Піроксикам-В капс. 0,01 г №20

діюча речовина: piroxicam;

1 капсула містить піроксикаму 0,01 г (10 мг);  

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію стеарат, желатин, титану діоксид (Е 171), еритрозин (Е 127), амарант (Е 123), жовтий захід (Е 110).

Лікарська форма

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого кольору у твердих желатинових капсулах із кришечкою темно-червоного та корпусом рожевого кольору.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Піроксикам належить до групи НПЗЗ. Має протизапальну, болезаспокійливу і жарознижувальну активність. Механізм дії зумовлюється вираженим і тривалим, але оборотним гальмуванням синтезу простагландинів шляхом пригнічення циклооксигенази. Має пригнічувальну дію на агрегацію тромбоцитів.

Фармакокінетика.

При пероральному застосуванні швидко і повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна плазмова концентрація досягається протягом 3-5 годин. Рівноважна концентрація у крові встановлюється впродовж 7-12 днів. Розподіляється у всіх тканинах і органах. Зв’язується із протеїнами плазми крові до 90-98 %. При одночасному застосуванні з іншими ліками може витіснити їх при зв’язуванні з білками, в результаті цього може підсилити їх терапевтичну дію. Проникає через плацентарний і гематоенцефалічний бар'єр. Проникає у грудне молоко. Не кумулюється. Метаболізується у печінці шляхом окислення і кон’югації. Його основні метаболіти – 5-гідроксипіроксикам, N-метилбензо-сульфонамід та інші є фармакологічно неактивними.

Період напіввиведення піроксикаму варіює і становить приблизно 50 годин. Подовжується у пацієнтів із захворюваннями печінки. Виділяється в основному через нирки і шлунково- кишковий тракт (у сечі встановлюється у 2 рази більше, ніж у фекаліях), переважно у вигляді глюкуронідів (5 % виділяються у незмінному стані).

Клінічні характеристики.

Симптоматичне лікування остеоартриту, ревматоїдного артриту або анкілозуючого спондиліту.

Через профіль безпеки піроксикам не є засобом першого вибору, якщо показано застосування інших нестероїдних протизапальних або протиревматичних засобів. Рішення про призначення піроксикаму повинно базуватися на оцінці індивідуального загального ризику для пацієнта.

Застосування протипоказане при:

1. виразці шлунково-кишкового тракту, кровотечах або перфораціях в анамнезі;

2. шлунково-кишкових порушеннях в анамнезі, що можуть призвести до кровотечі, наприклад, виразковий коліт, хвороба Крона, рак шлунково-кишкового тракту або дивертикуліт;

3. активній пептичній виразці, запальних шлунково-кишкових захворюваннях або шлунково- кишкових кровотечах;

4. одночасному застосуванні з іншими нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), включаючи селективні ЦОГ-2 інгібітори та ацетилсаліцилову кислоту в аналгетичних дозах;

5. одночасному застосуванні з антикоагулянтами;

6. даних анамнезу про попередні серйозні алергічні реакції будь-якого типу, особливо шкірні реакції, таких як мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз;

7. гіперчутливості до активної або до допоміжних речовин, скороминущих шкірних реакціях (незалежно від їх тяжкості) у відповідь на застосування піроксикаму, інших нестероїдних протизапальних і протиревматичних засобів та інших лікарських засобів;

-  тяжкій серцевій недостатності;

8. тяжкій нирковій або печінковій недостатності;

9. пацієнтам, у яких прийом ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів спричиняв прояви бронхіальної астми, кропив’янки, риніту, назальних поліпів або набряк Квінке;

• геморагічному діатезі, змінах картини крові неясного ґенезу (в тому числі в анамнезі).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Як і для інших НПЗЗ, слід уникати застосування піроксикаму з ацетилсаліциловою кислотою або одночасного застосування з іншими НПЗЗ, у тому числі з іншими лікарськими формами піроксикаму, оскільки немає досить доказів про те, що така комбінація веде до більш значного поліпшення, ніж досягнуте при монотерапії піроксикамом. Окрім цього, збільшується потенціал побічних дій. Дослідження у людей показують, що при одночасному застосуванні піроксикаму та ацетилсаліцилової кислоти спостерігається зниження плазмових концентрацій піроксикаму на 80 % від звичайних значень.

