Застосування препарату, як і інших антибіотиків широкого спектра дії, може змінювати нормальну мікрофлору товстого кишечнику і провокувати надмірний ріст грибів роду Candida.

Після застосування цефтріаксону в дозах, що перевищують рекомендовані, при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура виявлялися тіні, що помилково вважали за камені. Вони являють собою преципітати кальцієвої солі цефтріаксону, що зникають після завершення або припинення терапії. Подібні зміни рідко спричиняють появу клінічної симптоматики. Рекомендується виключно консервативне лікування. У випадку появи клінічної симптоматики з боку жовчного міхура рішення про продовження застосування препарату приймає лікар.

Дослідження показали, що цефтріаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін, зв'язаний із сироватковим альбуміном, тому слід дотримуватися обережності при призначенні препарату новонародженим дітям із гіпербілірубінемією. Цефтріаксон не рекомендується застосовувати новонародженим, особливо недоношеним дітям, у яких є ризик розвитку білірубінової енцефалопатії.

При тривалому лікуванні потрібно регулярно контролювати картину крові. У поодиноких випадках на ехограмі жовчного міхура може відзначатися затемнення, що зникає після відміни або закінчення лікування. Навіть якщо ці явища супроводжуються болем, рекомендується проводити лише симптоматичне лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

У період лікування препаратом може знижуватися здатність концентрувати увагу, що слід враховувати при керуванні автомобілем або виконанні роботи, яка потребує посиленої уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Цефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (нестероїдні протизапальні засоби, саліцилати), збільшується ризик розвитку кровотеч. Тому при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтної дії.

При одночасному застосуванні високих доз препарату і таких сильнодіючих діуретиків, як фуросемід, порушень функції нирок не спостерігалося.

Немає даних про підвищення нефротоксичності аміноглікозидів під час застосування препарату. Дослідним шляхом доведено, що між цефтріаксоном і аміноглікозидами за впливом на грамнегативні бактерії має місце синергізм. Хоча заздалегідь передбачити потенційований ефект подібних комбінацій неможливо, у випадках важких інфекцій (що спричинені представниками родини Enterobacteriaceae) обґрунтоване їх паралельне призначення.

Вживання алкоголю при застосуванні препарату не супроводжується дисульфірамоподібною реакцією. Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольної групи, яка могла б спричинити несумісність з етанолом і кровоточивість.

Пробенецид не впливає на виведення препарату. In vitro був виявлений антагонізм між хлорамфеніколом та цефтріаксоном.

Диклофенак стимулює виведення у жовч цефтріаксону та знижує загальний кліренс у сечі. Препарат може спричиняти псевдопозитивну реакцію на тест Кумбса, а також, як і інші антибіотики, спричиняти псевдопозитивну реакцію на галактоземію. У випадку лікування препаратом необхідно контролювати показники цукру в сечі за допомогою альтернативних методів (ферментний аналіз).

Цефтріаксон несумісний з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Несумісність

Для розчинення препарату у флаконах або для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення в жодному разі не можна застосовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, у зв’язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону. Забороняється змішувати в одній ємності чи вводити одночасно цефтріаксон із кальцієвмісними препаратами, навіть використовуючи різні венозні доступи. Не слід також застосовувати кальцієвмісні розчини протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.

Не допускається змішувати розчин препарату в одній ємності з іншими антибіотиками як при приготуванні, так і при введенні.

Розчин цефтріаксону несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом, аміноглікозидами.

Препарат призначений для внутрішньом’язового або повільного внутрішньовенного введення після розведення розчину.

Дози і спосіб введення визначає лікар індивідуально залежно від тяжкості інфекційного процесу і стану хворого.

Перед застосуванням проводять шкірні проби на чутливість до антибіотика та лідокаїну.

Дорослі і діти віком від 12 років: добова доза становить 1 г 1 раз на добу або по половині дози 2 рази на добу. У тяжких випадках або інфекціях, збудники яких мають знижену чутливість до цефтріаксону, добову дозу можна збільшувати до 2-4 г і вводити у 2 прийоми з інтервалом 12 годин, або як разову дозу кожні 24 години.

Новонароджені (до 14 днів) діти: добова доза становить 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. Для недоношених дітей дозу не коригують.

Новонароджені віком від 15 днів та діти віком до 12 років: добова доза становить 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.

Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих.

Дозу понад 50 мг/кг маси тіла необхідно призначати у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом щонайменше 30 хвилин.

Для пацієнтів літнього віку призначають звичайні дози для дорослих.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Після того як нормалізується температура тіла та результати аналізів підтвердять відсутність збудника, необхідно продовжити застосування препарату ще протягом щонайменше 48-72 години.

Комбінована терапія

Враховуючи дані щодо взаємопосилення дії при одночасному застосуванні цефтріаксону та аміноглікозидів відносно багатьох грамнегативних мікроорганізмів, їх можна застосовувати при тяжких, загрозливих для життя інфекціях, спричинених Pseudomonas aeruginosa. Але при цьому слід зважати на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана. Через фізичну несумісність цефтріаксону та аміноглікозидів їх вводять роздільно у рекомендованих для них дозах.

Менінгіт

Лікування бактеріального менінгіту у немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років розпочинають з дози 100 мг/кг маси тіла (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити.

