Тимолол кап. глаз. 0,5 % тюбик-капельн. 1 мл, в пачке №5

Стиролбіофарм, ТОВ, Донецька обл., м.Горлівка, Україна

Інструкція для Тимолол кап. глаз. 0,5 % тюбик-капельн. 1 мл, в пачке №5:

Склад Протипоказання Побічні реакції У період вагітності Реєстраційні дані

Показання Спосіб застосування та дози Передозування Умови зберігання Рекомендовані аналоги

Інструкція вказана для Тимолол кап. глаз. 0,5 % тюбик-капельн. 1 мл, в пачке №5

Склад

діюча речовина: тимололу малеат;

1 мл розчину містить 5 мг тимололу малеату (у перерахуванні на тимолол);

допоміжні речовини: динатрію фосфат, додекагідрат; натрію дигідрофосфат, дигідрат; натрію хлорид; динатрію едетат; бензалконію хлорид; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Краплі очні, розчин.

Фармакотерапевтична група

Протиглаукомні препарати та міотичні засоби. Блокатори бета-адренорецепторів. Код АТС S01Е D01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Активним компонентом очних крапель Тимолол є l-ізомер тимололу у вигляді солі малеату. Тимолол є неселективним блокатором бета-адренорецепторів, який застосовується для зниження внутрішньоочного тиску і при лікуванні стенокардії. L-тимолол має дуже сильну спорідненість з рецепторами бета-1 та бета-2. Тимолол знижує внутрішньоочний тиск в основному за рахунок зменшення продукції водянистої вологи. При місцевому застосуванні в очі препарат прямує до тканин-мішеней, зокрема до циліарної тканини, де відбувається процес вологоутворення. Тимолол не має значного впливу на витікання водянистої вологи. Невідомо, чи впливає він на кровоносні судини переднього сегмента ока, але при зниженні внутрішньоочного тиску відмічалося поліпшення кровообігу сітківки ока. Подібно до багатьох інших бета-блокаторів, тимолол має тривалий пострецепторний ефект; адренергічний рецептор не може опосередкувати ефект агоніста, незважаючи на те, що тимолол вже розчинений. Тимололу малеат не має внутрішньої симпатоміметичної активності (СМА) і мембраностабілізуючої дії. Тимолол не впливає на розмір зіниці та акомодацію. Була підтверджена ефективність Тимололу при лікуванні відкритокутової глаукоми та очної гіпертензії. Препарат можна успішно застосовувати при багатьох типах вторинної глаукоми. Як правило, Тимолол добре переноситься та не призводить до лікарської залежності. Ймовірно, через застосування препарату в малих дозах синдром відміни, який спостерігається при лікуванні системними бета-блокаторами, при припиненні лікування Тимололом не спостерігався.

Фармакокінетика.

Тимолол – жиророзчинна речовина, тому легко проникає в очі. Через судини кон'юнктиви і слизову оболонку носа, а також шлунково-кишковий тракт потрапляє в системний кровотік. Завдяки місцевій дії знижується внутрішньоочний тиск.

Дія препарату настає, як правило, через 20 хвилин після місцевого застосування. Максимальний ефект в очах досягається через 1-2 години після закапування і може тривати протягом 24 годин. Рівень концентрації тимололу протягом першої і другої години після введення 2 крапель тимололу 0,5 % розчину становив 150 нг/100 мг. Через 7 годин рівень концентрації зменшився до 10 нг/100 мг. Радіоактивність, еквіваленту 1-10 нг тимололу/100 мг тканини, було зафіксовано у рогівці, третій повіці, райдужній оболонці/циліарному тілі.

Максимальні концентрації у плазмі крові після застосування 2 крапель препарату 2 рази на день становили 9,6 нг/мл. Це спостерігалось через 30-90 хвилин після застосування.