Кортикостероїди: підвищений ризик шлунково-кишкових ульцерацій або кровотеч. Антикоагулянти: НПЗЗ, включаючи піроксикам, можуть підсилити дію антикоагулянтів, наприклад, варфарину. Тому слід уникати одночасного застосування піроксикаму з антикоагулянтами, такими як варфарин.

Метотрексат – знижує екскрецію метотрексату, що може призвести до гострої токсичності. Циклоспорин – можливе посилення ризику нефротоксичності.

Антиагреганти і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик кровотечі у шлунково-кишковому тракті.

Піроксикам може збільшити плазмові рівні солей літію і подовжити та підсилити їхню дію. Одночасне застосування піроксикаму та імуносупресорів веде до посилення їх токсичності. НПЗЗ, включаючи піроксикам, можуть зменшити терапевтичну ефективність діуретиків при їх одночасному застосуванні.

Піроксикам може зменшити антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ і бета-блокаторів при їх одночасному застосуванні.

При одночасному застосуванні хінолонів і піроксикаму може збільшитися ризик появи судом у пацієнтів з або без даних анамнезу про епілепсію або судоми.

При одночасному застосуванні піроксикаму з калійзберігаючими діуретиками або іншими лікарськими засобами, що містять калій, існує загроза гіперкаліємії.

Міфепристон – НПЗЗ можуть перешкоджати дії міфепристону у перериванні вагітності.

Збільшує плазмову концентрацію дигоксину при одночасному застосуванні обох лікарських засобів.

Аміноглікозиди: одночасне застосування з аміноглікозидами в осіб зі зниженою функцією нирок призводить до зменшення екскреції та до підвищення плазмової концентрації останніх. Пробенецид: знижує метаболізм та виведення НПЗЗ та їх метаболітів при одночасному застосуванні.

Протидіабетичні пероральні лікарські засоби: НПЗЗ пригнічують метаболізм препаратів сульфанілсечовини та збільшують ризик гіпоглікемії.

Аспірин та інші НПЗЗ: піроксикам, як і інші НПЗЗ, зменшує агрегацію тромбоцитів та збільшує час кровотечі. Цей ефект слід мати на увазі при визначенні часу кровотечі. Такролімус: можливе посилення ризику нефротоксичності.

Діуретики можуть збільшувати нефротоксичну дію НПЗЗ.

Серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть спричинити загострення серцевої недостатності, зниження клубочкової фільтрації.

Циметидин: результати досліджень вказують на збільшення абсорбції піроксикаму після введення циметидину, проте немає ніяких суттєвих змін у константі елімінації та часі напівжиття. Збільшення абсорбції не вважається клінічно значущим.

Фенітоїн: можливе підвищення рівня фенітоїну в крові, рекомендується відповідний моніторинг і корекція дози, якщо терапія піроксикамом розпочата, регулювання та припинення при необхідності.

Циклофосфамід, вінкаалкалоїди: прийом піроксикаму до або після лікування цими лікарськими засобами у результаті може посилити побічні реакції цих речовин (комбінації слід уникати). Циклоспорин: збільшення ризику шлунково-кишкових ушкоджень, ушкодження нирок та/або печінки (уникати поєднання низьких доз піроксикаму, рекомендується моніторинг функції нирок і печінки).

Алкоголь: погіршення переносимості лікарського засобу (слід уникати).

Лікарські препарати, що значною мірою зв’язані з білками плазми крові: піроксикам зв’язаний значною мірою з білками, у результаті чого може витісняти інші лікарські засоби, які зв’язані значною мірою з білками. При застосуванні піроксикаму пацієнтам, які приймають інші лікарські засоби, зв’язані значною мірою з білками, лікарі мають уважно контролювати стан пацієнтів та при необхідності корегувати дозу.

Особливості застосування

Через профіль безпеки піроксикам не є засобом першого вибору, якщо показані до застосування інші нестероїдні протизапальні і протиревматичні лікарські засоби.

Рішення про призначення піроксикаму повинне ґрунтуватися на оцінці індивідуального загального ризику для пацієнта. Побічні дії можна зменшити, застосовуючи мінімальну ефективну дозу впродовж найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів. Клінічну користь і переносимість слід переглядати періодично, причому лікування слід негайно припинити при першій появі шкірних реакцій або клінічно значущих шлунково- кишкових реакцій.

У пацієнтів літнього віку підвищується частота побічних реакцій при застосуванні НПЗЗ, особливо кровотечі і перфорації з боку шлунково-кишкового тракту, які можуть бути фатальними.