Гонорея, спричинена пеніциліназоутворюючими і пеніциліназонеутворюючими штамами: одноразове внутрішньом’язове введення 250 мг препарату.

Профілактика післяопераційних інфекцій. Залежно від ступеня ризику розвитку інфекції вводять 1-2 г препарату одноразово за 30-90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці одночасно (але роздільно) вводять препарат одного з 5-нітроімідазолів (наприклад орнідазол).

Порушення функції нирок. Не потребує зменшення дози, якщо функція печінки залишається нормальною. Лише у випадках ниркової недостатності з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв добова доза не повинна перевищувати 2 г.

Порушення функції печінки. Не потребує зменшення дози, якщо функція нирок залишається нормальною.

Тяжка ниркова і печінкова недостатність. Лікування проводять під постійним контролем рівня концентрації цефтріаксону в плазмі, при необхідності дозу коригують.

Діаліз. Додатково вводити препарат після діалізу не потрібно, але необхідно контролювати концентрацію цефтріаксону в сироватці (при необхідності коригувати дозу), оскільки швидкість виведення в таких хворих може знижуватися. Добова доза не повинна перевищувати 2 г.

Спосіб розчинення та введення. Розчин слід використати відразу після приготування. Залежно від концентрації і терміну зберігання колір розчину може змінюватися від блідо-жовтого до бурштинового. Зміна кольору не впливає на ефективність або переносимість препарату. Відновлений розчин не заморожувати.

Для внутрішньом’язових ін’єкцій вміст флакона з 500 мг розчиняють у 2 мл, а вміст флакона з 1 г – у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну; вводять глибоко в сідничний м’яз (не більше 1 г в одну сідницю).

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.

Для внутрішньовенних ін’єкцій вміст флакона з 500 мг розчиняють у 5 мл води для ін’єкцій, а вміст флакона з 1 г – у 10 мл стерильної води для ін’єкцій, вводять повільно (протягом 2-4 хвилин).

Внутрішньовенна інфузія повинна тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину 2 г препарату розчиняють у 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, що не містять іонів кальцію:

5 % або 10 % розчин глюкози;

0,9 % розчин хлористого натрію;

0,45 % розчин хлористого натрію + 2,5 % розчин глюкози;

5 % фруктоза;

6 % декстран у 5 % розчині глюкози;

вода для ін’єкцій.

При застосуванні препарату спостерігались побічні явища, що минали самостійно або після відміни препарату.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, порушення смаку; рідко – біль у животі, дисбактеріоз, суперінфекція, панкреатит, стоматит, глосит; в окремих випадках – псевдомембранозний коліт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: зміни показників периферичної крові, еозинофілія, лейкопенія; рідко – гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитоз, збільшення протромбінового та тромбопластинового часу, зменшення протромбінового часу, нейтропенія, лімфопенія; в окремих випадках – агранулоцитоз (< 500 клітин/мкл), який переважно розвивався після 10 днів застосування кумулятивної дози 20 г та більше, зниження рівня плазмових факторів згортання крові (ІІ, VІІ, IX, X), носова кровотеча, жовтяниця.

З боку центральної нервової системи: головний біль, озноб, запаморочення; рідко – підвищене потовиділення, припливи, судомні напади, відчуття серцебиття.

Алергічні реакції: кропив’янка, свербіж, висипання, алергічний дерматит, набряки; рідко – пропасниця, сироваткова хвороба, бронхоспазм, алергічний пневмоніт; окремі випадки тяжких побічних ефектів – мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), анафілактичні або анафілактоїдні реакції, у поодиноких випадках – анафілактичний шок.

Місцеві реакції: біль або інфільтрат у місці введення; у поодиноких випадках – флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні.

Біохімічні реакції: підвищення активності ферментів печінки і білірубіну у плазмі крові.

Інші: підвищення рівня креатиніну сироватки крові та у сечі, циліндрурія, гематурія, олігурія, анурія, можливе виникнення гострої ниркової недостатності, аритмії, затемнення на ехограмі жовчного міхура, преципітація кальцієвих солей цефтриаксону у жовчному міхурі з відповідною симптоматикою, мікози статевих шляхів, вагініт.

Описані поодинокі випадки утворення конкрементів у нирках, головним чином у дітей віком від 3 років, які отримували високі добові дози цефтріаксону (≥ 80 мг/кг маси тіла на добу), або кумулятивні дози понад 10 г, а також які мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, постільний режим). Утворення конкрементів у нирках може протікати безсимптомно або проявлятися клінічно, може спричинити ниркову недостатність, яка минає після припинення лікування препаратом.

Симптоми: посилення проявів побічних ефектів; при тривалому введенні можливі алергічні реакції, диспептичні розлади.

Лікування. Терапія симптоматична, специфічного антидоту немає. Перитонеальний діаліз та гемодіаліз не ефективні.

У період вагітності препарат не призначають. У разі необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю слід припинити.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 500 мг або 1 г препарату у флаконі. По 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник: Аджіо Фармас`ютікалс Лтд., Індія

Фарм. група: Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини III покоління.

Реєстрація: UA/12695/01/02

МНН: Ceftriaxone

Код АТХ:

(J) Протимікробні лікарські засоби для системного використання

(J01) Антибактеріальні препарати для системного призначення

(J01D) Інші антибактеріальні бета-лактами

(J01DD) Цефалоспорини третього покоління

(J01DD04) Цефтріаксон