Тимолол зв'язується з поверхневими структурами клітин у багатьох тканинах ока, особливо з пігментними клітинами ендотелію райдужної оболонки та циліарних тканин. Виводиться з очей з потоком водянистої вологи. Передбачуваний період напіввиведення з очних тканин становить 8 годин. Тимолол метаболізується у печінці в неактивні метаболіти, які переважно виводяться нирками. Після прийому внутрішньо інтенсивно (близько 50 %) метаболізується при першому проходженні через печінку. Помірно зв'язується з білками сироватки (60 %). Об'єм розподілу в середньому становить більше 2 л/кг; проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Період напіввиведення з плазми становить 4 години.

Основні фізико-хімічні властивості

прозорий, безбарвний розчин.

Показання Тимолол кап. глаз. 0,5 % тюбик-капельн. 1 мл, в пачке №5

Підвищений внутрішньоочний тиск (очна гіпертензія); хронічна відкритокутова глаукома і деякі випадки вторинної глаукоми.

Протипоказання Тимолол кап. глаз. 0,5 % тюбик-капельн. 1 мл, в пачке №5

Підвищена чутливість до тимололу малеату або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Декомпенсована або гостра серцева недостатність, деякі види серцевих аритмій, найбільш частою з яких є атріовентрикулярна блокада ІІ або ІІІ ступеня і синусова брадикардія, кардіогенний шок.

Бронхіальна астма/підвищена схильність до розвитку бронхоспазму або хронічні обструктивні захворювання легень.

Слід уникати одночасного призначення місцевих бета-блокаторів, таких як тимолол, та перорально або внутрішньовенно препаратів антагоністів кальцію пацієнтам із серцевою недостатністю, тому що можуть виникнути погіршення атріовентрикулярної провідності, лівостороння серцева недостатніть та артеріальна гіпотензія.

Спосіб застосування та дози Тимолол кап. глаз. 0,5 % тюбик-капельн. 1 мл, в пачке №5

Розпочинати лікування рекомендується з дози 2,5 мг/мл (1 крапля 2 рази на добу) в кон'юнктивальний мішок ураженого ока. Після стабілізації внутрішньоочного тиску можливе зниження дози до 1 краплі 1 раз на добу. У разі неефективності дозу можна підвищити до 5 мг/мл (1 крапля 1-2 рази на добу). Якщо внутрішньоочний тиск не контролюється адекватно, можна розпочати супутню терапію із застосуванням міотичних засобів, епінефрину, системних інгібіторів карбоангідрази.

При закритокутовій глаукомі препарат слід застосовувати тільки у комбінації з міотиками.

Термін лікування лікар встановлює індивідуально.

Увага! При користуванні контактними лінзами необхідно зняти їх перед застосуванням Тимололу. Одягнути їх знову можна не раніше ніж через 15 хвилин (див. розділ «Особливості застосування»).

Тюбик-крапельниця є повітро- та водонепроникним.

Зверху він щільно закривається кришкою. Перед першим використанням для відкриття тюбику-крапельниці, необхідно повернути кришку до її повного відокремлення від корпусу.

Тимолол, краплі очні, закапують у кон'юнктивальний мішок ураженого ока. Для цього необхідно трохи нахилити голову назад, подивитися вгору і дещо відтягнути нижню повіку від ока. Тюбик-крапельницю слід тримати отвором вниз. Натискаючи на тюбик-крапельницю, закапати очні краплі у кон'юнктиву нижньої повіки. Отвір тюбика-крапельниці з краплями не повинен контактувати з оком.

Одразу після застосування препарату слід виконувати такі дії: закрити повіки та злегка натиснути пальцем на внутрішній кут ока (біля носа) на 1-2 хвилини, щоб запобігти потраплянню розчину до сльозових канальців і, таким чином, знизити можливу системну побічну дію препарату.

Після використання слід щільно закрити тюбик-крапельницю знятою кришкою. Краплі з відкупореного тюбика-крапельниці не можна використовувати довше ніж протягом 4 тижнів (28 діб) після відкриття.

Як правило, лікування Тимололом дає результати після досить тривалого періоду застосування.