Шлунково-кишкові ефекти, ризик появи виразок шлунково-кишкового тракту, кровотечі і перфорації. Ідентифікація осіб ризику.

НПЗЗ, включаючи піроксикам, можуть спричиняти серйозні шлунково-кишкові реакції, такі як кровотеча, виразка і перфорація шлунка, тонкої і товстої кишки, які можуть бути летальними. Ці серйозні побічні дії можна спостерігати у будь-який час з або без застережливих симптомів у пацієнтів, що лікуються нестероїдними протизапальними і протиревматичними лікарськими засобами, пероральними кортикостероїдами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (SSRI) або антиагрегантами, такими як ацетилсаліцилова кислота у низьких дозах. Як коротка, так і тривала дія НПЗЗ несе підвищений ризик серйозної шлунково-кишкової токсичності.

Пацієнтам зі значними факторами ризику виникнення шлунково-кишкових реакцій слід призначати піроксикам тільки після ретельної оцінки ризик/користь.

Ризик розвитку серйозних шлунково-кишкових ускладнень збільшується з віком. Вік, що перевищує 70 років, пов’язаний із високим ризиком ускладнень. Слід уникати застосування препарату у пацієнтів віком від 80 років.

Слід з обережністю розглядати необхідність комбінованого лікування гастропротективними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонного насоса), особливо у пацієнтів літнього віку.

Під час лікування піроксикамом, пацієнтам і лікарям слід уважно стежити за симптомами шлунково-кишкової ульцерації і кровотечі. Слід вимагати від пацієнтів повідомляти про появу будь-якого нового або надзвичайного абдомінального симптому під час лікування. Якщо є сумнів щодо наявності шлунково-кишкового ускладнення під час лікування, прийом піроксикаму слід негайно припинити і обдумати додаткову клінічну оцінку і лікування.

Серцево-судинні і судинно-мозкові ефекти.

Необхідно забезпечити відповідне спостереження і попередити пацієнтів, які мали в анамнезі випадки артеріальної гіпертензії і від легкої до помірної застійної серцевої недостатності, оскільки є повідомлення про набряки і затримку рідини, пов’язані з лікуванням НПЗЗ. Клінічні дослідження і епідеміологічні дані показують, що застосування НПЗЗ (особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні) може бути пов’язане зі слабким підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Немає достатньо даних, щоб виключити такий ризик для піроксикаму.

Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам із даними анамнезу про порушення коагуляції, оскільки піроксикам пригнічує біосинтез простагландинів і впливає на функцію тромбоцитів. Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій і судинно-мозковою хворобою слід призначати піроксикам лише після ретельної оцінки ризик/користь. Така оцінка необхідна до початку довгострокового лікування пацієнтів з чинниками ризику відносно серцево-судинних подій (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, табакокуріння).

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам із бронхіальною астмою в анамнезі.

Шкірні реакції.

Дуже рідко повідомлялося про серйозні шкірні реакції, деякі з яких летальні, включаючи повідомлення про ексфоліативний дерматит. Дані обсерваційних досліджень свідчать, що застосування піроксикаму може бути пов’язане з вищим ризиком появи серйозних шкірних реакцій, ніж застосування інших НПЗЗ, що не належать до групи оксикамів. При застосуванні цього лікарського засобу повідомлялося про випадки шкірних реакцій, що загрожували життю, таких як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Необхідно попереджати пацієнтів про симптоми та уважно спостерігати за появою у них таких шкірних реакцій. Ризик появи синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу є найвищим у перші тижні лікування. Якщо є ознаки токсичного епідермального некролізу або синдрому Стівенса-Джонсона (наприклад, прогресуючий шкірний висип, можливо, з пухирями та ураженням слизової оболонки), лікування піроксикамом слід припинити. Найкращі результати купірування спостерігаються при ранній діагностиці та терміновому припиненні застосування будь-якого підозрюваного лікарського засобу. Якщо у пацієнта розвивається синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз під час застосування піроксикаму, цей препарат не слід призначати знову цьому пацієнту.

Перед призначенням хворим на бронхіальну астму, алергічний риніт, з поліпами слизової оболонки носа, хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів необхідно визначити доцільність призначення препарату. У період лікування не можна вживати алкоголь.

Пацієнти, які приймають одночасно пероральні кортикостероїди, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI) або тромбоцитарні антиагреганти, такі як ацетилсаліцилова кислота у низьких дозах, мають підвищений ризик серйозних шлунково-кишкових ускладнень.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, для цих пацієнтів можливе застосування піроксикаму у комбінації з гастропротекторними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонного насоса).