Побічні реакції Тимолол кап. глаз. 0,5 % тюбик-капельн. 1 мл, в пачке №5

Місцеві реакції:

Дискомфорт в оці, слабкий або помірний біль, печія та свербіж в очах, сухість, почервоніння, гіпотонія, зниження чутливості рогівки ока, помірна кератопатія, поверхневий плямистий кератит, погіршення чіткості зображення, відчуття стороннього тіла, посилення світлочутливості ока, ерозія рогівки, кон'юнктивіт, алергічний кон'юнктивіт та блефарокон'юнктивіт, кон'юнктивальна метаплазія, гіперемія кон'юнктиви, дискові геморагії, нечіткість зору, очний пемфігоїд, відшарування судинної оболонки, контактний дерматит повік, крововилив у сітківку ока, кератит, блефароптоз, порушення зору (у тому числі рефракції), диплопія, птоз.

Системні реакції:

Алергічні реакції: підвищена чутливість, анафілактичний шок.

Кардіальні розлади: серцева недостатність, брадикардія, значне зниження частоти пульсу, аритмія, артеріальна гіпотензія, застійна серцева недостатність, інфаркт міокарда, стенокардія, артеріальна гіпертензія, порушення серцевої діяльності, церебральний інфаркт (минущі порушення мозкового кровообігу), синкопе, відчуття серцебиття, біль у грудях (у тому числі біль в ділянці серця), асистолія, атріовентрикулярна або синоартеріальна блокада, брадіаритмія, колапс, зупинка серця, інсульт, ішемія судин головного мозку.

Порушення з боку органів дихання та середостіння: задишка, астматичні напади, порушення/зупинка дихання, респіраторний дистрес-синдром (дихальна недостатність), зниження життєвого об'єму легень, сильний кашель, посилення бронхореї, ціаноз, інтерстиціальна пневмопатія, диспное, закладеність носа.

Неврологічні розлади: головний біль, запаморочення, слабкість, розлад чутливості, відчуття страху, галюцинації, нервово-м’язові розлади, астенія, депресія (у тому числі меланхолічна), втомлюваність, зниження статевого потягу, психоз, сонливість, погане самопочуття, психічні розлади, жахливі сновидіння, недостатність мозкового кровообігу (у тому числі цереброваскулярні розлади, різке зниження артеріального тиску), апатія, посилення об'єктивної симптоматики міастенії gravis, парестезії.

Шлунково-кишкові розлади: нудота, діарея, абдомінальний біль, диспепсія.

Ендокринні розлади: значне зниження ліпопротеїдів високої щильності (ЛВЩ) чи/або співвідношення холестерин/ЛВЩ, маскування симптоматики гіпоглікемії у хворих на інсулінзалежний цукровий діабет, збільшення маси тіла, тяжка гіперглікемія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив'янка, екзема, генералізовані та локалізовані висипання, гіпопігментація, облисіння, погіршення стану нігтів, стоматит, псоріаз, червоний плескатий лишай, алергічний контактний дерматит, еритродерміт, синдром Лайєлла.

Побічні реакції, причинний взаємозв'язок яких із застосуванням тимололу не був встановлений.

Погіршення загального характеру та стани, пов'язані з місцем введення: втомлюваність.

Кардіальні розлади: артеріальна гіпертензія, набряк легень, стенокардія.

Шлунково-кишкові розлади: диспепсія, анорексія, сухість у роті.

Психічні розлади: порушення поведінки, включаючи збентеження, галюцинації, тривогу, дезорієнтацію, збудження, сонливість та інші психічні розлади.

Офтальмологічні порушення: цистоїдний макулярний набряк рогівки.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: ретроперитонеальний фіброз, імпотенція.

Побічні реакції зафіксовані у клінічній практиці при пероральному застосуванні тимололу малеату і які можуть виникнути при офтальмологічному застосуванні тимололу малеату.

Порушення загального характеру та стани, пов'язані з місцем введення: біль у кінцівках, зниження рівня фізичних навантажень, втрата маси тіла.

Кардіальні розлади: набряк, погіршення артеріальної недостатності, хвороба Рейно, вазодилатація.

Шлунково-кишкові розлади: біль у ділянці шлунка або кишечнику, гепатомегалія, блювання.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: проста пурпура.

Ендокринні порушення: гіперглікемія, гіпоглікемія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, подразнення шкіри, підвищення пігментації шкіри, підвищення потовиділення, відчуття холоду у кінцівках.

Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучних тканин: артралгія, кульгання.

Неврологічні розлади: запаморочення, слабкість, зниження статевого потягу, нічні кошмари, безсоння, погіршення концентрації уваги.

Порушення з боку дихальних шляхів, торакальні та медіастинальні порушення: хрипи, бронхіальна обструкція.

Порушення з боку органів слуху: шум у вухах.

Офтальмологічні порушення: сухість очей.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: затруднене сечовипускання.

Можливі побічні реакції.

Побічні реакції зафіксовані при застосуванні інших бета-блокаторів і які можуть виникнути при офтальмологічному застосуванні тимололу малеату.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: мезентеріальний артеріальний тромбоз, ішемічний коліт.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура.

Неврологічні розлади: реверсійна депресія, що прогресує у кататонію; гострий реверсійний синдром, що характеризується дезорієнтацією у часі та просторі; короткострокова втрата пам'яті, емоційна лабільність, незначна сплутаність свідомості, зниження показників нейропсихометрії.

Порушення з боку імунної системи: еритематозні висипання, пропасниця, що супроводжується болем та запаленням горла, ларингоспазм із дихальною недостатністю.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: хвороба Пейроні.

Передозування Тимолол кап. глаз. 0,5 % тюбик-капельн. 1 мл, в пачке №5

Симптоми. Можливий розвиток загальнорезорбтивних ефектів, характерних для бета-адреноблокаторів: запаморочення, головний біль, аритмія, зниження артеріального тиску, розвиток серцевої недостатності, кардіогенний шок, брадикардія, бронхоспазм, нудота, блювання, сплутаність свідомості та судоми.

Ознаки передозування при випадковому застосуванні препарату внутрішньо (залежно від кількості): порушення серцевого ритму, задишка, синюшність нігтів, запаморочення, слабкість, нудота, блювання, діарея.

Лікування. У разі місцевого передозування – терміново промити очі водою або фізіологічним розчином. При випадковому застосуванні препарату внутрішньо – симптоматична терапія:

у випадку артеріальної гіпотензії застосовують симпатоміметики (допамін, добутамін, норадреналін), у деяких випадках показане застосуванн глюкагону;
у випадку проковтування застосовують промивання шлунка; діаліз неефективний;
у випадку симптоматичної брадикардії застосовують внутрішньовенно 2 мл атропіну сульфату 0,25 % розчин. У випадку відсутності терапевтичного ефекту з обережністю застосовують ізопреналіну гідрохлорид, а при необхідності можливе застосування водія серцевого ритму;
у випадку гострої серцевої недостатності невідкладно проводиться стандартна терапія дигіталісом, сечогінними засобами та киснем; у деяких випадках показане застосування глюкагону;
у разі атріовентрикулярної блокади (II-III ступеня) – ізопреналіну гідрохлорид, а при відсутності терапевтичного ефекту застосовують водій серцевого ритму;
при судомах рекомендується повільне внутрішньовенне введення діазепаму.

Викладені вище заходи адаптуються до кожного окремого випадку.

Застосування в період вагітності або годування груддю Тимолол кап. глаз. 0,5 % тюбик-капельн. 1 мл, в пачке №5

Препарат можна застосовувати у період вагітності не раніше ІІ триместру, виключно у невідкладних випадках, за умови, що очікувана користь для жінки перевищує можливий ризик для плода.

Препарат може проникати у грудне молоко, тому при необхідності застосування препарату у цей період годування груддю необхідно припинити.

Діти

Ефективність та безпека застосування препарату дітям не встановлені.

Особливості застосування

Тимолол не спричиняє та не впливає на мідріаз при застосуванні як монотерапія. Необхідно регулярно вимірювати внутрішньоочний тиск та проводити дослідження рогівки.