У рідкісних випадках препарат може спричинити інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, некроз ниркових сосочків або нефротичний синдром. Піроксикам, як і інші НПЗЗ, пригнічує синтез ниркового простагландину, що підтримує ниркову перфузію у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком та загальним об’ємом крові. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може спричинити виражену декомпенсацію нирок, що потребує припинення лікування. Найбільш великий ризик таких ускладнень існує у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, з цирозом печінки, нефротичним синдромом та захворюванням нирок, тому вони мають перебувати під ретельним наглядом протягом лікування НПЗЗ.

Препарат не призначати для лікування післяопераційного болю в умовах коронарного шунтування.

Адаптивна порфірія.

Піроксикам можна застосовувати пацієнтам з адаптивною порфірією лише після ретельної оцінки ризик/користь, тому що можливе загострення хвороби. Перед призначенням хворим на бронхіальну астму, алергічний риніт, з поліпами слизової оболонки носа, хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів необхідно визначити доцільність призначення препарату.

Під час тривалого застосування аналгетичних засобів може розвинутися головний біль, лікування якого не може бути вирішене збільшенням дози лікарського засобу. Пацієнт має бути проінформований про це.

Різке припинення прийому аналгетичних засобів після тривалого часу застосування у великих дозах може викликати скарги (головний біль, втому, нервозність), які зазвичай зникають протягом кількох днів. Відновлення прийому аналгетичних засобів можна розпочати тільки з дозволу лікаря та за відсутністю скарг.

Оскільки підзвітний лікарський засіб містить лактозу, пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, дефіцит лактази JIaппa або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. 

Під час лікування препаратом слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами. Піроксикам може викликати такі побічні реакції як шум у вухах, запаморочення, сонливість, слухові і зорові порушення, що можуть порушити активну увагу і рефлекси.

Первинне призначення піроксикаму повинне проводитися лікарем із досвідом у діагностичній оцінці і лікуванні пацієнтів із запальними або дегенеративними ревматичними захворюваннями. Максимальна рекомендована добова доза складає 20 мг. Побічні реакції можна зменшити, застосовуючи мінімальну ефективну дозу впродовж найбільш короткого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.

Користь лікування і переносимість лікарського препарату слід передивлятися кожні 14 днів. Якщо тривале лікування вважається за необхідне, цю переоцінку слід проводити частіше. Враховуючи доведений факт, що застосування піроксикаму пов’язується зі збільшенням ризику шлунково-кишкових ускладнень, слід з обережністю розглянути необхідність комбінованого лікування гастропротективними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонного насоса), особливо у пацієнтів літнього віку.

Дорослі

Внутрішньо по 2 капсули 10 мг 1 раз на добу переважно під час або одразу після прийому їжи, запиваючи водою.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання і визначається лікарем.

При комбінованому призначенні різних форм препарату (капсули, таблетки, розчини, суспензії, супозиторії) загальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.

Діти

Препарат  не застосовувати  дітям.

З боку центральної та периферичної  нервової системи: пригнічений настрій, дратівливість, депресія, невмотивовані зміни настрою, тривожність, запаморочення, вертиго, акатизія, порушення концентрації, порушення   сну – безсоння або сонливість, патологічні сни, втома, судоми, головний біль, дуже рідко (менше як в 1 % випадків) можуть виникати парестезії, сплутаність свідомості, галюцинації, психотичні реакції, порушення чутливості, нервозність, відчуття дезорієнтації.

З боку травного тракту: зниження апетиту, анорексія, сухість у роті, стоматит, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, періодичний біль у животі, загострення коліту або хвороби Крона, порушення травлення – нудота, блювання, метеоризм, запор або діарея, диспепсія, печія, схильність до утворення виразок (ульцерогенність), шлунково-кишкові кровотечі, виразки (шлунка, дванадцятипалої кишки), езофагіт, гастрит, глосит, гематемезис,  мелена, ректальна кровотеча, перфорація, дуже рідко панкреатит.

З боку печінки/жовчовидільної системи: порушення функції печінки, жовтяниця, медикаментозний гепатит, підвищення рівня білірубіну і трансаміназ, токсичний гепатит з або без жовтяниці, фульмінантний гепатит, печінкова недостатність.