При переведенні хворих на лікування тимололом може знадобитися корекція рефракції після того, як зникнуть ефекти міотичних засобів, що застосовувались раніше.

У випадку оперативного втручання із застосуванням загальної анестезії необхідно відмінити препарат не менше ніж за 48 годин.

Слід з обережністю проводити відміну препарату пацієнтам, щодо яких є підозра у порушенні роботи щитовидної залози (наприклад, гіпертиреоз, тиреотоксикоз), для зменшення ризику посилення проявів таких порушень. Необхідно контролювати рівень глюкози у крові (особливо при цукровому діабеті). Потрібно контролювати сльозовиділення та стан рогової оболонки кожні 6 місяців.

Бета-блокатори, які застосовують місцево, можуть системно абсорбуватися. Таким чином, при місцевому застосуванні препарату можуть виникати такі ж побічні реакції, як і при системному застосуванні блокаторів бета-адренергічних рецепторів. Повідомлялося про серйозні реакції з боку дихальної та серцево-судинної систем, у тому числі і про летальні випадки внаслідок бронхоспазму у пацієнтів із астмою та, у поодиноких випадках, у зв'язку із серцевою недостатністю, після застосування тимололу малеату.

Для зменшення системної дії після застосування препарату необхідно закрити повіки та притиснути пальцем носослізний канал на 2 хвилини.

Не слід застосовувати два місцевих офтальмологічних блокатори бета-адренорецепторів одночасно.

Через можливий вплив блокаторів бета-адренорецепторів на артеріальний тиск та пульс ці засоби слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які страждають на недостатність мозкового кровообігу. Якщо після початку терапії із застосуванням тимололу розвиваються ознаки або симптоми зниження мозгового кровообігу, слід застосувати альтернативний вид терапії.

Є повідомлення, що блокатори бета-адренорецепторів спричинюють слабкість м'язів. Це пов'язано з певними симптомами міастенії (наприклад, диплопія, птоз та загальна слабкість); тимолол спричинює слабкість м'язів у деяких пацієнтів з міастенією gravis або симптомами міастенії.

Головною проблемою лікування пацієнтів із закритокутовою глаукомою є необхідність відкриття кута. Для цього потрібно звузити зіницю за допомогою міотичних засобів. Тимолол практично не впливає на зіницю. Якщо тимолол застосовують для зниження підвищеного внутрішньоочного тиску при закритокутовій глаукомі, його слід застосовувати разом з міотиком. Як і при застосуванні інших протиглаукомних препаратів, у деяких пацієнтів спостерігалося зниження чутливості до препарату після довготривалої терапії. Однак не було відзначено будь-якої значущої різниці у середніх показниках інтраокулярного тиску після початкової стабілізації.

Перед загальною анестезією слід поступово припинити застосування блокаторів бета-адренорецепторів, оскільки вони знижують здатність серця реагувати на стимуляцію рецепторів симптоматичної системи бета-адренорецепторів.

Тимолол не слід застосовувати під час носіння контактних лінз, оскільки консервант бензалконію хлорид може абсорбуватися м'якими контактними лінзами, знебарвлювати їх або спричиняти подразнення очей. Пацієнтів слід попередити, що необхідно зняти контактні лінзи перед закапуванням препарату і зачекати 15 хвилин перед тим, як знову їх одягнути.

Якщо додатково застосовуються інші очні засоби, необхідно зробити перерву 15 хвилин між їх закапуванням.

Ризик виникнення анафілактичних реакцій: пацієнти з атопією, або які мали тяжкі патологічні реакції на численні алергени в анамнезі, можуть реагувати більш гостро на повторні випадкові, діагностичні або терапевтичні дози цих алергенів у випадку, якщо вони отримували блокатори бета-рецепторів. Такі пацієнти можуть не відреагувати на звичайну дозу адреналіну, яка призначається у разі анафілактичних реакцій.

Під час лікування за допомогою тимололу, крапель очних, слід регулярно проводити вимірювання внутрішньоочного тиску і обстеження рогівки ока.