З боку системи крові та лімфатичної системи: мієлосупресія, в тому числі з розвитком апластичної анемії, тромбоцитопенія, підвищений ризик тромботичних подій (інсульт), агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, зниження гемоглобіну і гематокриту,  ураження судин у вигляді васкуліту, носові кровотечі, петехіальні висипання і екхімози, дуже рідко гемолітична анемія.

З боку імунної системи: кропив’янка, ангіоневротичний набряк, сироваткова хвороба, анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, рідко – везикуло-бульозні реакції, проста пурпура Геноха-Шенляйна, реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні або анафілактоїдні реакції у пацієнтів із алергією, поява антинуклеарних антитіл.

Метаболічні процеси/особливості харчування: гіпоглікемія, гіперглікемія, збільшення або зменшення маси тіла, гіперкаліємія, підвищення рівня залишкового азоту і креатиніну, підвищення рівня трансаміназ і білірубіну.

З боку серцевої системи: артеріальна гіпертензія, напади стенокардії, ішемічні зміни в міокарді, прогресування застійної серцевої недостатності, прискорене серцебиття, дуже рідко тахікардія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: набряки (особливо у хворих з порушенням функції серця), пітливість, шкірні висипання і свербіж, десквамація, ексфоліативний дерматит, почервоніння, екзема, пурпура алергічного типу, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, фотосенсибілізація, пруритус. Дуже рідко оніхоліз, випадіння волосся.

З боку системи  дихання: бронхоспазм, рідко диспное, пригнічення дихання, пневмонія.

З боку органів  відчуття: дзвін у вухах, екзофтальм, набряк і подразнення очей, порушення зору, дуже рідко глухота, диплопія, затуманений зір, порушення слуху, шум у вухах.

З боку сечостатевої системи: гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, папілярний некроз, ниркова недостатність, дуже рідко розлади сечовипускання, гостра ниркова недостатність, оборотне підвищення плазмових рівнів сечовини.

Організм у цілому: пропасниця, слабкість, нездужання, порушення смаку, грипоподібний стан, порушення росту нігтів, існує ризик асимптоматично протікаючої перфорації, розлади пам’яті, біль в епігастрії.

Препарат містить барвники амарант (Е 123) та жовтий захід (Е 110), які можуть спричинити алергічні реакції.

Характеризується такими основними синдромами: гастроінтестинальним (нудота, блювання, при прийомі дуже високих доз – гематемезіс і мелена); церебральним (меньєроподібні явища, шум у вухах, кома і тонічно-клонічні судоми); гематологічним (агранулоцитоз, апластична анемія, геморагічний діатез), токсико-алергічним (бульозно-уртикарні і петехіальні, інколи кіроподібні або тифоподібні висипання), порушення зору, сонливість, біль в епігастрії, можлива кровотеча в ШКТ, артеріальна гіпертензія, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання, при застосуванні великих доз – втрата свідомості. У хворих, які мають схильність до алергічних реакцій, може спостерігатись анафілактичний шок.

Лікування. Необхідно враховувати довгий період напіврозпаду піроксикаму, слід припустити, що елімінація піроксикаму може бути прискорена шляхом введення антацидів та активованого вугілля.

10. Первинна елімінація препарату (обережне промивання шлунка);

11. моніторинг кислотно-лужного балансу;

12. корекція рівня електролітів, корекція рівня глюкози;

13. інтенсивна медична допомога;

14. прискорення процесу елімінації (алкалізований, форсований діурез);

15. введення діазепаму у випадку судом.

Введення активованого вугілля (тільки пацієнтам, які знаходяться у свідомості!) впливає на резорбцію і всмоктування піроксикаму і  таким чином зменшує загальну кількість активної речовини препарату в сироватці крові.

Піроксикам неможливо вивести з організму за допомогою гемодіалізу.

Протипоказано застосовувати препарат у період вагітності та годування груддю. Оборотно пригнічує фертильність у жінок репродуктивного віку, що слід враховувати при спробах завагітніти.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності

2 роки.

Упаковка

По 10 капсул у блістері; по 2 блістери в пачці  (10х2).

Категорія відпуску

За  рецептом.

Виробник: Монфарм, ПАТ, м.Монастирище, Черкаська обл., Україна

Реєстрація: UA/1689/01/01

МНН: Piroxicam

Код АТХ:

(M) Лікарські засоби для лікування захворювань кістково-м`язової системи

(M01) Протизапальні та протиревматичні препарати

(M01A) Нестероїдні протизапальні препарати

(M01AC) Оксиками

(M01AC01) Піроксикам