Після оперативного лікування глаукоми і при застосуванні препаратів, що знижують секрецію внутрішньоочної вологи, спостерігалися випадки відшарування судинної оболонки ока. Такі випадки були описані у зв'язку із застосуванням тимололу і ацетазоламіду.

При застосуванні препарату може бути виявлено позитивний результат під час допінг-контролю.

Слід зазначити, що під час стабілізації внутрішньоочного тиску початкове зниження може становити до 50 %, після чого ефективність препарату може знизитися (тахіфілаксія). У період з 3-го по 12-й місяць зниження тиску стабілізується. Тому важливо здійснювати регулярний контроль тиску під час перших 5 днів з моменту призначення очних крапель тимололу.

При застосуванні блокаторів бета-адренорецепторів перорально можливе зниження внутрішньоочного тиску. У такому випадку слід зважувати, чи потрібне не місцеве застосування очних крапель тимололу. Якщо блокатори бета-адренорецепторів уже застосовувалися системно, додатковий ефект від препаратів для місцевого застосування зазвичай нижчий. Слід проводити регулярний моніторинг пацієнтів, які додатково отримують блокатори бета-адренорецепторів перорально або для яких показане обмежене застосування блокаторів бета-адренорецепторів.

У пацієнтів зі значно пігментованою райдужною оболонкою зниження тиску може спостерігатися із запізненням і нижчою мірою.

Після припинення лікування ефект препарату може тривати протягом кількох днів. Якщо лікування тимололом, очними краплями, припинене після тривалого застосування, його дія щодо зниження внутрішньоочного тиску може тривати 2-4 тижні.

При закапуванні лише в одне око блокатори бета-адренорецепторів можуть чинити дію щодо зниження внутрішньоочного тиску і на неліковане око.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Препарат знижує чіткість зору і впливає на швидкість реакції, тому слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами на період лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Сумісне застосування препарату з очними краплями, що містять адреналін, може спричинити розширення зіниць.

Специфічна дія препарату – зниження внутрішньоочного тиску – посилюється при одночасному застосуванні очних крапель, що містять адреналін та пілокарпін, закапувати в очі два бета-адреноблокатори не слід.

Зниження артеріального тиску та сповільнення серцевого ритму можуть потенціюватися при сумісному застосуванні препарату з антагоністами кальцію, резерпіном та бета-адреноблокаторами; із серцевими глікозидами – брадикардія, AV-блокада. Одночасне застосування з інсуліном або пероральними протидіабетичними засобами може призвести до гіпоглікемії. Тимолол посилює дію міорелаксантів, тому слід відмінити препарат за 48 годин до запланованого хірургічного втручання із застосуванням загального наркозу. Ці дані можуть стосуватися лікарських засобів, які були застосовані незадовго до цього.

Нейром'язова блокада, спричинена тубокурарином, може бути посилена блокаторами бета-адренорецепторів.

При одночасному застосуванні блокаторів бета-рецепторів і бета-2-симпатоміметиків ефект останніх може знижуватися і може виникнути бронхоспазм.

При одночасному застосуванні бета-блокаторів з дигоксином може подовжуватися час атріовентрикулярної провідності.

Хінідин.

Одночасне застосування з тимололом посилює бета-блокаторну дію препарату (наприклад зниження частоти серцевих скорочень) за рахунок зниження активності ферментів Р450, CYP2D6, що відповідають за метаболізм тимололу.

Клонідин.

У разі одночасного застосування відміну клонідину проводять поступово і тільки через кілька діб після припинення застосування тимололу. Повторне призначення тимололу можливе лише через кілька діб після припинення дії клонідину.

Нікардипін, дилтіазем.

При одночасному застосуванні перорально нікардипіну та дилтіазему не спостерігалося посилення падіння внутрішньоочного тиску.

Циметидин.

Одночасне застосування з тимололом може спричинити посилення дії тимололу.

Епінефрин.

Одночасне застосування з тимололом може спричинити розвиток мідріазу.